Справа № 368/1651/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/692/14 Доповідач у 2 інстанції Матюшко
Категорія 5 01.09.2014
Іменем України
26 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
за участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 та прокурора Кагарлицької міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 30 травня 2014 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Переселення Кагарлицького району Київської області, українця, гр. України, освіта середня, одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2
виправдано за ч.4 ст. 296 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
У відповідності до ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язки: повідомляти в органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
На підставі п. «е» ст.ст.9, 10 ЗУ «Про амністію у 2014 році» звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного покарання.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та цивільного позову.
Як зазначено у вироку ОСОБА_7 , який являється приватним підприємцем, 26.06.2012 року близько 11 год. перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в АДРЕСА_3 та знаходився біля місця розташування своїх двох хлібних торгівельних кіосків та в цей час його покликав до себе ОСОБА_9 , який стояв з приватним підприємцем ОСОБА_12 та які розмовляли між собою. Коли ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків із-за місця розміщення торгівельних кіосків ОСОБА_12 виникла сварка, яка переросла у бійку, під час якої ОСОБА_7 з метою уникнення побиття підійшов до свого автомобіля, який знаходився на стоянці поблизу лабораторії ринку і місця бійки та взяв пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями марки ПМР калібру 9 мм серії НОМЕР_1 , що зареєстрований у дозвільній системі ГУ МВС України в Київській області на його ім'я за номером дозволу № КО 016391 від 29.04.2011 року, що був споряджений патронами з гумовою кулею та підійшовши до ОСОБА_9 з відстані близько 1,5 метри умисно натиснув на спусковий гачок сказаного пристрою та здійснив постріл у праву руку ОСОБА_9 спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді забійної рани на тильній поверхні правої кисті з ушкодженням сухожилків м'язів - розгиначів 2-4-го пальців забійного характеру, рани тильної поверхні правої кисті.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_13 просить скасувати вирок та ухвали свій вирок, яким засудити ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст. 296 та ч.1 ст.122 КК України, до покарання у виді позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_7 на його користь 3 000 гривень у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу адвоката та 50 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу тим, що у порушення вимог ч.2 ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 122 КК України у виді обмеження волі строком на два роки, яке не є необхідним і достатнім для його виправлення, враховуючи зухвалу поведінку ОСОБА_7 під час вчинення кримінального правопорушення та його байдуже ставлення до наслідків свого діяння, намагання уникнути відповідальності за вчинене, а також відсутність обставин, які пом'якшують покарання. З цих самих підстав суд необґрунтовано застосував і ст. 75 КК України та звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання. Незаконне та необґрунтоване виправдання ОСОБА_7 за ч.4 ст.296 КК України призвело до необґрунтованого його звільнення від відбування покарання на підставі п. «е» ст. 1, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, який набрав чинності 19.04.2014 року та із змінами, винесеними згідно із Законом № 1246-VII від 06.05.2014 року, оскільки в ідеальній сукупності ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, а тому не підпадає під дію вказаного закону. Не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості і рішення суду щодо зменшення до 10 000 грн. Розміру відшкодування заподіяної йому моральної (немайнової) шкоди.
Заслухавши доповідача, потерпілого та його представника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційні вимоги потерпілого щодо відшкодування збитків за моральну шкоду, а в решті апеляційну скаргу просив залишити без задоволення, ОСОБА_7 та його захисника, котрі просили вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції розглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто незаконного виправдання ОСОБА_7 , на думку апелянта, за ч.4 ст. 296 КК України та призначення необґрунтовано м'якого покарання як за ч.1 ст. 122 КК України, так і за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України, а також розміру задоволеного цивільного позову.
Посилання в апеляційній скарзі потерпілого на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи суперечить даним судового розгляду. ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження пристроєм для відстрілу патронів гумовими кулями не безпричинно, а під час сварки та бійки з причин встановлення на ринку біля його торгового кіоску, кіоску підприємця ОСОБА_14 . Судом допитані учасники бійки обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 , свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
Покази зазначених свідків були послідовними щодо обставин події кримінального правопорушення, об'єктивно співпадають між собою по хронології події, що сталась близько 11 год. 26.06.2012 року на території ринку, суд у вироку дав їм належну оцінку, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_7 не як необхідну оборону, а за ч.1 ст. 122 КК України.
При цьому, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 296 КК України. Пристрій для вистрілу патронів гумовими кулями був належно зареєстрований ОСОБА_7 в органі внутрішніх справ, ОСОБА_7 на ринку не порушував громадського порядку, не показував зневагу до існуючих правил і норм поведінки, не мав на меті самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, а використав зазначений пристрій не безпричинно, а під час сварки та бійки на ґрунті названих вище особистих стосунків з потерпілим, при цьому всі допитані судом свідки пояснили, що сварка між обвинуваченим та потерпілим ніяк не заважала громадському порядку на ринку та їх роботі. Тобто ОСОБА_7 застосував пристрій для відстрілу патронів гумовими кулями стосовно потерпілого лише після отримання від останнього тілесних ушкоджень, а не до цього.
За наведених обставин колегія суддів апеляційну скаргу потерпілого стосовно юридичної кваліфікації дій ОСОБА_7 залишає без задоволення.
Покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст. 122 КК України призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України.
Як вбачається із вироку, суд врахував, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин середньої тяжкості, характеризується позитивно, працює, має неповнолітню дитину, тому обране щодо нього покарання в межах санкції інкримінованого злочину у вигляді обмеження волі на 2 роки із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, колегія суддів вважає справедливим, тому апеляційну скаргу в цій частині залишає без задоволення.
П. «е» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» застосований щодо ОСОБА_7 правильно.
Що стосується цивільного позову за моральну шкоду то, на думку колегії суддів, суд у вироку, задовольнивши його у сумі 10 000 гривень, дотримався вимог ст. 23 ЦК України, належним чином мотивував свій висновок ступенем тяжкості вперше вчиненого злочину середньої тяжкості, особою обвинуваченого, отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями, його фізичними і моральними стражданнями, виходячи із засад розумності виваженості та справедливості
Витрати на правову допомогу у сумі 3 000 гривень судом стягнуті на користь потерпілого, а тому апеляційні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства при судовому розгляді провадження, які б могли слугувати підставами для скасування чи зміни вироку, колегією суддів не встановлено. За таких обставин вирок суду є законним.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 30 травня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Судді: /підпис/ /підпис/ /підпис/