ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/160
м. Київ
04 серпня 2014 року 14:10 № 826/7017/14
за позовом Громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1
до Державної міграційної служби України
провизнання протиправним та скасування рішення від 04.04.2014 № 187-14, зобов'язання вчинити дії
Судова колегія у справі:
Головуючий суддя О.В.Головань,
судді А.В.Літвінова, А.С.Мазур
Секретар Ю.О.Литвиненко
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1
Від відповідача: Молодницька І.П. - п/к (дов. від 18.06.14 р.)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 04.04.14 р. №187-14, зобов'язання повторно розглянути питання про визнання громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 біженцем відповідно до вимог чинного законодавства України.
В судовому засіданні 04.08.14 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд, -
Громадянин Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув на територію України у червні 2006 р. легально, літаком, через Адіс-Абебу та Стамбул.
Після прибуття до України звернувся до Державного комітету України у справах національностей та релігій з заявою про визнання біженцем.
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 18.12.06 р. №406 йому відмовлено у наданні статусу біженця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.11 р. позовну заяву Громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання протиправним та скасування рішення від 18.12.06 р. №406 залишено без розгляду за пропуском строків звернення до суду.
18.09.13 р. позивач звернувся до Управління міграційної служби в місті Києві із заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Наказом Управління міграційної служби у місті Києві № 429 від 08.10.13 р. прийнято в оформлення документи громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами розгляду заяви позивача головним спеціалістом відділу по роботі з біженцями Головного управління Державної міграційної служби України у м. Києві 08.01.14р. складено висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1.
04.04.14 р. Державною міграційною службою України на підставі вказаного висновку прийнято рішення №187-14 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1, як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п. 1 та 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", відсутні.
Рішення отримано позивачем 16.05.14 р. згідно розписки на копії повідомлення від 23.04.14 р. №28; 22.05.14 р. позивач в межах п'яти робочих днів згідно Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" звернувся до суду з позовом про оскарження вказаного рішення.
Позивач - громадянин Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 - вважає вказане рішення незаконним та просить його скасувати з таких підстав.
В оскаржуваному рішенні не обґрунтовано підстав для його прийняття, зокрема, не вказано, чому стосовно позивача не встановлено умови, передбачені п. 1 та 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту". Вказане є порушенням ч. 13 ст. 10 Закону.
Позивач зазначає, що згідно наданої ним під час розгляду заяви інформації достатньо підстав для визнання його біженцем, а саме.
Позивач був змушений залишити свою країну з політичних причин. 30.07.05 р. в Демократичній Республіці Конго проходили вибори на пост Президента. В той час позивач був горловою виборчої комісії. За дві дні до виборів представник Президента зібрав всіх співробітників виборчої комісії з метою підкупу, розбав гроші для підкупу для голосування за діючого Президента Жозеф Кабілу. Через страх позивач погодився на пропозицію, оскільки йти проти Президента не було сенсу. В день виборів позивач спробував підкупити жінку, проте, це помітили працівники правоохоронних органів та затримали всіх, хто був присутній у приміщенні. Під час тримання під вартою позивачу повідомили про звинувачення за статтею, яка передбачає позбавлення волі на тривалий період або смерть. Позивачу вдалося втекти з-під варти. Після втечі позивач втік до м. Кімбінда з наміром сховатися та підготувати документи для виїзду в країни. Після отримання документів позивача 14.08.14 р. покинув країну погодження літаком.
Позивач зазначає, що не може повернутися додому, так як вважає, що його можуть вбити.
На думку позивача, є всі підстави для висновку про наявність об'єктивної сторони - обґрунтованого побоювання переслідування. У разі виникнення сумнівів у достовірності наданої позивачем інформації Державна міграційна служба в порядку ч. 8 ст. 9 Закону мала звернутися з відповідними запитами до установ та організацій, для отримання відповідної інформації.
Відповідач не вимагав додаткових відомостей від позивача, що свідчить про відсутність у відповідача сумнівів в достовірності наданої позивачем інформації.
Також позивач посилається на порушення п. 196 Керівництва по процедурах і критеріях визначення статусу біженця УВКБ ООН та роз'яснення щодо тягаря та стандарту доведення при розгляді заяв про надання статусу біженця УВКБ ООН від 16.12.98 р., згідно яких неспроможність надати документальне свідчення на підкріплення усного твердження не повинно заважати прийняттю позитивного рішення, якщо таке твердження відповідає відомим фактам і загальний рівень правдоподібності заявника високий (п. 10, 11).
Відповідач - Державна міграційна служба України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Під час розгляду заяви позивача перевірено належним чином всі твердження позивача щодо причин покинути територію Демократичної Республіки Конго та підстави побоювань для повернення і не знайдено підстав для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а саме.
Безпосередні погрози на свою адресу позивач не отримував; з наданої позивачем інформації немає підстав для висновку про його переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, тобто, відсутня об'єктивна сторона критерію.
Згідно пояснень позивача, він перебував під вартою у зв'язку зі звинуваченням у дачі хабара під час виборчого процесу (підкуп виборців), що є кримінальним злочином.
Відповідач посилається на п. 45, 46, 195 Керівництва по процедурах і критеріях визначення статусу біженця УВКБ ООН, згідно яких особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками. У кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця, повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.
В даному випадку позивач до того, як потрапити на територію України, перебував на території третіх країн - Ефіопія, Туреччина, зі зверненнями про надання статусу біженця не звертався.
Згідно пояснень позивача, він легально покинув країну громадянського походження, отримавши візу для виїзду в Україну, що свідчить про відсутність його розшуку та переслідування.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" -
1) біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;
13) особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (ст. 1);
Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа: стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні (ст. 6).
В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про те, що оскаржуване рішення Державної міграційної служби України прийняте на порушення цих положень, а саме.
В якості підстави для надання йому статусу біженця позивач посилається на наявність у нього обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками належності до певної соціальної групи (приймав участь у виборчій президентській кампанії), оскільки позивача взято під варту при спробі невдалого підкупу виборців за дорученням представника Президента.
Тобто, мова йде про вчинення позивачем злочину, що переслідується у кримінальному порядку, і намагання уникнути відповідальності.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів чи пояснень щодо його переслідування в будь-якій формі чи оголошення в розшук.
Озвучені позивачем твердження щодо побоювань повернутися на територію країни походження фактично є його припущеннями щодо можливого розвитку подій.
Також суд зазначає, що позивач покинув країну громадянського походження легально, отримавши візу до України, що є непрямим свідченням відсутності перешкод з боку державної влади покинути країну.
Згідно п. 195 Керівництва по процедурах і критеріях визначення статусу біженця УВКБ ООН у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця, повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.
Згідно п. 45 Керівництва по процедурах і критеріях визначення статусу біженця УВКБ ООН особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування.
Наявні у матеріалах справи докази та пояснення позивача не дають підстави для висновку про наявність підстав, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, для надання позивачу статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем як суб'єктом владних повноважень законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді А.В. Літвінова
А.С. Мазур
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 05.08.14 р.