Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
22 серпня 2014 року Справа № П/811/2508/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
про визнання протиправними та скасування рішень і вимог,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування:
- рішення №000712/1701 від 23 квітня 2014 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 564,25 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 205 684,97 грн.;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-924 у від 23.04.2014 року на суму 205 684,97 грн.;
- рішення №0012151703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 653,24 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 206 278,31 грн.;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 206 278,31 грн.;
- рішення №0012081703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 88,99 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 593,34 грн.;
- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 593,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні та декларуванні доходів та витрат, а тому вважає рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги такими, що не відповідають чинному законодавству.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких позов ним не визнається в повному обсязі (а.с.50-51 Т.3).
На підставі ухвали від 12.08.2014 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.
Дослідивши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
У період з 27.03.2014 р. по 09.04.2014 р. посадовою особою Олександрійської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено акт №000217/11-26-17-01/2698612624 від 23.04.2014 р., де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача ч.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ - занижено суму єдиного внеску на загальну суму 205 684,97 грн., в тому числі за 2011 рік - на 56 726,92 грн., за 2012 рік - на 72 146,18 грн., за 2013 рік - на 76 811,87 грн.
На підставі акту перевірки Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено оскаржувані рішення та вимога (а.с.13-14 Т.1), як в подальшому оскаржені до Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 27.05.2014 р. рішення від 23.04.2014 року №000712/1701 та вимогу від 23.04.2014 року №Ф-924-у збільшено та зобов'язано Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області сформувати та виставити вимогу та прийняти нове рішення про застосування штрафних санкцій за донарахованим територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно вимог чинного законодавства, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги ГУ Міндоходів Кіровоградської області на суму збільшення, а скаргу залишено без задоволення (а.с.75-77 Т.1).
На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги Олександрійською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено:
- рішення №0012151703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 653,24 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 206 278,31 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 206 278,31 грн.;
- рішення №0012081703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 88,99 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 593,34 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 593,34 грн. (а.с.15-18 Т.1).
Позивачем подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів, натомість вона залишена без задоволення (а.с.78-80 Т.1).
Судом встановлено, що підставою для донарахування позивачеві єдиного внеску на суму 205 684,97 грн. стало заниження, на думку податкового органу, оподатковуваного доходу за 2011-2013 рр. в сумі 1 549 044,32 грн. у зв'язку з завищенням витрат в сумі 37 660,00 грн. та заниженням доходів в сумі 1 511 384,32 грн.
У відповідності до 177.4. ст.177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно п.п.139.1.6. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.10. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку в порядку, передбаченому пунктами 152.1 і 152.2 статті 152 цього Кодексу.
У відповідності до п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.
Згідно п.152.2. ст.152 Податкового кодексу України платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.
Судом встановлено, що позивачем до складу валових витрат за період з 2011-2013 рр. включено суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 5 870,00 грн. та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 31 790,00 грн., що підтверджується записами в книзі обліку доходів та витрат.
Будь-яких заперечень щодо висновку податкового органу про завищення витрат в сумі 37 660,00 грн., а також доводів протиправності такої позиції позовна заява не містить, доказів в обґрунтування правомірності віднесення до валових витрат цієї суми позивачем не надано.
Суд вважає, що віднесення сум податку на додану вартість в розмірі 5 870,00 грн. та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у розмірі 31 790,00 грн. до валових витрат є порушенням п.п.139.1.6. п.139.1 ст.139 та п.п.139.1.10. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а тому висновок податкового органу в цій частині є обґрунтованим (а.с.178-207 Т.1).
Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок в 2013 році отримано безготівкові кошти в оплату товарів від Профспілки працівників охорони здоров'я, ПАТ "Кіровоградобленерго", Військової частини НОМЕР_1 , ОКВП "Дніпро-Кіровоград", Управління охорони здоров'я в Кіровоградській області в загальній сумі 11 504,38 грн. (а.с.12). В ході судового розгляду встановлено, що дані кошти не відображено в Книзі обліку доходів та витрат та не включено до складу валового доходу за 2013 рік (а.с.178-207 Т.1, 156-250 Т.2, 1-31 Т.3).
