Справа: № 826/2103/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.
28 серпня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого суддів Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень № 61 та № 62 від 10 лютого 2014 року, № 80 та № 81 від 13 лютого 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та з урахуванням можливості вирішення справи на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 09 жовтня 2002 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ № 472477.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у період з 09 жовтня 2002 року по 31 червня 2006 року, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року та з 01 квітня 2013 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.
Відповідачем складені акти про виявлення факту неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності у строки, визначені законодавством (п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»): від 10 лютого 2014 року № 61 та № 62, від 13 лютого 2014 року № 80 та № 81, за змістом яких встановлено, що позивачем несвоєчасно подано відомості до органів Пенсійного фонду України за 2005-2008 роки.
На підставі висновків актів перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку до органів Пенсійного фонду України: від 10 лютого 2014 року № 61 та № 62, від 13 лютого 2014 року № 80 та № 81, відповідно до яких, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасне подання (неподання) відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, застосовано до позивача фінансові санкції по 170,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пп. «й» п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2011 року, частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено.
За змістом ч. 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, приймаючи рішення № 61 та № 62 від 10 лютого 2014 року, № 80 та № 81 від 13 лютого 2014 року. діяло з порушенням наведених законодавчих норм, оскільки застосувало до спірних правовідносин норму п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не діяла на час прийняття оскаржуваних рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття рішень № 61 та № 62 від 10 лютого 2014 року, № 80 та № 81 від 13 лютого 2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді А.Ю. Коротких
Н.М. Літвіна
Головуючий суддя Хрімлі О.Г.
Судді: Коротких А. Ю.
Літвіна Н. М.