ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 серпня 2014 року № 826/10067/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж»
доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2014 року № 0002582201, № 0002592201, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» (далі - ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 червня 2014 року № 0002582201, № 0002592201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формування ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна», ТОВ «Авесбуд» податкових накладних, а також декларування податку на прибуток є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання 30 липня 2014 року представника відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» (код ЄДРПОУ 34482827) зареєстроване Cвятошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 12 липня 2006 року № 10721020000007674. Податкова адреса позивача: 03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд. 51.
ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13 липня 2006 року за № 1748 та перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві.
Згідно свідоцтва від 18 липня 2006 року № 100099003 позивач мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 344828226572).
До видів діяльності ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» за КВЕД відносяться: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устаткування, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).
ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві на підставі направлень від 14 квітня 2014 року № 628/26-57-22-01-21П, № 630/26-57-22-01-21П, № 629/26-57-22-01-21П, № 627/26-57-22-01-21П, № 626/26-57-22-01-21П, наказу від 02 квітня 2014 року проведено виїзну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» вимог податкового, іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 05 червня 2014 року № 270/26-57-22-01-10/34482827.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог, зокрема:
- підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.8, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 612 663, 00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2012 року на суму 78 726, 00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 602 588, 00 грн., за 2013 рік на суму 2 931 349, 00 грн.;
- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 086342, 00 грн., у тому числі: за червень 2013 року на суму 708 333, 00 грн., за липень 2013 року на суму 341 667, 00 грн., за серпень 2013 року на суму 1 262 586, 00 грн., за вересень 2013 року на суму 773 756, 00 грн.
20 червня 2014 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0002582201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 629 513, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 086 342, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 543 171, 00 грн.;
- № 0002592201, яким відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення вимог підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.8, пункту 138.4 статті 38, підпункту 139.1.1, підпункту 139.1.9 пункту 1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 418 994, 50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 3 612 663, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 1 806 331, 50 грн.
Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «БК «Укрбудмонтаж», виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України визначено, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 статті 138 ПК України).
Згідно із пунктом 138.8 статті 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
- прямих матеріальних витрат;
- прямих витрат на оплату праці;
- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Як передбачено підпунктом 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу); витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
- ввезення товарів на митну територію України;
- вивезення товарів за межі митної території України;
- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 04 червня 2013 року, 05 червня 2013 року та 10 липня 2013 року між позивачем (підрядник) та ТОВ «АВЕСБУД» (субпідрядник) укладені договори субпідряду № 04/06-13, № 05/06-13 та № 10/07-13, відповідно до умов яких субпідрядник на умовах договорів та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням підрядника на свій ризик виконати та здати підряднику у встановлений договором строк роботи по будівництву: житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Михайла Драгомирова, 2-А, в Печерському районі м. Києва; житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Комбінатній, 25 в Дніпровському районі м. Києва; житлового будинку на вул. Генерала Матикіна, 12, в Голосіївському районі м. Києва.
На підтвердження факту виконання договорів позивачем надано (в копіях):
- договірні ціни до договорів субпідряду від 04 червня 2013 року № 04/06-13, від 05 червня 2013 року № 05/06-13, від 10 липня 2013 року № 10/07-13;
- довідки про вартість виконаних робіт за вересень 2013 року на суму 4345527,84 грн., на суму 4414276,32 грн., на суму 3287225,28 грн., на суму 4459617,12 грн., на суму 681623,52 грн.;
- акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року б/д б/н на суму 4345527,84 грн., б/д б/н на суму 4414276,32 грн., б/д № 1 на суму 1120395,84 грн., № 2 на суму 2166829,44 грн., б/д № 3 на суму 141212,64 грн., б/д № 4 на суму 1189863,36 грн., б/д № 5 на суму 1174758,00 грн., б/д № 6 на суму 1953783,12 грн., б/д № 1 на суму 681623,52 грн.;
- податкові накладні.
Також, 27 травня 2013 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» (постачальник) укладено договір на поставку ліфтового обладнання № 08-04-13/О, відповідно до умов якого підрядник приймає на себе зобов'язання провести поставку ліфтового обладнання TM Wellmaks виробництва Wittur GmbH, кількістю 5 од. на умовах, викладених у цьому Договорі, а замовник зобов'язується провести прийом поставленого від постачальника обладнання у відповідності до умов розділу 5 та сплатити постачальнику вартість обладнання та робіт за ціною та на умовах, визначених цим Договором у розділі 2.
На підтвердження факту виконання договору позивачем надано (в копіях): додатки № 1, № 2 до договору поставки від 27 травня 2013 року № 08-04-13/О, видаткову накладну, податкові накладні.
