Провадження № 22-ц/774/3727/14 Справа № 200/17229/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В. О. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
01 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - Козлова С.П., Прозорової М.Л.
при секретарі - Кочержинській А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська про поновлення на роботі, -
16 січня 2014 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська про поновлення на роботі.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити його на роботі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.
Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 працював на комунальному підприємстві «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради з 24 березня 1999 року на підставі наказу №527/к від 24.03.1999 року, механіком Південної станції аерації.
З наказу КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради №102-к від 18.02.2013 року «Про скорочення посади механіка Південної станції аерації» вбачається, що у зв'язку з оптимізацією штатних розкладів, працівників структурних підрозділів підприємства, на підприємстві прийнято рішення про скорочення вищезазначеної штатної одиниці.
З протоколу засідання ради трудового колективу КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради від 18.02.2013 року вбачається, що на раді трудового колективу було погоджено звільнення ОСОБА_4 за п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач був попереджений під підпис про звільнення відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України 18.02.2013 р., що підтверджується попередженням (а.с.6) та не заперечується самим позивачем.
ОСОБА_4 вважає, що ані адміністрацією підприємства, ані судом першої інстанції не враховане його переважне право, оскільки скороченню підлягав інший працівник, також механік, який був прийнятий на підприємство у 2010 р.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.2 і 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Згідно ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховуються переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами з організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Доводи апелянта є обґрунтованими та заслуговують на увагу, оскільки з наданих відповідачем документів вбачається, що відповідно до штатного розпису на час звільнення позивача на ПСА КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради у штаті перебувало дві посади механіка. ОСОБА_4 працює у відповідача з 05.03.1999 р., що підтверджується записом в трудовій книжці, жодних стягнень не мав. Другу посаду обіймає ОСОБА_6, який працює з 02.03.3009 р. Таким чином, позивач має переважне право на залишення на осаді при скороченні численності (штату), як працівник з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, що передбачено ст. 42 КЗпП. Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_4 є пенсіонером та людиною похилого віку не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для звільнення, у тому числі і при скороченні численності (штату).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дослідив вказані обставини, а тому невірно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, а саме поновлення ОСОБА_4 на посаді механіка Південної станції аерації Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради. У зв'язку із задоволенням позовних вимог про поновлення на роботі з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 365 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2014 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Поновити ОСОБА_4 на посаді механіка Південної станції аерації Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради.
Стягнути з Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі за подачу позовної заяви та апеляційної скарги 365 грн. 40 коп..
Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді