Кіровоградської області
26 серпня 2014 рокуСправа № 912/1124/14
Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Кабакової В.Г. та Поліщук Г.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1124/14
за позовом прокурора м. Кіровограда
до Кіровоградської міської ради
за участю громадян - третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1, м. Кіровоград;
2. ОСОБА_2, м. Кіровоград;
3. ОСОБА_3, м. Кіровоград;
4. ОСОБА_4, м. Кіровоград;
5. ОСОБА_5, м. Кіровоград
про визнання недійсним рішення
за участю представників:
від прокуратури - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури міста Кіровограда Топонар Н.С., посвідчення № 023073 від 21.11.2013;
від 3-ї особи (ОСОБА_3) - ОСОБА_7, довіреність № 34 від 09.01.2013;
від 3-ї особи (ОСОБА_2) - ОСОБА_7, довіреність № 35 від 09.01.2013;
від 3-ї особи (ОСОБА_1) - ОСОБА_7, довіреність № 3130 від 26.11.2012;
від 3-ї особи (ОСОБА_5) - ОСОБА_8, довіреність № 2829 від 25.10.2013.
Прокурор міста Кіровограда звернувся до господарського суду із позовом, у якому просить суд (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог № [12-61]5262вих14 від 20.05.2014) визнати недійсними пункти 2, 3, 4, 5, 6, 7 рішення Кіровоградської міської ради від 18.11.2008 № 1636 "Про передачу у власність земельних ділянок в АДРЕСА_2".
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначив про те, що на підставі пунктів 2-7 рішення Кіровоградської міської ради від 18 листопада 2008 року № 1636 "Про передачу у власність земельних ділянок в АДРЕСА_2" громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 10600,00 кв.м. (по 2200,00 кв. м. кожному) для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення садівництва по АДРЕСА_2. За висновком прокурора вказане рішення є незаконним, оскільки згідно з Генеральним планом м. Кіровограда ця територія є лісопарковою зоною та відноситься до земель рекреаційного призначення. Рішенням Кіровоградської обласної ради №721 від 19 червня 2009 року вказана територія оголошена такою, що належить до природно-заповідного фонду місцевого значення, а тому у відповідача не було законних підстав для прийняття рішення про передачу земельних ділянок у власність вищезгаданим громадянам.
Ухвалою суду від 14.04.2014 господарський суд в складі судді Шевчук О.Б. порушив провадження у даній справі, призначив справу до розгляду у судовому засіданні на 13.05.2014 та залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадян: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2
Ухвалою від 13.05.2014 розгляд справи відкладався до 22.05.2014 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на складність справи, у судовому засіданні 22.05.2014 розгляд справи продовжено колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Кабакової В.Г. та Коротченко Л.С., яка в подальшому змінила прізвище на Вавренюк Л.С.
Ухвалами від 22.05.2014, від 17.06.2014 та від 08.07.2014 розгляд справи відкладався відповідно до 17.06.2014, 08.07.2014 та 21.07.2014.
У зв'язку з відпусткою судді Кабакової В.Г. ухвалою голови суду від 21.07.2014 внесено зміни до складу колегії суддів, якою розглядається дана справа, та сформовано колегію у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Вавренюк Л.С. та Поліщук Г.Б. 21.07.2014 розгляд справи було відкладено до 05.08.2014. 05.08.2014 внесено зміни до складу колегії суддів, якою розглядається дана справа, та сформовано колегію у складі: головуючого судді Шевчук О.Б., суддів Кабакової В.Г. та Поліщук Г.Б., розгляд справи відкладено до 26.08.2014.
В своєму відзиві на позовну заяву Кіровоградська міська рада не визначилась із своєю позицією щодо визнання чи заперечення вимог прокурора, тому при ухваленні рішення покладається на розсуд суду та просить суд розглядати справу без участі повноважного представника відповідача.
Треті особи подали свої заперечення, в яких просять у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що спірне рішення вичерпало свою дію фактичним виконанням, оскільки на підставі цього рішення громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку. Крім того, третіми особами зазначено про те, що позов не підлягає задоволенню також з підстав пропуску прокурором позовної давності. На підтвердження чого господарському суду надано докази того, що на засіданні Кіровоградської міської ради, при прийнятті рішення, що є предметом спору був присутнім представник прокуратури, тобто про наявність рішення прокурору було відомо вже 18.11.2008 (т.2, а.с.151,152).
Однак, заяви третіх осіб про застосування позовної давності не можуть бути взяті до уваги господарським судом при вирішенні спору у даній справі. При цьому господарський суд враховує положення пункту 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 (з подальшими змінами), яким, зокрема, передбачено, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
У судовому засіданні 26.08.2014 прокурор позов підтримав в повному обсязі, треті особи - громадяни: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили про безпідставність та необґрунтованість вимог прокурора.
Відповідач та третя особа - ОСОБА_4 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак, правом на участь у судовому засіданні 26.08.2014 не скористались.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників третіх осіб, господарський суд
08.12.2005 Кіровоградською міською радою прийнято рішення №1591 "Про розгляд звернень фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" (надалі - рішення №1591, т.1, а.с.110), пунктом 45 якого надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 за рахунок резервного фонду міста гр. ОСОБА_1 площею 2000,00 кв. м, у тому числі по угіддях: 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 1000,00 кв.м. - для ведення садівництва.