За результатами здійснення вищезазначених господарських операцій встановлено, що позивачем включено до складу валових витрат вартість отриманих робіт, товарів у розмірі 15 428 151, 00 грн. та до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 3 086 342, 00 грн. у складі ціни виконаних контрагентами робіт, а також поставлених товарів.
Дослідивши вказані докази, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні норми містяться також в абзаці першому пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Аналіз викладених норм свідчить про те, що право нарахування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.
При цьому, відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-08410-07/23-1994/1318 від 14.03.2012 «Щодо оформлення первинних документів» зазначено, що відповідно до зазначених вище Закону та Положення первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Водночас, з довідок про вартість виконаних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт вбачається, що вони не містять таких обов'язкових реквізитів як дата і місце складання.
Також позивачем не надано актів призначення (визначення) місця проведення робіт, дозволів на проведення будівельних робіт, проектно-кошторисної документації.
Слід також зазначити, що відповідно до підпункту 4.1.3 пункту 4.1 розділу 4 договорів субпідряду від 04 червня 2013 року № 04/06-13, від 05 червня 2013 року № 05/06-13, від 10 липня 2013 року № 10/07-13 підрядник (позивач) зобов'язаний забезпечити постачання та збереження на території об'єкту матеріалів, устаткування, техніки, інструментів тощо, необхідних для виконання робіт.
Однак, документів щодо закупівлі, транспортування та зберігання будівельних матеріалів позивачем не надано.
Відсутні також докази наявності у позивача на праві власності/оренди устаткування, техніки, інструментів тощо, необхідних для виконання робіт.
Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно із пунктом 3.1 розділу 3 вказаного Договору постачання обладнання здійснюється, зокрема, після повного погодження замовленої технічної документації, наданої згідно пункту 7.3.
Пунктом 7.3 розділу 7 договору на поставку ліфтового обладнання від 27 травня 2013 року № 08-04-13/О визначено обов'язок замовника (позивача) надати технічну документацію, затверджену печаткою та підписом уповноваженої особи, на виготовлення обладнання, яка включає в себе вертикальний та горизонтальний перерізи шахти, план приямку, схему живлення, межу вогнестійкості дверей шахти та місце встановлення контролеру.
Водночас, позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано належним чином оформленої технічної документації на ліфтове обладнання.
А відтак, позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських операцій з ТОВ «АВЕСБУД» відповідно до договорів субпідряду від 04 червня 2013 року № 04/06-13, від 05 червня 2013 року № 05/06-13, від 10 липня 2013 року № 10/07-13 та ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» відповідно до договору на поставку ліфтового обладнання від 27 травня 2013 року № 08-04-13/О.
Зазначені обставини не надають змоги ідентифікувати придбані позивачем роботи, товари та встановити взаємозв'язок вказаних вище договорів з наданими позивачем податковими, видатковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних робіт та, відповідно, позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.
Зазначене ставить під сумнів отримання позивачем економічного ефекту від здійснення господарських операцій з ТОВ «АВЕСБУД» та ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна».
За таких обставин, поставка ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» ліфтового обладнання, а також виконання ТОВ «АВЕСБУД» будівельних робіт позивачу не підтверджується документально.
Крім того, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 16 січня 2014 року № 127/22-07/35210990 про проведення позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» (код ЄДРПОУ 35210990) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Ріком» (код ЄДРПОУ 30754208) за період з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року.
Зазначеним актом перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна».
Згідно бази АІС «Податковий блок» розділу «Вантажно-митні декларації» не встановлено імпорт товарів у серпні 2013 року ТОВ «Ліфтмонтаж-Україна» (код ЄДРПОУ 35210990).
Також, згідно акта ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03 квітня 2014 року № 1894/15-53-22-3 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВЕСБУД» (код ЄДРПОУ 38643497) встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
Також, судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем включено до складу витрат суму відсотків по позиках згідно із наступними договорами:
1) договір позики від 14 жовтня 2010 року № П-14/10/10-01, відповідно до умов якого позикодавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошові кошти (надалі «позика») в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня. Сума позики становить за цим Договором 10 000 000, 00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок). Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від фактично наданої суми позики.
Згідно із додатковою угодою № 2 до договору від 14 жовтня 2010 року № П-14/10/10-01 «Сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.2 Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.»
