справа № 208/4087/14-к
№ провадження 1-кп/208/328/14
Іменем України
29 серпня 2014 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області
у складі: головуючого, судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
потерпілої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014040800001089 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середньо-технічна, працюючого слюсарем КДДЗ №39, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
21.09.2009 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська за ч.1 ст. 164 КК України до 2 років обмеження волі. Згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки.
07.09.2010 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська за ч.2 ст. 164 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі. 22.12.2011 року згідно до постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2011 року звільнений від відбуття покарання умовно-достроково на 11 місяців 24 дня.
16.11.2012 року Заводським районним судом міста Дніпродзержинська за ч.2 ст. 164 КК України до 120 годин громадських робіт.
03.10.2013 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за ч.2 ст. 164 КК України, до двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік.
у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч.2 ст.164 КК України,
суд -
Згідно рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2005 року ОСОБА_4 зобов'язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі ? частини з всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття на користь матері ОСОБА_7 .
ОСОБА_4 знаючи про обов'язок сплачувати аліменти, став на шлях злісного ухилення від сплати аліментів з метою уникнення по виконавчому листу утримань, не бажаючи виконувати покладений на нього обов'язок утримання дитини, хоча і був попереджений державним виконавцем 20.06.2012 року про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, чим порушив ч. 10 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», яке передбачає, що при наявності заборгованості по аліментах у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, особа притягується до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Відповідно рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2005 року, ОСОБА_4 повинен сплачувати аліменти в наступному розмірі:
за серпень 2013 року - 787,00 гри.; за вересень 2013 року - 787,00 грн.; за жовтень 2013 року - 787,00 грн.; за листопад 2013 року - 787,00 грн.; за грудень 2013 року - 787,00 грн.; за січень 2014 року - 820,00 грн.; за лютий 2014 року - 820,00 гри.; за березень 2014 року - 820,00 грн.; за квітень 2014 року - 820,00 грн.
Між тим, в період часу з серпня 2013 року по травень 2014 року ОСОБА_4 , працюючи у приватних осіб за усною домовленістю, аліменти добровільно не виплачував, матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав, в службу зайнятості населення м. Дніпродзержинська з питань працевлаштування не звертався, і допустив заборгованість зі сплати аліментів за даний період часу.
Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно абзацу четвертого п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягненні аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України. При цьому зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Таким чином, ОСОБА_4 будучи працездатною особою, знаючи про обов'язок зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , 2005 року народження, відповідно до рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2005 року, попереджений 20.06.2012 року державним виконавцем про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України, працюючи у приватних осіб за усною домовленістю, маючи умисел на злісне ухилення від сплати аліментів злісно ухилявся від сплати аліментів за період часу в період з 01.08.2013 року по 01.05.2014 року і допустив заборгованість зі сплати аліментів за 9 місяців, або у твердій грошовій сумі 7215, 00 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив суду наступне:
З 2004 року по 2006 рік він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 та мають з останньою спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2005 року він зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 . Однак, в період з 01.08.2013 року по 01.05.2014 року він не мав постійного місця роботи, а тимчасові заробітки були недостатніми, а тому його родина знаходилася у скрутному матеріальному становищі, у зв'язку з чим, в зазначений період часу, він не сплачував аліменти на утримання його сина.
Визнаючи свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував ні проти періоду, а саме з серпня 2013 року по травень 2014 року, на протязі якого він не сплачував аліменти на утримання сина, а ні суму заборгованості по аліментам, яка складає 7215 грн.
Крім визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , вина ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується також:
- показаннями потерпілої ОСОБА_5 , яка суду пояснила, що з ОСОБА_4 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, та мають спільного сина ОСОБА_6 . За рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2005 року, ОСОБА_4 зобов'язаний сплачувати аліменти в розмірі 1/ 4 части його заробітку на утримання сина ОСОБА_8 . З 2007 року ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів, а тому ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. Але незважаючи ні на рішення суду про стягнення аліментів, а ні на те, що він був неодноразово засуджений за ухилення від сплати аліментів на утримання сина, ОСОБА_4 продовжує ухилятися від сплати аліментів. Так в період з серпня 2013 року по травень 2014 року, ОСОБА_4 знов не сплачував аліменти на утримання сина, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за зазначений період в сумі 7215 грн.
- свідоцтвом про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія якого є в матеріалах справи в т.2 на а. 17, згідно якому ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- довідкою державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про розмір заборгованості по аліментам ОСОБА_4 що є в матеріалах справи в т.2 на а. 12, згідно з якою заборгованість ОСОБА_4 по аліментам, за період з 01.08.2013 року до 01.05.2014 року складає - 7215 гривень.
- рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2005 року про стягнення з ОСОБА_4 аліментів у розмірі ? частини з усіх видів заробітної плати, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його повноліття, починаючи з 13.09.2005 року, копія якого є в матеріалах справи в т.2 на а. а. 22-23.
- виконавчим листом Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.10.2005 року, виданого на підставі рішення Петриківського районного суду, про стягнення з ОСОБА_4 аліментів у розмірі ? частини з усіх видів заробітної плати, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до його повноліття, починаючи з 13.09.2005 року, копія якого є в матеріалах справи в т.2 на а. 13.
- письмовим попередженням ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, яке є в матеріалах справи в т.2 на а.18, згідно якому 20.06.2012 року ОСОБА_4 був попереджений державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 , знаючи про те, що згідно рішення суду він повинен сплачувати аліменти на утримання його неповнолітнього сина, будучи попереджений державним виконавцем про необхідність виконання свого обов'язку та можливість кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, яким він зобов'язаний до сплати аліментів, більш того, будучи вже раніше судимим за злісне ухилення від сплати, встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), систематично, на протязі тривалого часу злісно ухилявся від сплати, встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Суд, з'ясувавши обставини та перевірив їх доказами, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а його дії слід правильно кваліфікувати за ч.2 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати, встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою раніше судимою за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за скоєний ним злочин, суд виходить із вимог ст. 65 КК України, що стосуються ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 , в силу ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Як обставин, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд враховує визнання обвинуваченим своєї вини та щире каяття.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд також враховує, що обвинуваченим скоєно злочин, який відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Враховуючи викладене суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, пов'язане з обмеженням волі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 164 КК України у вигляді двох років обмеження волі.
Відповідно до ст. 71 КК України шляхом часткового складання покарання до покарання, призначеного ОСОБА_4 даними вироком суду приєднати частково у вигляді одного місяця обмеження волі, не відбуте ОСОБА_4 покарання, призначене йому вироком Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03.10.2013 року і остаточно ОСОБА_4 до відбуття призначити покарання у вигляді 2 років 1 місяця обмеження волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня прибуття і постановки ОСОБА_4 на облік у виправний центр.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1