ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/173
м. Київ
04 серпня 2014 року № 826/7613/14
за позовом ОСОБА_1
до Державної казначейської служби України Державної виконавчої служби України
провизнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань,
судді О.В.Кротюк, А.С.Мазур
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про
визнання дій та бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби України відносно виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по виконавчому листу №2-а-42/2008 від 23.07.08 р. такими, що не відповідають законодавству України, а саме, ст. 124 Конституції України, ст. 373 ЦПК України, ст. 30, 36, 47, 48, 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 7, 16 Закону України "Про звернення громадян", тобто, незаконними;
визнання дій та бездіяльності посадових осіб Державної казначейської служби України, зокрема, відмову від 27.06.13 р. в задоволенні заяви відносно виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по виконавчому листу №2-а-42/2008 від 23.07.08 р. такими, що не відповідають законодавству України, а саме, ст. 2, 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", тобто, незаконними;
зобов'язання Державної казначейської служби України виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва по виконавчому листу №2-а-42/2008 від 23.07.08 р. і виплатити позивачу недоплачену щорічно грошову допомогу до 9-го травня в сумі 88 78 грн. за 2006-2008 роки з урахуванням індексу інфляції за цей період згідно ст. 625 ЦК України, листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. №62-97р відносно порядку застосування індексу інфляції, інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.08 р. №01-8/625 "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" - 13453, 38 грн.;
зобов'язання Державної казначейської служби України компенсувати позивачу завдану матеріальну шкоду згідно ст. 22 Цивільного кодексу України в розмірі 13 371, 2 грн.;
зобов'язання Державної казначейської служби України компенсувати позивачу завдану моральну шкоду згідно ст. 23 Цивільного кодексу України в розмірі 5000 грн. (в редакції згідно клопотання від 14.07.14 р.).
В судовому засіданні 14.07.14 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явився представник Державної казначейської служби України, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи; судом заслухано пояснення позивача та представника Державної виконавчої служби України; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.07.08 р. у справі №2-а-42/08 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
зобов'язано Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 8878 грн. за 2006-2008 роки;
зобов'язано Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації перерахувати Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат кошти в розмірі 8878 грн. для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2006-2008 роки;
зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2006-2008 роки в сумі 8878 грн. на рахунок ОСОБА_1.
23.07.08 р. на виконання судового рішення видано виконавчі листи з зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2006-2008 роки в сумі 8878 грн. на рахунок ОСОБА_1, зобов'язання Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 8878 грн. за 2006-2008 роки, пред'явлені до виконання до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві та до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби.
Постановою старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 04.09.08 р. відкрито виконавче провадження ВП №8921899 з виконання виконавчого листа про зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2006-2008 роки в сумі 8878 грн. на рахунок ОСОБА_1.
Постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 14.12.12 р. повернуто виконавчий документ стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №8921899 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю цільового фінансування виплат.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 15.09.08 р. відкрито виконавче провадження ВП №9064805 з виконання виконавчого листа про зобов'язання Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 8878 грн. за 2006-2008 роки.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 29.12.08 р. закінчено виконавче провадження ВП №9064805 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з неможливістю виконати судове рішення.
Вказана постанова оскаржувалася позивачем в адміністративному порядку шляхом подання скарги до начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби. Листом від 06.05.09 р. №2271-0-26-09, М-2851-25 в задоволенні скарги відмовлено.
Листами від 18.11.09 р. №М-32160-25-1231/10, 13.01.10 р. №М-34210-25, 26.04.11 р. №М-13031-25 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби на виконання доручення секретаріату Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, урядової гарячої лінії позивачу повідомлено про те, що виконавче провадження ВП №9064805 закінчено на законних підставах; виконавчий документ повернуто до суду.
03.06.13 р. позивач звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про виконання виконавчого листа №2-а-42/2008 та сплати заборгованості у визначений законодавством термін.
Листом від 27.06.13 р. №5-13/6780-15486 Державна казначейська служба України повернула позивачу виконавчий документ з тих підстав, що ним не виконуються рішення суду зобов'язального характеру, що є компетенцією Державної виконавчої служби України.
07.03.14 р. позивач повторно звернувся до Державної казначейської служби України з заявою про виконання виконавчого листа №2-а-42/2008 та сплати заборгованості у визначений законодавством термін.
Листом від 19.03.14 р. №5-13/1844-6381 Державна казначейська служба України повернула позивач виконавчий документ з тих підстав, що він не підлягає виконанню органом Казначейства, тоді як має виконуватися органами Державної виконавчої служби України згідно п. 3 р. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.14 р. відмовлено у відкритті провадження ОСОБА_1 до визнання дій та бездіяльності осіб Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України відносно виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по виконавчому листу №2-а-42/2008 від 23.07.08 р. протиправними у зв'язку з непідвідомчістю спору ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України протиправною з таких підстав.
Позивач посилається на безпідставність постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 29.12.08 р. про закінчення виконавчого провадження ВП №9064805 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки ст. 37 Закону передбачає підстави зупинення, а не закінчення виконавчого провадження.
Державним виконавцем порушено вимоги ст. 30 Закону щодо зобов'язання провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Постанова державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві від 14.12.12 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №8921899 винесена незаконно, оскільки жоден з пунктів ст. 47 Закону не передбачає такої підстави для повернення виконавчого документу як відсутність бюджетних призначень.