Відповідно до договору від 14 жовтня 2010 року № П-14/10/10-01 сума процентів за користування позикою згідно актів становить 450667,14 грн., в тому числі:
- за січень 2012 року від 31.01.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.;
- за лютий 2012 року від 29.02.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 35 708, 60 грн.;
- за березень 2012 року від 31.03.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.;
- за квітень 2012 року від 30.04.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36939,93 грн.;
- за травень 2012 року від 31.05.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.;
- за червень 2012 року від 30.06.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36 939, 93 грн.;
- за липень 2012 року від 31.07.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.;
- за серпень 2012 року від 31.08.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.;
- за вересень 2012 року від 30.09.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36 939, 93 грн.;
- за жовтень 2012 року від 31.10.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.;
- за листопад 2012 року від 30.11.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 36 939, 93 грн.;
- за грудень 2012 року від 31.12.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 38 171, 26 грн.
2) договір позики від 05 травня 2011 року № П-05/05/11-01, відповідно до умов якого позикодавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошові кошти (надалі «позика») в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня. Сума позики становить за цим Договором 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок). Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від фактично наданої суми позики.
Згідно із додатковою угодою № 2 до договору від 05 травня 2011 року № П-05/05/11-01 «Сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.2 Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.»
Відповідно до договору від 05 травня 2011 року № П-05/05/11-01 сума процентів за користування позикою згідно актів становить 455665,98 грн., в тому числі:
- за квітень 2012 року від 30.04.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.;
- за травень 2012 року від 31.05.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.;
- за червень 2012 року від 30.06.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.;
- за липень 2012 року від 31.07.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.;
- за серпень 2012 року від 31.08.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.;
- за вересень 2012 року від 30.09.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.;
- за жовтень 2012 року від 31.10.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.;
- за листопад 2012 року від 30.11.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 49 709, 02 грн.;
- за грудень 2012 року від 31.12.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 51 365, 98 грн.
3) договір позики від 28 січня 2011 року № П-28/01/11-01, відповідно до умов якого позикодавець (ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій») в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «БК «Укрбудмонтаж») грошові кошти (надалі «позика») в розмірі визначеному цим Договором, а останній зобов'язується прийняти позику і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим Договором строк та розмірах, що обумовлені умовами цього Договору. Грошовими коштами за цим Договором є національна українська валюта - гривня. Сума позики становить за цим Договором 10000000,00 грн. (десять мільйонів гривень 00 копійок). Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 48 (сорок вісім) процентів річних від фактично наданої суми позики.
Згідно із додатковою угодою № 2 до договору від 28 січня 2011 року № П-28/01/11-01 «Сторони дійшли згоди та внесли зміни до пункту 2.2 розділу 2 Договору, виклавши його в наступній редакції: « 2.2 Процент за користування грошовими коштами встановлюється у розмірі 39 (тридцять дев'ять) процентів річних від фактично наданої суми позики.»
Відповідно до договору від 28 січня 2011 року № П-28/01/11-01 сума процентів за користування позикою згідно актів становить 2352785,88 грн., в тому числі:
- за липень 2012 року від 31.07.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.;
- за серпень 2012 року від 31.08.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.;
- за вересень 2012 року від 30.09.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 383 606, 56 грн.;
- за жовтень 2012 року від 31.10.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.;
- за листопад 2012 року від 30.11.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 383 606, 56 грн.;
- за грудень 2012 року від 31.12.2012, сума нарахованих відсотків за використання позики 396 393, 44 грн.
Загальна сума включених позивачем відсотків за вказаними договорами до рядку 06.3.1 Декларації «Проценти, що включаються до витрат з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 141.2 статті 141 розділу ІІІ Податкового кодексу України» за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року складає 3 244 352, 00 грн. (450 667, 00 грн. + 450 450, 00 грн.+ 2 343 235, 00 грн.).
Водночас, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не було надано відповідних розрахункових, платіжних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, на підтвердження використання позичених коштів у операціях, пов'язаних із господарською діяльністю.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем також не було надано суду жодних первинних документів, які б підтверджували правомірність здійснення фінансово-господарських відносин, пов'язаних з укладенням договорів позики з ТОВ «Компанія з управління активами «Інститут портфельних інвестицій».
А відтак, враховуючи, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків, суд дійшов висновку, що ТОВ «БК «Укрбудмонтаж» було безпідставно віднесено до витрат відсотки по позиці на загальну суму 3 244 352, 00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року у сумі 374 886, 00 грн., за ІV квартал 2012 року у сумі 2 869 466, 00 грн.
Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення відповідача від 20 червня 2014 року № 0002582201, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4 629 513, 00 грн. (основний платіж - 3 086 342, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції 1 543 171, 00 грн.), від та № 0002592201, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 5 418 994, 00 грн. (основний платіж - 3 612 663, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 806 331, 50 грн.), ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.
Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384, 80 грн.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Укрбудмонтаж» судовий збір у розмірі 4 384, 80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄРДПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко