28 серпня 2014 року Справа № 910/735/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіКравчука Г.А.,
суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Сибіги О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Каленська М.А. - дов. від 09.01.14,
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від17.06.14
у справі№910/735/14 Господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"
доАграрного фонду
простягнення 279576 грн.
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Кравчука Г.А. - головуючого, Гоголь Т.Г., Сибіги О.М.
Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Аграрного фонду 279576 грн. заборгованості. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що він залізничним транспортом за заявками відповідача відвантажив аміачну селітру, проте відповідач в порушення умов договору про надання послуг зі зберігання аміачної селітри (ГОСТ 2-85) від 10.04.09 вартість з/д тарифу не сплатив.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.03.14 (суддя Сівакова В.В.) у позові відмовлено. Господарський суд виходив з того, що відшкодування вартості з/д тарифу за транспортування аміачної селітри покладається на вантажоодержувача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14 (судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол", яке просить судові рішення у справі скасувати та задовольнити позов. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 525, 626 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Він посилається на те, що відповідальність і всі ризики, пов'язані з відвантаженням і транспортуванням аміачної селітри за спірним договором несе замовник. Водночас товариство зазначає, що з його особового рахунку залізницею були списані кошти за транспортування залізницею аміачної селітри, тобто саме він поніс спірні витрати. Такі витрати, на його думку, підлягають відшкодуванню відповідачем.
Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.04.09 між Відкритим акціонерним товариством "Концерн Стирол" - зберігачем та Аграрним фондом - замовником був укладений договір про надання послуг зі зберігання аміачної селітри (ГОСТ 2-85). За умовами цього договору замовник передає на зберігання, а зберігач зобов'язується прийняти на зберігання, безкоштовно зберігати й повернути аміачну селітру (ГОСТ 2-85) у кількості 20 000 т, загальною вартістю 39000000 грн. Згідно з пунктом 1.2 договору передана на зберігання аміачна селітра (ГОСТ 2-85), зберігається на складі у зберігача, розташованому на його території за адресою: м. Горлівка, вул. Горлівської дивізії, 10. Зберігання аміачної селітри здійснюється зберігачем до моменту пред'явлення замовником у межах терміну дії даного договору вимоги про повернення аміачної селітри зі зберігання (пункт 1.3 договору). Разом з тим, пунктом 2.1 сторони узгодили повноваження замовника доручати третім особам приймати аміачну селітру та його обов'язок забезпечити виконання такими особами умов цього договору, необхідних для прийняття аміачної селітри зі зберігання, передбачених пунктами 2.1.2, 4.1, 4.1.2 договору. Тобто, як установили суди, треті особи, які купили та приймають аміачну селітру, здійснюють і оплату з/д тарифу за її відвантаження. Приймання-передавання аміачної селітри на зберігання оформляється актами приймання-передавання (пункт 3.3 договору). Повернення аміачної селітри зі зберігання здійснюється зберігачем на підставі письмової вимоги замовника (пункт 4.1 договору). За актом приймання-передачі від 10.04.09 відповідач передав, а позивач отримав на умовах EXW (франко-склад ВАТ "Концерн Стирол") на безкоштовне зберігання аміачну селітру (ГОСТ 2-85) у кількості 20000 т, загальною вартістю 39000000 грн. Господарські суди також установили, що між відповідачем-продавцем і третіми особами-покупцями були укладені біржові контракти про продаж аміачної селітри (ГОСТ 2-85): №1405АС від 02.02.10 (покупець - Приватне сільськогосподарське підприємство "Поділля-Агро"); №1406АС від 02.11.10 (покупець - Фермерське господарство "Україна"); №1420АС від 12.11.10 (покупець - Фермерське господарство "Пролісок Агро"); №1421 від 12.11.10 (покупець - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Озадівське"); №1430 від 17.11.10 (покупець - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Красне"; №1437АС від 18.11.10 (покупець - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Левківське). Установлено судами і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач надав позивачеві заявки (№27 з/д від 17.12.10, №60 з/д від 23.02.11, №29 з/д від 17.12.10, №32 з/д від 29.12.10, №53 з/д від 02.02.11, №56 з/д від 02.02.11, №55 з/д від 02.02.11) на відвантаження залізницею аміачної селітри, котра перебувала на зберіганні. В цих заявках зазначено, що платником залізничного тарифу та послуг є вантажовласники (покупці за біржовими контактами). Відповідачем у відповідності до вказаних заявок також були видані дозволи на відвантаження аміачної селітри цим підприємствам. В процесі розгляду спору господарські суди установили, що позивач відвантажив аміачну селітру та оплатив з/д тариф на загальну суму 279576 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" про стягнення з Аграрного фонду 279576 грн. вартості з/д тарифу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення спірної суми з Аграрного фонду (відповідача у справі). Відповідно до приписів статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання та на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (статті 938, 953 Цивільного кодексу України). Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як вже зазначалося, і це установили суди в процесі розгляду спору, відповідач за спірним договором передав позивачеві на зберігання аміачну селітру (ГОСТ 2-85). За заявками відповідача та на підставі дозволів останнього позивач відвантажив спірну селітру залізничним транспортом. При цьому, як встановили суди, платниками залізничного тарифу і послуг є вантажовласники (тобто покупці аміачної селітри за біржовими контактами, укладеними між ними і Аграрним фондом). Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, господарські суди установили, що у пункті 2.1 сторони обумовили, що у разі приймання аміачної селітри зі зберігання третіми особами за дорученням відповідача такі особи несуть витрати, пов'язані з її доставкою. Тобто оплата з/д тарифу за відвантаження товару здійснюється вантажовласниками (покупцями селітри за біржовими контрактами). Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність підстав для задоволення позову, заявленого до відповідача. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.
Керуючись статтями 108, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14 у справі №910/735/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" - без задоволення.
Головуючий суддя Г.Кравчук
Судді Т.Гоголь
О.Сибіга