ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/13104/14 15.08.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
До Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1
Про захист авторського права 36 540,00 грн.
Суддя Прокопенко Л.В.
Представники:
Від позивача не з'явився
Від відповідачів ОСОБА_2 - представник
Суть спору:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" звернулося до суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 про захист авторського права 36 540,00 грн.
Ухвалою суду від 01.07.2014 прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження по справі № 910/13104/14, призначено розгляд справи на 29.07.2014.
28.07.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи
29.07.2014 відділ діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи по справі.
В судовому засіданні 29.07.2014 оголошено перерву до 08.08.2014.
08.08.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 08.08.2014 оголошено перерву до 15.08.2014, про що сторони були повідомлені належним чином (розписка про оголошення перерви в судовому засіданні містить підписи всіх представників сторін).
15.08.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання 15.08.2014 представник позивача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання повідомлений належним чином.
В судове засідання 15.08.2014 представник відповідача з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.08.2014, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 15.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 36 540,00 грн. компенсації, в зв'язку з порушенням авторських прав позивача, реалізації (розповсюдження) товарів, на яких без його дозволу, як правовласника, зображений об'єкт інтелектуальної власності, а саме: персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" з мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
У п. 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" роз'яснено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Відповідно до матеріалів справи ТОВ "Маша и Медведь" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Москва і якій присвоєно основний державний реєстраційний номер 1107746373536, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 21.05.2014 № 8935797УД.
08.06.2010 між ТОВ Студія "Анімаккорд" та ТОВ "Маша і Медведь" було укладено договір № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал "ІНФОРМАЦІЯ_2" відповідно до умов якого :
правовласник відповідно до порядку передбаченого Договором передає набувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "ІНФОРМАЦІЯ_2", а набувач зобов'язується виплатити правовласнику визначену Договором винагороду.
Передачі підлягає виключне право на наступні серії аудіовізуального твору:
1. "ІНФОРМАЦІЯ_3"
2. "ІНФОРМАЦІЯ_4"
3. "ІНФОРМАЦІЯ_5"
4. "ІНФОРМАЦІЯ_6"
5. "ІНФОРМАЦІЯ_7"
6. "ІНФОРМАЦІЯ_8"
7. "ІНФОРМАЦІЯ_9"
8. "ІНФОРМАЦІЯ_10"
Позивачем також надано копію Авторського договору замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008, який укладено між ТОВ Студія "Анімаккорд" та ОСОБА_3, відповідно до умов якого автор зобов'язаний створити та передати замовнику сценарій 8 серій дитячого телевізійного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2". Крім того позивач надав копію службового завдання №1/МиМ-С1, згідно якого ОСОБА_4 створює та передає ТОВ "Анімаккорд" виключні права на серію анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4".
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права " (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами частини першої статті 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Проте, суд звертає увагу, що відповідно до наданого в якості доказу копії Авторського договору замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008, який укладено між ТОВ Студія "Анімаккорд" та ОСОБА_3, не можливо дійти достовірного висновку про створення образів (ключових кадрів) героїв мультфільму. Оскільки відповідно до умов Договору автор зобов'язаний створити та передати замовнику сценарій 8 серій дитячого телевізійного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2". Твір створюється відповідно до технічного завдання, зазначеного в Додатку №1 до Договору ( п. 1.2 Договору №ОК-2/2008 від 01.04.2008).
Відповідно до Додатку № 1 Договору №ОК-2/2008 від 01.04.2008 (технічного завдання) вимогами до твору є створення сценарію 8 серій дитячого телевізійного анімаційного серіалу на основі ідей зазначених в технічному завданні. Кожна серія повинна бути закінченою історією пригод ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_11. ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_11 з'являються в кожній серії, крім них, залежно від сценарної ідеї, можуть з'являтися інші персонажі.
Крім того позивач надав копію службового завдання №1/МиМ-С1, згідно якого ОСОБА_4 створює та передає ТОВ "Анімаккорд" виключні права на серію анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2" під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4"
Проте суд не може дійти достовірного висновку, враховуючи вищевикладене, ким створені головні образи (ключові кадри) твору.
В позовній заяві позивач, зазначає що 29.05.2014 за адресою: АДРЕСА_1, а також за інтернет адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12 проводиться продаж Подушки з малюнком. В структурі товару міститься малюнок, на якому зображено персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_2". На доказ реалізації контрафактного товару позивачем надано видаткову накладну № М-0009344 від 29.05.2014 (копія наявна в матеріалах справи) а також рахунок на оплату № М-0009344 від 29.05.2014.
Відповідач відносно зазначеного у позовні заяві заперечив, зазначивши, що повністю не визнає пред'явлені позовні вимоги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Відповідач також зазначає, що продаж товару, фотографія якого є в матеріалах справи, ніколи не здійснював, крім того, на подушці відсутні будь-які маркування, інформація та інші дані, що свідчили про те, що вона була придбана на сайті ІНФОРМАЦІЯ_12 або в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_12".
Як доказ реалізації контрафактного товару позивачем надано видаткову накладну № М-0009344 від 29.05.2014 (копія наявна в матеріалах справи), а також рахунок на оплату № М-0009344 від 29.05.2014.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно приписів ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи приписи вищезазначених норм, суд приходить до висновку, що видаткова накладна № М-0009344 від 29.05.2014 (копія наявна в матеріалах справи), а також рахунок на оплату № М-0009344 від 29.05.2014, надані позивачем як доках реалізації контрафактного товару, не може підтвердити факт купівлі контрафактного товару, оскільки не оформлена відповідно до чинного законодавства, як вбачається із матеріалів справи, а саме видаткова накладна № М-0009344 від 29.05.2014 (копія наявна в матеріалах справи), а також рахунок на оплату № М-0009344 від 29.05.2014, не можна дійти висновку про отримання покупцем товару, оскільки відсутній підпис особи яка його отримала.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 21.08.2014.
Суддя Л.В. Прокопенко