ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 серпня 2014 року № 826/8832/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства охорони здоров'я України
проскасування Наказу від 21 листопада 2013 року № 993 в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2012 року, -
20 червня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про скасування Наказу Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України, відповідач) від 21 листопада 2013 року № 993 в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2012 року, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - оскаржуваний наказ).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскільки оскаржуваний наказ в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 01.11.2012 р. був прийнятий на підставі акту про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов від 14.11.2013 р., складеного за наслідками позапланової перевірки, дії з проведення якої постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року у справі № 826/588/14 визнані протиправними, є всі підстави для його скасування.
11 липня 2014 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався, в судові засідання представник відповідача не з'явився.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання 22.07.2014 р., суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -
20 листопада 2013 року Ліцензійна комісія МОЗ України на своєму засіданні (протокол № 47 від 20.11.2013 р.) прийняла рішення, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21 листопада 2013 року № 993, про анулювання ліцензії МОЗ України серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2012 року, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Підставою для такого анулювання стали Акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для одержання ліцензії від 14 листопада 2013 року, Акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов, встановлених для господарської діяльності з медичної практики від 14 листопада 2013 року та Акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності від 14 листопада 2013 року.
Листом від 27.11.2013 р. № 17/36865 позивача було повідомлено про прийняття рішення про анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 01.11.2012 р.
Отримавши вказаного вище листа, 19 грудня 2013 року позивач з скаргою вих. № 49 з вимогами, зокрема про визнання наказу № 993 від 21.11.2013 р. в частині анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2012 року таким, що був прийнятий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування, звернувся до Експертно-апеляційної ради при Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі - Рада).
Рішенням Експертно-апеляційної ради при Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва № 8.2. від 23.01.2014 р. (протокол засідання Ради № 01-14) в задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Листом від 28.01.2014 р. № 780/0/20-14 скаржника було повідомлено про прийняття Радою рішення № 8.2. від 23.01.2014 р.
Не погодившись з діями МОЗ України з проведення 14 листопада 2013 року позапланової перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, ОСОБА_1 в січні 2014 року за захистом, на її думку, порушених прав, свобод та інтересів звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року у справі № 826/588/14 за позовом ОСОБА_1 до МОЗ України про визнання протиправними дій з проведення позапланової перевірки, позов задоволено, а саме: дії Міністерства охорони здоров'я України з проведення позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі посвідчення від 07.11.2013 р. № НОМЕР_2 визнано протиправними, а саму перевірку - такою, що проведена з порушенням норм чинного законодавства України.
Отримавши вказане рішення суду першої інстанції, позивач з вимогою про скасування Наказу від 21 листопада 2013 року № 993 в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 від 01 листопада 2012 року звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Водночас, п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушуються, створено або створюють перешкоди для реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
При цьому, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які відновлюють охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача.
Як встановлено колегією суддів під час розгляду справи, на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 826/588/14, якою в задоволенні апеляційної скарги МОЗ України відмовлено, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.02.2014 р. залишено без змін, рішення суду першої інстанції в силу приписів ст. 254 КАС України набрало законної сили.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З підстав зазначеного, колегія суддів вважає, що вказані вище судові рішення містять обставин, пов'язані з предметом розгляду даної справи, які мають бути враховані при вирішенні вказаної справи.
Окрім цього, на адресу суду від відповідача надійшла належним чином завірена копія наказу МОЗ України від 31 липня 2014 року № 534, пунктом восьмим якого скасовано пп. 10.3 п. 10 наказу МОЗ України від 21 листопада 2013 року № 993 щодо анулювання ліцензії від 01 листопада 2012 року серії НОМЕР_1, виданої фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на провадження господарської діяльності з медичної практики у зв'язку з набранням чинності рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2014 року, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року у справі № 826/588/14.
Приймаючи до уваги те, що наказом МОЗ України від 31.07.2014 р. № 534 скасовано оскаржуваний наказ, його ж скасування в судовому порядку не буде мати наслідком поновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки такі права та інтереси вже є відновленими.
Враховуючи те, що на час розгляду справи, обставини, які існували на момент подання даного позову, відпали, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко