Справа № 819/932/14-a
"18" серпня 2014 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (надалі - відповідач) із адміністративним позовом про скасування постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та постанов про арешт майна боржника та заборони на його відчуження прийнятих у виконавчих провадженнях № 16030541 та № 16028626.
Після ознайомлення із запереченням на позов отриманого судом 04 серпня 2014 року від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій він просив суд скасувати постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та від 22 серпня 2011 року № 16028626.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем були відкриті виконавчі провадження № 16030541 та № 16028626 з виконання наказів Тернопільського міськрайонного суду від 02.07.2007р. № 2н-912/07 та від 09.07.2007р. № 2н-874/07. В подальшому в межах цих виконавчих проваджень були прийнятті оскаржувані постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та від 24 серпня 2011 року № 16028626. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 22 вересня 2011 року накази суду від 02.07.2007р. № 2н-912/07 та від 09.07.2007р. № 2н-874/07 скасовані. 30.05.2011 року стягувачем у зазначених виконавчих провадженнях подано відповідачу заяву про повернення виконавчих документів, а саме наказів від 02.07.2007р. № 2н-912/07 та від 09.07.2007р. № 2н-874/07 без виконання та зняття арешту з майна позивача. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду зобов'язано відповідача зняти арешт з майна позивача. Таким чином позивач вважав, що арешт із його майна знятий. Однак позивач довідався що на його майно і надалі накладено арешт оскільки Шевченківським відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції виконуються постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та від 24 серпня 2011 року № 16028626. Враховуючи те, що були скасовані накази Тернопільського міськрайонного суду, на підставі яких відповідачем були відкритті виконавчі провадження № 16030541 та № 16028626, позивач вважає, що оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору були прийнятті відповідачем безпідставно. В заяві про зменшення позовних вимог представник позивача також просив суд розглянута справу без його участі.
У своїх запереченнях відповідач пояснив, що поряд з тим, що накази Тернопільського міськрайонного суду від 02.07.2007р. № 2н-912/07 та від 09.07.2007р. № 2н-874/07 були повернуті без виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та від 24 серпня 2011 року № 16028626 винесено в окреме провадження, оскільки боржником не було сплачено виконавчий збір у встановлений законом строк, а відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. З огляду на наведене позивач просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлявся належним чином. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 02.07.2007 року та 09.07.2007 року Тернопільським міськрайонним судом було видано два судові накази №2-н-912/07 та 2-н-974/07 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 боргу за договором позики.
24.11.2009 року постановами державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавчі провадження № 16030541 та № 16028626 з примусового виконання наказів №2-н-912/07 від 09.07.2007року № 2н-974 від 02.07.2007року та накладено арешт на все належне майно боржника ОСОБА_1 та заборону його відчуження.
23.05.2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була підписана заява про відсутність будь-яких матеріальних претензій щодо боргових зобов'язань.
30.05.2011року ОСОБА_2 подана заява до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про повернення виконавчих документів, а саме судових наказів 2-н-974/07 від 02.07.2007року та №2-н-912/07 від 09.07.2007року без виконання та зняття арешту з майна боржника, однак дані заяви залишилися без належного реагування.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09.07.2011року по справі 2-с-62/11 скасовано судові накази 2-н-974/07 від 02.07.2007 року та №2-н-912/07 від 09.07.2007 року (а.с. 14).
19.10.2011року ОСОБА_1 подана заява до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про закриття виконавчого провадження по виконанню судових наказів 2-н-974/07 від 02.07.2007року та №2-н-912/07 від 09.07.2007року та зняття арешту з належного йому майна.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 26 липня 2012 року у справі № 1915/8826/2012 встановлено, що 11.11.2011 року, 10.01.2012 року, 19.03.2012 року позивач повторно звертався до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявами про закриття виконавчого провадження та зняття арешту з належного йому майна, однак дані звернення були проігноровані та жодного результату не дали. Цією ухвалою суд зобов'язав відповідача зняти арешт з майна позивача (а.с. 30).
Разом з тим, як вбачається із заперечень відповідача, 24 червня 2011 року державним виконавцем були прийняті постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві (а.с. 70, 73), а постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та від 24 серпня 2011 року № 16028626 винесено в окремі виконавчі провадження і на виконання цих постанов відповідачем повторно накладено арешт на майно позивача.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Згідно із ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
При цьому суд вважає, що відповідачем, після повернення виконавчих документів стягувачу без виконання, безпідставно винесено у окремі виконавчі провадження постанови про стягнення з позивача виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та від 24 серпня 2011 року № 16028626.
Вчиняючи зазначені дії відповідач керувався положенням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Разом з тим, частиною 6 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.
Як встановлено судом накази Тернопільського міськрайонного суду № 2н-974/07 від 02.07.2007 року та № 2н-912/07 від 09.07.2007 року, що підлягали виконанню, були скасовані ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 09.07.2011року по справі 2-с-62/11 (а.с. 14).
Таким чином, суд вважає, що оскільки, на час скасування наказів Тернопільського міськрайонного суду № 2н-974/07 від 02.07.2007року та № 2н-912/07 від 09.07.2007року, виконавчий збір у виконавчих провадженнях № 16030541 та № 16028626 не був сплачений позивачем, то він не міг бути йому повернутий, а, отже, виконавчий збір і не підлягав стягненню з позивача в подальшому.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що відповідач заперечив проти позову ним належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору.
Керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 23 червня 2011 року № 16030541 та постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про стягнення з боржника виконавчого збору від 22 серпня 2011 року № 16028626.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови підписано 22 серпня 2014 року.
Суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.