Відповідно до пункту 46 цього рішення надано згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_2 за рахунок резервного фонду міста:
- ОСОБА_3 - площею 2200,00 кв. м, у тому числі по угіддях: 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 1200,00 кв.м. - для ведення садівництва;
- ОСОБА_2 - площею 2000,00 кв. м, у тому числі по угіддях: 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 1000,00 кв.м. - для ведення садівництва;
- ОСОБА_5 - площею 2200,00 кв. м, у тому числі по угіддях: 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 1200,00 кв.м. - для ведення садівництва;
- ОСОБА_4, площею 2200,00 кв. м, у тому числі по угіддях: 1000,00 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 1200,00 кв.м. - для ведення садівництва.
Рішення №1591 прийняте Кіровоградською міською радою відповідно до положень статей 116, 118 та пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент прийняття цього рішення.
Рішення №1591 ніким не оспорене та є чинним.
В подальшому на підставі рішення №1591 за замовленням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 товариством з обмеженою відповідальністю "Алтей" було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Проект землеустрою, т.1 а.с.44-97).
Зазначений проект землеустрою пройшов державну експертизу, що підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 29.12.2006 №4179 з урахуванням виправлень від 0409.2008 №4179 (т.1, а.с.97).
Із змісту висновку державної експертизи землевпорядної документації №4179 від 29.12.2006 вбачається, що об'єкт експертизи (проект землеустрою) було повернуто на доопрацювання із зазначенням зауважень та пропозицій (п.10), які необхідно врахувати при внесенні змін до відповідної документації, що узгоджується з положеннями частини 6 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації". Об'єкт експертизи було доопрацьовано. Факт внесення виправлень до проекту землеустрою посвідчено відповідним записом на висновку експертизи від 14.09.2008 відповідно до пункту 3.5.9. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, яка затверджена наказом Держкомзему України №391 від 03.12.2004 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.2004 за №1618/10217.
Згідно з положеннями частин 4 та 7 статті 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.
18.11.2008 Кіровоградською міською радою прийнято рішення №1636 "Про передачу у власність земельних ділянок в АДРЕСА_2" (надалі - рішення №1636 або спірне рішення, т.1, а.с.8).
Пунктом 1 цього рішення внесено зміни до пункту 46 рішення Кіровоградської міської ради від 08.12.2005 року №1591 в частині написання адреси, а саме: слова "по АДРЕСА_2" замінити словами по АДРЕСА_2".
Пунктом 2 рішення №1636 затверджено громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність загальною площею 10600, 00 кв.м по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та введення садівництва та акт визначення розміру збитків для відшкодування власникам землі та землекористувачам, пов'язаних із вилученням земельної ділянки.
Пунктами 3-7 рішення №1636 передано кожному з громадян зазначених в пункті 2 цього ж рішення безоплатно у власність земельні ділянки загальною площею по 2200,00 кв.м., в тому числі: 1000, 00 кв.м. - землі одно- та двоповерхової житлової забудови для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі, 1200,00 кв.м. - рілля для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі по АДРЕСА_2
Відповідно до пункту 8 рішення №1636 контроль за його виконанням покладається на постійну комісію міської ради з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин та реклами та першого заступника міського голови Табалова С.М.
На підставі рішення №1636 було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку громадянам: ОСОБА_5 (т.2, а.с.153-169), ОСОБА_4 (т.3, а.с.16-29), ОСОБА_3 (т.2, а.с.3-32), ОСОБА_1 (т.1, а.с. 172-199) та ОСОБА_2 (т.1, а.с.116-146) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_2
Рішення №1636 та виготовлена технічна документація стали підставою для виготовлення та видачі вищезгаданим громадянам Державних актів на право власності на земельну ділянку. Державні акти на право власності на земельну ділянку зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі та видані громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - 09.04.2009 (т.1, а.с.168, 169, 217, 218, т.2, а.с.54, 55), а громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - 29.12.2010 (т.2, а.с. 119, 120, т.3., а.с. 14, 15).
Враховуючи положення статей 125, 126, 202 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент державної реєстрації та видачі Державних актів), а також положення пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1066-VI від 05.03.2009 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок" у 2009 - 2010 роках громадяни: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули права власності на земельні ділянки, які передані їм у власність рішенням №1636.
Вирішуючи спір у даній справі, господарський суд враховує, що на підставі статті 74 Земельного кодексу України в редакції 1990 року Кіровоградською міською радою було прийнято рішення №46 від 28.02.1996 "Про визначення земель природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення" (т.3, а.с. 57), пунктом 1.2. якого зелені масиви в районі Лелеківки віднесені до категорії земель рекреаційного призначення.
Згідно із статтею 63 цього кодексу використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планування та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.
Тим не менше, прокурором не надано господарському суду належних доказів на підтвердження наявності проектів планування та забудови міста і планів земельно-господарського устрою, із змісту яких можливо встановити, зокрема, межі земель рекреаційного призначення, визначених рішенням №46 від 28.02.1996.
