справа № 125/344/14
2/125/302/14
28.08.2014 Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Переверзєва С.В.
з участю секретаря Данилів Л.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Барського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на своє утримання. Свої вимоги мотивує тим, що він навчається на 2 курсі Вінницького національного аграрного університету на факультеті механізації сільського господарства на денному відділенні. Строк навчання закінчиться 13.07.2016 року. Він проживає в гуртожитку і за час з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року сплатив 2320 грн., що підтверджується довідкою навчального закладу. Сплачувати за проживання у гуртожитку за 2014 рік також потрібно. Крім того, навчання вимагає інших матеріальних витрат, проживання та забезпечення підручниками, іншим навчальним обладнанням, продуктами харчування, іншими товарами.. Відповідач, будучи працевлаштованим та матеріально забезпеченим не допомагає матеріально. А тому позивач звернувся до суду та просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на період навчання, по 800 гривень щомісячно строком до закінчення навчання.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 збільшили позовні вимоги та просили ухвалити рішення про стягнення з відповідача аліменти в розмірі 1500 гривень щомісячно. Також просили суд стягнути понесенні судові витрати по наданню юридичної допомоги в сумі 1000 грн.
Відповідач у справі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали. Так вони зазначили, що ОСОБА_1, навчаюсь у навчальному закладі, отримує стипендію в розмірі 730 грн щомісячно, він міг би навчатись і краще, щоб отримувати більший розмір оплати, але цього не робить. Відповідач, хоча і має достатній заробіток, разом з тим на даний час сплачує аліменти, з його заробітної плати провадяться відрахування, і фактично йому не вистачає коштів на прожиття. Крім того вони вважають, що вимоги позивача в частинні стягнення щомісячної твердої грошової суми не відповідають вимогам ст.200 Сімейного кодексу України, а саме, що позивач повинен був наполягати на стягненні аліментів у частці від заробітку платника аліментів.
Допитаний в судовому засіданні представник Барського ВДВС Мароха Ю.В суду повідомив, що виконавча служба не проводить стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
ОСОБА_2 являється батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.5). ОСОБА_1 навчається на 2 курсі Вінницького національного аграрного університету на факультеті механізації сільського господарства на денному відділенні. Строк навчання закінчиться 13 липня 2016 року. Дане підтверджується довідкою №584 від 24 січня 2014 року (а.с.9).
Згідно статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Як свідчать довідки (а.с.
26, 45) ОСОБА_2 працює в ПАТ ,,Укртрансгаз,, філія УМГ ,,Черкаситрансгаз,, Барське ЛВУМН, протягом 2013 року йому було нараховано - 79181 грн., протягом січня-травень 2014 року - 40540 грн. Ненадання відповідачем в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання сина, який продовжує навчання є підставою для задоволення позову. Разом з тим при визначенні суми стягнення суд враховує те, що згідно зазначених документів з заробітку відповідача проводяться стягнення аліментів, хоча як пояснив представник ДВС на виконанні виконавчих листів про стягнення аліментів не перебуває. Також суд враховує і те, що мати позивача відповідно до довідки (а.с.10) 17 листопада 2012 року народила двоє дочок і останні перебувають на її утриманні і що таким чином вона не може здійснити забезпечення сина. Хоча ОСОБА_1 і отримує стипендію в розмірі 730 грн щомісячно (відповідне підтверджується довідкою а.с.8), разом з тим він несе витрати по оплаті гуртожитку і вартість їх відповідно до довідки (а.с.7) склала за 2013 рік - 2320 грн. Безумовно ОСОБА_1 вимушений нести і інші витрати як по прожиттю, так і навчанні. Таким чином і у відповідності до вимог ст.182 Сімейного кодексу України, враховуючи як майновий стан позивача, так і відповідача, суд вважає необхідним стягувати аліменти в розмірі 1000 грн щомісячно. Суд не приймає посилення відповідача, що вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не відповідають змісту ст.200 Сімейного кодексу України, оскільки зазначена норма Закону саме і передбачає можливість визначення розміру аліментів як у твердій грошові й сумі, або частці від заробітку, і саме позивач визначився з правовою підставою своїх вимог.
Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України задовольнити вимоги позивача в частинні стягнення понесених витрат по наданню юридичної допомоги в розмірі 1000 грн., оскільки вони підтвердженні квитанціями адвоката (а.с.14, 31).
Враховуючи викладене та керуючись ст.88, 130, 174 ЦПК України, ст.ст.198-200 Сімейного кодексу України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м.Бар Барського району Вінницької області на користь ОСОБА_1, щомісячно аліменти в розмірі 1000 гривень, починаючи стягнення з 3 лютого 2014 року р. і продовжуючи до 13 липня 2016 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 243,60 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів.