ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № 27/161
м. Київ
31 липня 2014 року № 826/6914/14
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
до Кабінету Міністрів України
провизнання незаконними окремих положень постанови, зобов'язання вчинити дії
Судова колегія у складі:
Головуючий суддя О.В.Головань,
судді О.В.Кротюк, А.С.Мазур
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про
визнання незаконними абзаців 3 і 4 підпункту 1 пункту 1 та підпункту 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.14 р. № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" в частині встановлення у 2014 році зменшених розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ і ІІІ груп та учасникам бойових дій;
стягнення з держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України відшкодування за заподіяну дією незаконної постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.14 р. № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" майнову шкоду, яка полягає у недоплаченій у 2014 році сумі грошової допомоги до 5 травня, передбаченої ч. 5 ст. 12 та ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі: на користь ОСОБА_1 - 5342 грн., на користь ОСОБА_3 - 4623 грн., на користь ОСОБА_2 - 3950 грн.;
стягнення з держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної казначейської служби України відшкодування за заподіяну дією незаконної постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.14 р. № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" моральну шкоду в розмірі: на користь ОСОБА_1 - 8000 грн., на користь ОСОБА_3 - 7000 грн., на користь ОСОБА_2 - 5000 грн.;
зобов'язання Державної казначейської служби України списати з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 33915 грн. відшкодування за заподіяну позивачам дією незаконної постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.14 р. № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" майнову та моральну шкоду.
В судовому засіданні 14.07.14 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження в порядку ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки до судового засідання не з'явились позивачі/представники позивачів, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності позивачів); відповідача (Державної казначейської служби України); судом заслухано пояснення представника відповідача (Кабінету Міністрів України); необхідності заслуховувати пояснення свідка чи експерта немає.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд, -
16.04.14 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 102 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" (надалі - постанова № 102).
Абзацами 3 та 4 підпункту 1 пункту 1 постанови № 102 встановлено, що у 2014 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації, які через відділення зв'язку або установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання) у таких розмірах:
інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
- інвалідам II групи - 2 250 гривень;
- інвалідам III групи - 2 020 гривень.
Згідно із підпунктом 2 пункту 1 постанови № 102 у 2014 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", проводиться
- учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 795 гривень.
ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 29.03.07 р. Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
ОСОБА_3 є інвалідом війни IIІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 18.11.08 р. Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області.
ОСОБА_4 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 15.10.04 р. Кременчуцьким міським об'єднаним військовим комісаріатом Полтавської області.
Позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - вважають незаконними абзаци 3 і 4 підпункту 1 пункту 1 та підпункту 2 пункту 1 постанови № 102 з таких підстав.
Позивачі зазначають, що вони мають право згідно із ч. 5 ст. 12 та ч. 5 ст. 13 Закону України від 22.10.93 р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону № 367-XIV від 25.12.98 р.) на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка виплачується у розмірах:
- учасникам бойових дій - п'яти мінімальних пенсій за віком;
- інвалідам війни II групи - восьми мінімальних пенсій за віком;
- інвалідам війни III групи - семи мінімальних пенсій за віком.
Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.03 р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону від 23.12.04 р. № 2291-IV), мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно зі ст. 7 Закону України від 16.01.14 р. № 5515-VI "Про Державний бюджет України на 2014 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на час виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановлений у розмірі 949,00 грн.
Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у 2014 році належить до отримання щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірах:
- ОСОБА_1 як інваліду війни II групи - 7 592,00 грн. (949,00 грн. х 8);
- ОСОБА_3 як інваліду війни III групи - 6 643,00 грн. (949,00 грн. х 7);
- ОСОБА_5 як учаснику бойових дій - 4 745,00 грн. (949,00 грн. х 5).
Позивачі стверджують, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції Закону від 22.12.95 р. № 488/95-ВР) права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу PCP, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Законом не передбачено обмеження розміру вищевказаної допомоги наявністю певних коштів чи фінансування.
Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 102 "Деякі питання виплати у 2013 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", яка була офіційно оприлюднена в журналі "Офіційний вісник України" № 33, встановлено зменшені розміри щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у зв'язку з чим положення оспорюваної постанови №102 є такими, що не відповідають акту вищою юридичної сили, а саме Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому є незаконними та підлягають скасуванню.
Відповідач - Кабінет Міністрів України - вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.04.14 р. № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова № 102 прийнята на виконання статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статей 6-1, 6-2, 6-3, 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".
Відповідно до Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій
Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.
В рішеннях Конституційного Суду України від 26.12.11 р. № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 р. № рп/2012 зазначено, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Згідно зі ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування видатків визначаються виключно Законом України Про Державний бюджет України.
В рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/12 зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, яким регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання соціального захисту, за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України.
Постанова № 102 не стосується будь-яких змін до чинних законів або прийняття нових законів, які могли б скасовувати або звужувати права і свободи, закріплені Конституцією України, не змінює основи соціальних гарантій, закріплених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"; видана з дотриманням норм чинного законодавства, не порушує права та свободи позивачів.
Відповідач - Державне казначейство України - пояснень на позов не надав; представника до судового засідання не скерував.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
ОСОБА_1 є інвалідом війни II групи, ОСОБА_3 - інвалід війни III групи, ОСОБА_6 - учасник бойових дій, у зв'язку з чим згідно із ч. 2 ст. 171 КАС України вони є особами, які мають право на оскарження нормативно-правового акту - постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.14 р. № 102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Щодо порушення оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.14р. № 102 положень Законів України суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також Указами Президента України та Постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно зі ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, та інше.
Згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" до числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Згідно із п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 р. № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян, метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. При цьому, принцип збалансованості бюджету виступає одним з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік.
Пунктом 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 26.12.11 р. № 20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного Кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законами про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно, саме Законом України про Держбюджет затверджуються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, в тому числі, видатки на виплату щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни та учасникам бойових дій.
Ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" затверджено бюджетні призначення головним розпорядником коштів у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з додатком до Закону.
Згідно з додатком №3 до Закону на щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань передбачено 819 011, 6 тис. грн., і оскаржуваною постановою №102 встановлено розміри виплат в межах виділених бюджетних асигнувань на ці цілі.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги та інше.
Згідно зі ст. 1 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ч. 3 ст. 28 цього ж Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого вказаною правовою нормою, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Вказане дає підстави для висновку про те, що Кабінет Міністрів України, встановивши оскаржуваною постановою розмір виплати разової грошової допомоги учасникам війни до 5 травня, як однієї із соціальних гарантій, діяв в межах повноважень та з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати Законом та залежно від прожиткового мінімуму.
Таким чином, Кабінет Міністрів України при прийнятті постанови № 102 діяв на підставі, в межах повноважень, а відтак правових підстав вважати оскаржувану постанову у спірній частині незаконною немає.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 171, 186 КАС України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.
Головуючий Суддя О.В. Головань
Судді О.В. Кротюк
А.С. Мазур
Повний текст постанови
виготовлено і підписано 31.07.14 р.