Також позивач посилається на порушення вимог ст. 7, 16 Закону України "Про звернення громадян" під час розгляду його скарг, згідно яких встановлено заборону на розгляд скарг тими органами, дії чи рішення яких оскаржуються, тоді як скарги позивача на бездіяльність старшого державного виконавця Губяка С.В. саме він і розглядав.
Ст. 16 Закону передбачено розгляд скарг Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни першими керівниками державних органів. З врахуванням положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач вважає, що вказане положення поширюється на нього, тоді як його скарги не розглядалися першими керівником Державної виконавчої служби України.
Після прийняття та набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно якого держава гарантує виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
З 16.10.13 р. до вказаного Закону внесено доповнення п. 3 р. "Прикінцеві та перехідні положення", згідно якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Згідно вказаного положення позивач двічі звертався до Державної казначейської служби України, проте йому було відмовлено у задоволенні заяви.
Вказаними незаконними діями та бездіяльністю посадові особи Державної казначейської служби України, Державної виконавчої служби України позивачу завдано матеріальної шкоди в розмірі 13 371, 2 грн. з розрахунку суми заборгованості в розмірі 8878 грн. та курсу валют на вересень 2008 р. та на сьогоднішній день.
Також позивач зазначає, що йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 5 000 грн.
Щодо дотримання строків звернення до суду позивач пояснив, що він на протязі більше, ніж три роки намагався добитися справедливості у різних владних структурах, і лише після цього вирішив звернутися до суду.
Після набрання сили Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" позивач двічі звертався з заявами щодо його виконання, і вирішив звернутися до суду лише після повторної відмови Державної казначейської служби України листом від 27.06.14 р.
Відповідач - Державна виконавча служба України - проти позовних вимог заперечив, зазначивши про відповідність дій посадових осіб вимогам законодавства як при проведенні виконавчого провадження ВП №9064805, так і під час розгляду скарг позивача на дії та рішення державного виконавця щодо проведення вказаного виконавчого провадження.
Представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Відповідач - Державна казначейська служба України - пояснень на позов не надав; представника до судового засідання не скерував.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Щодо позовних вимог до Державної виконавчої служби України
Згідно матеріалів справи та пояснень учасників по справі виконавче провадження ВП №9064805 з виконання виконавчого листа про зобов'язання Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 8878 грн. за 2006-2008 роки закінчене постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 29.12.08 р. закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з неможливістю виконати судове рішення.
Остання відповідь на скаргу позивача щодо вказаного виконавчого провадження надана Департаментом державної виконавчої служби України листом від 13.01.10 р. №М-34210-25.
Згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачем у передбачені законодавством строки не оскаржено в судовому порядку постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби від 29.12.08 р.; також не оскаржено у встановлені законодавством строки відповіді від 18.11.09 р. №М-32160-25-1231/10, 13.01.10 р. №М-34210-25, 26.04.11 р. №М-13031-25 Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби на скарги позивача щодо вказаного виконавчого провадження.
Позивачем не надано суду пояснень, чому, починаючи з квітня 2011 р. (остання відповідь позивачу на його скаргу), він не оскаржив всі рішення, дії та бездіяльність щодо виконавчого провадження ВП №9064805 в судовому порядку, тому у суду відсутні підстави для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог до Державної виконавчої служби України.
Крім того, згідно п. 3 р. "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Вказане положення Закону набуло чинності згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень" від 19.09.13 р., і після набрання ним чинності позивач не звертався до органів державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом з заявою про виконання судового рішення Дніпровського районного суду м. Києва по виконавчому листу №2-а-42/2008 від 23.07.08 р., тоді як звернувся з відповідною заявою до Державної казначейської служби України, що не входить до системи органів державної виконавчої служби.
Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Окремо суд зазначає, що постанова від 14.12.12 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП №8921899 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю цільового фінансування виплат винесена державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві, а не Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог Державна виконавча служба України є неналежним відповідачем.
Щодо позовних вимог до Державної казначейської служби України
Згідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" -
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган (ст. 2);
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду;
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (ст. 3);
Виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення (ст. 7).
Згідно змісту заяви позивача від 03.06.13 р. він звернувся до Державної казначейської служби України з виконавчим листом щодо виконання судового рішення про зобов'язання Міністерство праці та соціальної політики України перерахувати Головному управлінню соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня в сумі 8878 грн. за 2006-2008 роки. Тобто, заява стосувалася виконання рішення зобов'язального характеру, а не про стягнення коштів, у зв'язку з чим листом від 27.06.13 р. №5-13/6780-15486 Державна казначейська служба України правомірно повернула позивачу виконавчий документ.
Листом від 19.03.14 р. №5-13/1844-6381 Державна казначейська служба України повторно повернула позивачу його заяву, додатково роз'яснивши його право звернутися з заявою до органів державної виконавчої служби на підставі п. 3 р. ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", що набули чинності 16.10.13 р.
Згідно положень ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень зобов'язального характеру здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", тому у суду відсутні підстави для висновку про порушення Державною казначейською службою України положень законодавства в даному випадку.
На підставі вищевикладеного, ст. 99, 100, п. 9 ч. 1 ст. 155, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. Залишити без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання дій та бездіяльності посадових осіб Державної виконавчої служби України відносно виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва по виконавчому листу №2-а-42/2008 від 23.07.08 р. такими, що не відповідають законодавству України, а саме, ст. 124 Конституції України, ст. 373 ЦПК України, ст. 30, 36, 47, 48, 49 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 7, 16 Закону України "Про звернення громадян", тобто, незаконними.
2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
3. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді О.В. Кротюк
А.С. Мазур
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 04.08.14 р.