З наданого прокурором викопіювання з Генерального плану м. Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.09.2000 №627 (т.1, а.с. 42) також не можливо встановити межі земель рекреаційного призначення на території міста Кіровограда.
Поряд з цим, господарський суд враховує, що відповідно до статті 18 діючого Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.
Статтею 19 цього кодексу визначено категорії земель, серед яких: землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі рекреаційного призначення.
В статті 181 дано поняття землеустрою - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.
Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 183 цього кодексу основними завданнями землеустрою є встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимами, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
В силу вимог частини 2 статті 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється відповідно до закону.
В статті 1 Закону України "Про землеустрій" визначено поняття цільового призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Тобто, перед тим, як стверджувати про зміну цільового призначення земельної ділянки необхідно чітко визначитись з категорією тієї земельної ділянки, яка надана у власність третім особам.
Однак, прокурором не надано проектної документації, яка б підтверджувала те, що за спірним рішенням у власність громадянам було надано земельну ділянку саме із земель рекреаційного призначення.
Як стверджує прокурор до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування
Дійсно статтею 83 Земельного кодексу України заборонено передавати у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Але прокурором не надано належних доказів на підтвердження того, що земельні ділянки, які передані у власність рішенням №1636 були віднесені, зокрема, до території парків.
При цьому, посилання прокурора на те, що відповідачем при винесенні спірного рішення не взято до уваги чинне рішення №390 від 16.03.2007 спростовується наступним.
Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 1 рішення Кіровоградської міської ради №390 від 16.03.2007 "Про забудову міста Кіровограда"(т.1, а.с.9) затверджено перелік земельних ділянок, які відносяться до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та резервних територій нового зеленого будівництва згідно з додатком.
Пунктом 2 вказаного рішення передбачено проводити визначення вільних земельних ділянок під будівництво об'єктів різного призначення на підставі Генерального плану м. Кіровограда або внесених змін до нього відповідно до норм чинного законодавства та переліку земельних ділянок, які відносяться до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та резервних територій об'єктів нового зеленого будівництва.
Пунктом 4 рішення Кіровоградської міської ради № 390 від 16.03.0207 заборонено управлінню містобудування, архітектури, екології та земельних відносин погоджувати питання вибору земельних ділянок під розміщення об'єктів різного призначення на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та резервних територій нового зеленого будівництва, які можуть негативно вплинути на стан цих територій чи перешкоджатимуть їх використанню за цільовим призначенням.
Додатком до вказаного рішення є Перелік земельних ділянок, які відносяться до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення та резервних територій об'єктів нового зеленого будівництва,) у пункті 3 (перелік лісопарків), підпунктом 2 зазначено лісопарк "Сосновий" (з обох боків вул. Московської) площею 128,9 га. (т.1 а.с.10-12).
Проте, будь-яких доказів (документації із землеустрою) на підтвердження того, що земельні ділянки площею10600 кв.м по АДРЕСА_2, які передані у власність третім особам, розташовані в межах лісопарку "Сосновий" площею 128,9 га господарському суду не надано.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Однак, прокурором не доведено та не підтверджено належними доказами, як того вимагають статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, невідповідності спірного рішення нормам чинного законодавства та порушення, у зв'язку з його прийняттям, інтересів держави.
Крім того, господарський суд враховує положення частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 3 частини 1, частиною 3 статті 2 цього кодексу господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Крім того, частинами 1, 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу вимог статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Судовим рішенням Європейського Суду з прав людини від 26.03.2013 у справі Рисовський проти України, Європейський Суд зауважив, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Отож державні органи, які не впроваджують або недотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovaandPinc v. theCzechRepublic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (ToscutaandOthers v. Romania), п.38).
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
Тобто, самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самої фізичної особи.
Матеріали справи свідчать про те, що громадяни: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили всі дії для правомірного набуття земельних ділянок у власність для будівництва жилих будинків та садівництва. При цьому матеріали справи не містять жодного доказу, які б свідчили, що спірне рішення прийняте внаслідок протиправних дій зазначених осіб.
Більш того, при набутті у власність земельних ділянок за спірним рішенням, треті особи добросовісно вважали, що Кіровоградська міська рада при його прийнятті мала всі повноваження на передання зазначених в рішенні земельних ділянок у власність.
З огляду на викладене визнання недійсним та скасування рішення №1636 може призвести до позбавлення права власності на земельні ділянки громадян: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та завдання шкоди новим власникам. Проте, така ситуація є не припустимою з огляду на висновки Європейського Суду з прав людини.
За викладених обставин господарський суд прийшов до висновку, що позов прокурора не підлягає задоволенню.
Оскільки в задоволенні позову слід відмовити, а позивачем у справі є прокурор, судовий збір відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 (з подальшими змінами і доповненнями) в доход Державного бюджету України не стягується.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копію ухвали надіслати Кіровоградській міській раді (25022, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, буд. 41) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_1).
Повне рішення складено 01.09.2014
Головуючий суддя О.Б. Шевчук
Суддя В.Г. Кабакова
Суддя Г.Б. Поліщук