ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 серпня 2014 року 13:23 № 826/11503/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
за участю сторін:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області, за участю третіх осіб - публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк», ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити дії, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області в особі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області (далі - відповідач), за участю третіх осіб - публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс Банк» (далі - третя особа 1, ПАТ КБ «Правекс Банк»), ОСОБА_4 (далі - третя особа 2, ОСОБА_4) про зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2014 року ВП № 43369981 відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, із нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що існування арештів нерухомого майна, грубо порушує права позивача щодо можливості повернення переданих грошових коштів та звернення стягнення на іпотечне майно, а тому його права підлягають судовому захисту шляхом зняття накладених арештів.
Позивач вважає, що органи державної виконавчої служби були зобов'язані зняти арешт з вищевказаного майна для можливості безперешкодної реалізації позивачем свого права на пріоритетне задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подав.
Треті особи або їх уповноважені представники у судове засідання не прибули, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надали.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір позики від 13.09.2013 року, згідно якого позивач передав у позику третій особі 2 грошові кошти в сумі 359 685 грн., що еквівалентно 45 000 доларів США.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики від 13.09.2013 року між позивачем та третьою особою укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 10035.
Згідно п. 1.3 вказаного договору іпотеки, ним забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця по поверненню іпотекодержателю суми позики, сплати іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, включаючи як зобов'язання передбачене договором позики так і будь-якими додатковими угодами.
На забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,2472 га, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова та якій присвоєно кадастровий номер 3223186803:02:007:0021 з цільовим призначенням: для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 692526, виданого 26.02.2007 року Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центр ДЗК.
В подальшому, згадана земельна ділянка загальною площею 0,2472 га, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова та якій присвоєно кадастровий номер 3223186803:02:007:0021, була розподілена власником шляхом виготовлення відповідної технічної документації на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186803:02:007:0076 та 3223186803:02:007:0077, що підтверджується довідкою Підгірцівської сільської ради.
Крім того, 13.09.2013 року між позивачем та третьою особою 2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 10041.
В той час, як вбачається з матеріалів справи, постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 21.05.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 43369981 з примусового виконання виконавчого листа № 757/11676/13-ц, виданого Печерським районним судом м. Києва 25.03.2014 року про солідарне стягнення з приватного підприємства «Крафт-ПАК» та ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 3271-001/10 від 13.04.2010 року у розмірі 8 037 798,39 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження постановою від 21.05.2014 року ВП № 13369981 накладено арешт на все майно та оголошено заборону на його відчуження, що належить ОСОБА_4 в межах суми звернення стягнення - 8 037 798,39 грн.
Однак, постановою від 24.06.2014 року виконавче провадження ВП № 43369981 було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з тим, що боржник по виконавчому провадженню ОСОБА_4 фактично зареєстрований в Обухівському районі Київської області.
У зв'язку з цим необхідні матеріали виконавчого провадження були надіслані до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області для проведення відповідних виконавчих дій та виконання по територіальності.
Позивач, вважаючи, що відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві при винесенні постанови від 21.05.2014 року ВП № 43369981 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушені його законні права, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Згідно положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Згідно ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 6, 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Положеннями ст. 33 Закону України «Про іпотеку» закріплено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, або право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, в даному випадку, ОСОБА_3, має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та третьою особою 2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 13.09.2013 року, відповідно до якого за умовами застереження, що міститься в умовах договору іпотеки та зазначеного договору про задоволення вимог іпотекодержателя позивач має право в разі порушення ОСОБА_4 основного зобов'язання забезпечити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього після сплину 31-денного строку з моменту надсилання на адресу іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За оцінкою, яка зазначена в договорі іпотеки та договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, вартість земельної ділянки складає 359 685 грн., при цьому розмір заборгованості за рішенням суду - 8 037 798,39 грн., що значно перевищує вартість предмета іпотеки.
Судом встановлено, що державним виконавцем арешт на майно, до складу якого входить частина спірного нерухомого майна, накладено 21.05.2014 року, тобто після передачі спірного майна в іпотеку, що порушує право іпотекодержателя на звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
Враховуючи вищенаведене, позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок іпотечного майна.
Разом з тим, як зазначив позивач, ним укладено з ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 0,1698 га, що розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастрові номери 3223186803:02:007:0044 та 3223186803:02:007:0045, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.09.2013 та зареєстровано в реєстрі за № 11055.
Згідно Преамбули вказаного договору, сторони висловили свою дійсну волю, стосовно того, що оскільки ОСОБА_4 володіє нерухомим майном та бажає його продати (передати у власність), а позивач має намір це майно придбати, вони в обумовлені Попереднім договором строки укладуть Договір купівлі-продажу.
На виконання умов даного договору, позивач передав, а ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 119 895 грн., як передоплату за нерухоме майно.
Земельна ділянка, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0045 належить ОСОБА_4 на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 197169, виданий 27.05.2006 року.
Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_4 здійснив поділ земельної ділянки, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0044 на дві земельні ділянки.
У зв'язку з чим, ОСОБА_4 отримав свідоцтва про право власності серії САМ № 006466 від 01.04.2014 року та серії САМ № 006453 від 01.04.2014 року на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастрові номери 3223186803:02:007:0074 та 3223186803:02:007:0075.
Також, як уже зазначалось, на забезпечення виконання основного зобов'язання за договором іпотеки від 13.09.2014 року, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186803:02:007:0076 та 3223186803:02:007:0077.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що зважаючи на черговість реєстрації обтяжень, позивач як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що вартість спірного майна, переданого в іпотеку, на час розгляду справи не перевищує заборгованість за рішенням суду.
Таким чином, з аналізу викладених правових норм та фактичних обставин справи, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача зняти арешт, накладений постановою від 21.05.2014 року ВП № 43369981 відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із нерухомого майна, а саме із земельних ділянок, що розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0076; кадастровий номер 3223186803:02:007:0077; кадастровий номер 3223186803:02:007:0045; кадастровий номер 3223186803:02:007:0074; кадастровий номер 3223186803:02:007:0075.
Згідно частини сьомої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанови про накладення арешту на майно боржника.
Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до п.20 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013р. №8, публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.
Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області ( вул. Ярославська, 5/2, м. Київ, 04071) зняти арешт накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.05.2014 року ВП № 43369981 відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві із нерухомого майна, а саме із:
земельної ділянки, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0076;
земельної ділянки, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0077;
земельної ділянки, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0045;
земельної ділянки, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0074;
земельної ділянки, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків, вул. Лісова, кадастровий номер 3223186803:02:007:0075.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 15.08.2014 року.
Суддя В.П. Шулежко