ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/250
м. Київ
04 серпня 2014 року № 826/9512/14
за позовом ОСОБА_1
до Пенсійного Фонду України
провизнання протиправними дій
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань
судді О.В.Кротюк, А.С.Мазур
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про
визнання бездіяльності Правління Пенсійного фонду України щодо виконання обов'язків з внесення змін до основного документу діяльності Пенсійного фонду України - Порядку подачі та оформлення документів для призначення пенсії - згідно з рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р. - актом порушення прав позивача;
зобов'язання Правління Пенсійного фонду України терміново внести та затвердити зміни до Порядку подачі та оформлення документів для призначення пенсії, що забезпечують документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які проживають за межами України, згідно рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р.;
зобов'язання Правління Пенсійного фонду України визначити уповноважене територіальне управління Пенсійного фонду України (бажано за місцем проживання позивача до виїзду з України) та надати йому вказівки: прийняти у позивача необхідні документи для призначення пенсії за віком, призначити та виплачувати позивачу до Ізраїлю пенсію за віком з 28.02.11 р. (дата першого звернення позивача до Пенсійного фонду України) згідно з Конституцією України та діючим пенсійним законодавством України.
В судовому засіданні 28.07.14 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явився позивач/представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності); судом заслухано пояснення представника відповідача; необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
ОСОБА_2 з грудня 1965 р. по жовтень 1990 р. працював на підприємствах України, загальний трудовий стаж 25 років.
До виїзду з України проживав за адресою: АДРЕСА_1
06.11.90 р. позивач виїхав на постійне місце проживання до держави Ізраїль.
13.06.12 р. ОСОБА_2 звернувся до Правління Пенсійного фонду України з заявою, в якій просив призначити та виплатити йому пенсію, зароблену трудовим стажем на території України з 1965 р. по 1990 р., пенсію пересилати на його адресу у Ізраїлі.
В заяві позивач посилався на рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р. та Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач зазначає, що відповіді на вказану заяву ним не отримано.
16.05.14 р. позивач повторно звернувся з відповідною заявою до Правління Пенсійного фонду України, в якій додатково просив внести та затвердити відповідний порядок для оформлення та виплати пенсій пенсіонерам, які проживають поза межами України.
28.05.14 р. Пенсійний фонд України надав відповідь на звернення позивача листом за №5534/У-11, згідно якого позивача повідомлено про те, що рішення про призначення пенсії може бути прийняте відповідним управлінням Фонду за місцем проживання (реєстрації) заявника в Україні за умови особистого звернення заявника або його уповноваженого представника та надання заяви встановленої форми разом з документами, необхідними для призначення пенсії.
Також позивача повідомлено, що питання призначення пенсій громадянам України, які постійно проживають у державі Ізраїль, буде вирішуватись у разі прийняття Верховною Радою України проекту Закону України про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль про соціальне забезпечення.
Позивач - ОСОБА_2 - вважає бездіяльність Пенсійного фонду України протиправною з таких підстав.
Позивач зазначає, що згідно рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р. встановлене законне право всіх без винятку українських пенсіонерів, які проживають поза межами України, на отримання заробленої в Україні пенсії, тоді як Пенсійний фонд України порушує вказане право.
На думку позивача, на виконання рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р. Пенсійний фонд України зобов'язаний був внести зміни до Порядку подачі та оформлення документів для призначення пенсії з врахуванням проживання пенсіонерів за межами України та оформлення ними пенсії без реєстрації в Україні, що ним не зроблено.
В чинній редакції Порядок подачі та оформлення документів для призначення пенсії, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 р. №22-1, не відповідає вказаному рішенню Конституційного Суду України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з внесеними змінами.
Позивач посилається на відсутність у Законі заборони на призначення пенсій пенсіонерам, які проживають поза межами України, тоді як до прийняття рішення Конституційного Суду України Закон містив лише заборону на виплату пенсій в таких випадках.
Відповідач - Пенсійний фонд України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає, що чинний Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 р. №22-1 на підставі ст. 44 Закону.
Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р. саме на Верховну Раду України покладено обов'язок приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Оскільки Верховною Радою України відповідні зміни до законодавчих актів не вносилися, підстави для внесення змін до Порядку відсутні.
Відповідач наголошує, що п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р., регулювалися відносини щодо відновлення виплати раніше призначеної пенсії на території України.
Оскільки позивачу пенсія на території України не призначалася, його не стосуються висновки вказаного рішення.
Ч. 4 ст. 8 Закону передбачає, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах і в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи вищевказане, призначення пенсії особі, яка постійно проживає за межами України, може бути врегульоване виключно міждержавним договором щодо пенсійного забезпечення.
Згідно чинного законодавства, зокрема, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.11 р. №384, Пенсійний фонд України не наділений функціями щодо розгляду звернень громадян та визначення відповідного територіального управління Фонду для призначення пенсій окремим громадянам, які проживають за межами України, тому є неналежним відповідачем у справі.
Законодавством України не визначено процедуру виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами в країнах, з якими не укладено міждержавних угод стосовно призначення та виплати пенсій.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV.
Згідно пункту 2 частини першої статті 49 "Припинення та поновлення виплати пенсії" Закону виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно другого речення статті 51 "Виплата пенсії у разі виїзду за кордон" Закону під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Вказані положення Закону, визнані неконституційними, стосуються виключно питання припинення виплати раніше призначеної на території України пенсії і жодним чином не регулюють питання призначення пенсії жодній з категорій пенсіонерів.
Мотивувальна частина рішення також не містить будь-яких висновків щодо питань призначення пенсії.
З врахуванням викладеного правовідносини, що виникли у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р., жодним чином не стосуються ОСОБА_2, якому станом на час звернення до суду та прийняття рішення у адміністративній справі пенсія згідно законодавства України не призначалася і не виплачувалася.
Звертаючись до Пенсійного фонду України та суду, позивач фактично має на меті вирішити питання призначення йому пенсії, на яку, на його думку, він має право внаслідок 25-річного трудового стажу, заробленого на території України.
Щодо питання призначення пенсії особам, які не є громадянами України станом на час виникнення права на пенсію, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" -
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами (ст. 1);
Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання (ст. 92).
Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" -
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (ст.1);
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.8);
заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ст. 44).
Вищеперераховані положення законодавства України є чинними, неконституційними не визнавалися.
Як згідно Конституції України, так і згідно Законів України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсії гарантується виключно громадянам України.
Громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Також таким правом можуть бути наділені іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Позивач до цих категорій осіб не відноситься. Зокрема, позивачем не надано у позові інформації щодо наявності у нього громадянства України та підстав перебування у Ізраїлі, проте, дата виїзду позивача на постійне місце проживання до держави Ізраїль (06.11.90 р.; 24.08.90 р. - проголошення незалежності України) дає підстави для висновку про те, що ним громадянство України не набувалося.
З врахуванням вищевикладеного у Пенсійного фонду України та будь-яких його територіальних відділень відсутні правові підстави для розгляду заяви позивача про призначення йому пенсії згідно законодавства України, тому підстави визнавати будь-які рішення, дії чи бездіяльність Пенсійного фонду України протиправними в даному випадку у суду підстави відсутні.
Згідно ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.05 р. №22-1 на виконання ст. 44 Закону.
Відповідно, Пенсійний фонд України не має ні підстав, ні повноважень приймати нормативно-правові акти, що регулюють питання призначення пенсій всупереч положенням Закону, зокрема, наділяти правом на отримання пенсії осіб, які не є громадянами України, та визначати процедуру призначення та отримання ними пенсії.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Правління Пенсійного фонду України щодо виконання обов'язків з внесення змін до основного документу діяльності Пенсійного фонду України - Порядку подачі та оформлення документів для призначення пенсії та зобов'язання вчинити певні дії не можуть бути визнані обґрунтованими та не підлягають до задоволення.
У відповіді від 28.05.14 р. за №5534/У-11 Пенсійний фонд України роз'яснив позивачу, що призначення пенсії особі, яка постійно проживає за межами України, може бути врегульоване виключно міждержавним договором щодо пенсійного забезпечення. Наразі такий договір з державою Ізраїль відсутній.
Щодо посилання позивача на чисельну судову практику з вказаного питання, то надані ним судові рішення стосуються питання поновлення виплати раніше призначеної пенсії з врахуванням рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.09 р., що правової ситуації позивача не стосується.
Згідно змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 13.03.14 р. №К/800/21234/13 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, Пенсійного фонду України про визнання відмови протиправною та зобов'язання призначити пенсію, то вказане судове рішення мотивоване наявністю у позивачки громадянства України і її правом як громадянки України користуватися правом на пенсійне забезпечення незалежно від свого місця проживання, що також не стосується позивача.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді О.В. Кротюк
А.С. Мазур
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 04.08.14 р.