Будь-яких заперечень щодо висновку податкового органу про заниження доходу в сумі 11 504,38 грн. грн., а також доводів протиправності такої позиції позовна заява не містить, доказів в обґрунтування правомірності не включення до складу доходу цієї суми позивачем не надано.
У відповідності до п.164.1. ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно п.п.164.2.2 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, а тому невключення позивачем до оподатковуваного доходу надходження в 2013 році з реалізації в сумі 11 504,38 грн. є порушенням даної норми, а тому висновок податкового органу в цій частині є правомірним.
Окрім цього під час перевірки податковим органом встановлено, що показник надходжень торгівельної виручки та показник звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з 2011 по 2013 роки різняться в бік заниження доходу: за 2011 рік - на 260 144,20 грн., за 2012 рік - на 574 013,74 грн., за 2013 рік - на 665 722,00 грн. (677 226,38 грн. - 11 504,38 грн. описаних вище) (а.с.30 Т.1). При цьому податковий орган зазначає, що призначенням надходжень коштів, що не проведені через РРО та не включені до валового доходу є "торгівельна виручка" (а.с.29-30 Т.1).
Згідно ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
В своєму позові позивач підтверджує той факт, що в касових документах банку призначення платежів вказане як "надходження торгівельної виручки".
Натомість ФОП ОСОБА_1 стверджує про те, що дані кошти в сумі 1 499 879,94 грн. (1 511 384,32 грн. - 11 504,38 грн. описаних вище) є безвідсотковою фінансовою допомогою на поворотній основі, а тому не можуть включатися до складу валових доходів (а.с.7 Т.1). В обґрунтування своєї позиції позивач надала суду копії договорів про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги (а.с.82-111 Т.1).
У відповідності до п.п.165.1.31 п.165.1. ст.165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
Згідно п.14.1.257. Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Ухвалою про відкриття провадження у справі суд витребовував у ФОП ОСОБА_1 документальні докази того, що сума надходжень не є торгівельною виручкою. натомість таких доказів суду не надано (а.с.1 зворотній бік Т.1).
Сама по собі наявність у позивача договорів на отримання фінансової допомоги беззаперечно не свідчить про те, що кошти за призначенням в касових документах "торгівельна виручка" надішли на їх (договорів) виконання. Тим більше, як вбачається з матеріалів справи, кошти в сумі 1 499 879,94 грн. здавались до банку як "торгівельна виручка" протягом трьох років, що виключає можливість одноразової помилки. Доказів звернення до банку із заявою про помилкове призначення коштів позивачем суду не надано.
Окрім цього, в обґрунтування повернення коштів позивачем суду надано копії актів про повернення фінансової допомоги. Однак за умови їх попереднього внесення на рахунок, що використовується ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, повернення повинне було оформлюватись відповідними касовими документами із відповідним призначенням платежу (а.с.82-111 Т.1).
Також судом встановлено, що під час перевірки договори про надання тимчасової безвідсоткової фінансової допомоги та акти про повернення фінансової допомоги податковому органу ФОП ОСОБА_1 не надавались, про що свідчить відсутність заперечень в цій частині з боку позивача після отримання акту перевірки та опис документів, що передавались позивачем на перевірку (а.с.49 Т.3).
Таким чином, рішення №000712/1701 від 23 квітня 2014 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 564,25 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 205 684,97 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-924 у від 23.04.2014 року на суму 205 684,97 грн. є правомірними.
Судом встановлено, що за наслідками адміністративного оскарження ГУ Міндоходів у Кіровоградській області дійшло висновку про збільшення суми донарахування єдиного внеску на суму 593,34 грн. через невірне застосування перевіряючими при його обрахунку в акті розміру прожиткового мінімуму за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року замість 960 грн. - 941 грн. (а.с.77 Т.1).
Згідно п.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка винагороди за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п.3. ст.7 даного Закону нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
У відповідності до п.4 ст.1 даного Закону максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п.3.16 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №455 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за №1622/24154 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 01 жовтня 2011 року п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 01 жовтня 2011 року - сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Згідно ст.21 ЗУ "Про Державний бюджет на 2011 рік" прожитковий мінімум з 01.04.2011 року по 30.09.2011 становив 960 грн.
В ході розгляду справи встановлено, що податковим органом при обрахуванні єдиного внеску за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 помилково взято за основу розмір прожиткового мінімуму в сумі 941 грн., а не 960 грн., як визначено ЗУ "Про Державний бюджет на 2011 рік", а тому висновок ГУ Міндоходів у Кіровоградській області про необхідність збільшення суми донарахування єдиного внеску на 593,34 грн. є правомірним.
З огляду на викладене, рішення №0012081703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 88,99 грн. (593,34 грн. х 115%) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 593,34 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 593,34 грн. є правомірними.
В своєму позові ФОП ОСОБА_1 посилалась на те, що податковий орган при розгляді скарг в процедурі адміністративного оскарження позбавлений права змінювати оскаржуване рішення.
У відповідності до п. 4.4. Порядку розгляду органами доходів і зборів скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказ Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 №452 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 вересня 2013 р. за №1593/24125, орган доходів і зборів при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржуються, і приймає одне з таких рішень:
- залишає вимогу або рішення, що оскаржуються, без змін, а скаргу - без задоволення;
- скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржуються, і не задовольняє скаргу в певній частині;
- скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржуються, і задовольняє скаргу;
- направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального органу доходів і зборів;
- залишає скаргу без розгляду.
Натомість, відповідно до п.4.6. даного Положення, 4.6. рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для скаржника, ніж рішення, яке оскаржувалося. У разі збільшення органом доходів і зборів суми єдиного внеску, пені та штрафів, які належать до сплати, або недоїмки раніше надіслані вимоги про сплату недоїмки або рішення про нарахування пені та накладення штрафу не відкликаються, а на суму такого збільшення органом доходів і зборів надсилається окрема вимога про сплату недоїмки (рішення про нарахування пені, накладення штрафу).
Судом встановлено, що після розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 в порядку адміністративного оскарження також винесено рішення №0012151703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 653,24 грн. (19 564,25 грн. + 88,99 грн.) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 206 278,31 грн. (205 684,97 грн. + 593,34 грн.) та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 206 278,31 грн. (205 684,97 грн. + 593,34 грн.).
Суд вважає, що за наявності рішення №000712/1701 від 23 квітня 2014 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 19 564,25 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 205 684,97 грн. та рішення №0012081703 від 16 червня 2014 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 88,99 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 593,34 грн., а також за наявності вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-924 у від 23.04.2014 року на суму 205 684,97 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р. на суму 593,34 грн. відповідач був позбавлений права на прийняття рішення №0012151703 від 16 червня 2014 р. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0012161703 від 16 червня 2014 р.
Суд вважає, що наявність та чинність вищевказаних рішення та вимоги призводить до обов'язку позивача двічі сплатити єдиний внесок в сумі 206 278,31 грн. та штраф в сумі 19 653,24 грн., а тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З огляду на викладене, беручи до уваги задоволення позову в 50%-му еквіваленті, до стягнення з позивача підлягає судовий збір в сумі 225 931,55 грн. х 2% - (487,20 грн. х 50%) = 4 2 75,03 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення №0012151703 від 16 червня 2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано єдиного внеску в розмірі 206 278,31 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 19 653,24 грн.
5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 16 червня 2014 року №Ф-0012161703 про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку) в сумі 206 278,31 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31210206784002, отримувач коштів: УК у м.Кіровограді. /м.Кіровоград/ 22030001; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016; Код ЄДРПОУ 38037409; Код класифікації доходів бюджету 22030001; Призначення платежу: судовий збір за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Кіровоградський окружний адміністративний суд, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 275,03 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят п'ять грн. 03 коп.).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова