ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 серпня 2014 року 15:00 № 826/8248/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідача - Мостепанюк В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання незаконним, нечинним, таким, що не відповідає правовим актам вищої сили та скасування ч. 2 п. 2 Професійних вимог до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 769 від 25.04.2013 року, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - відповідач) про визнання незаконним, нечинним, таким, що не відповідає правовим актам вищої сили та скасування ч. 2 п. 2 Професійних вимог до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 769 від 25.04.2013 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що норми, зазначені в ч. 2 п. 2 Професійних вимог є незаконними та протиправними, не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, оскільки прийняті відповідачем з перевищенням компетенції, встановленої Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року та порушують права і законні інтереси позивача.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що позовні вимоги є неприпустимими, хибними та такими, що суперечать вимогам законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, зазначив, що головні бухгалтери та особи, які виконують обов'язки з ведення бухгалтерського обліку в професійному учаснику фондового ринку, зобов'язані неухильно дотримуватись вимог Законів та нормативно-правових актів Комісії, які регулюють відповідні правовідносини. Небажання позивача - бухгалтера професійного учасника фондового ринку виконувати вимоги нормативно-правових актів Комісії не може бути підставою для скасування спірного нормативно-правового акта Комісії чи визнання його нечинним.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач працює на посаді бухгалтера в ТОВ «Альянс Фінансових Технологій» (код ЄДРПОУ 31595264, місцезнаходження: Україна, 91053, м. Луганськ, містечко Пархоменка, 4, офіс 20).
Згідно ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АВ № 507075, ТОВ «Альянс Фінансових Технологій» здійснює брокерську діяльність.
Відповідно до ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АВ № 507076 ТОВ «Альянс Фінансових Технологій» здійснює дилерську діяльність.
Позивач вказує на те, що норми ч. 2 п. 2 Професійних вимог до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 769 від 25.04.2013 року порушують права та законні інтереси позивача, оскільки розповсюджують на нього такі самі вимоги як до головного бухгалтера професійного учасника фондового ринку. Зокрема, вимоги, передбачені пунктами 3 та 4 Професійних вимог щодо наявності у бухгалтера документу про навчання, атестації та проходження підвищення кваліфікації не рідше одного разу на рік.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.
Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 року № 448/96-ВР
Статтею 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» передбачено державне регулювання ринку цінних паперів, яке полягає, зокрема, у прийнятті актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1, 2, 25 ст. 6 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку складається з Комісії як колегіального органу та центрального апарату.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє і затверджує нормативно-правові акти з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринку цінних паперів, їх об'єднаннями, контролює їх виконання.
Нормативно-правові акти Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.
В силу положень ст. 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів та керівників структурних підрозділів професійних учасників ринку цінних паперів, інститутів спільного інвестування і саморегулівних організацій (п. 28 ч. 2 вказаної статті).
Відповідно до п. 13 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, розробляти і затверджувати з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання нормативні акти.
Відтак, як встановлено судом, відповідно до п. 28 ч. 2 ст. 7 та п. 13 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та з метою вдосконалення організації підготовки фахівців для фондового ринку України відповідачем розроблено Професійні вимоги до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів, затверджених рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.04.2013 року № 769 (далі - Професійні вимоги).
Також, вказаний нормативно-правовий акт зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.05.2013 року № 793/23325 та внесений до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Вказані Професійні вимоги визначаються рівнем освіти, кваліфікації, досвіду, спеціалізації, достатнім для повного і якісного виконання робіт за посадою, а також покликаний сприяти підвищенню рівня професійної підготовки головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів у відповідності до їх завдань, обов'язків, функцій та прав, а також зменшенню кількості правопорушень законодавства про цінні папери.
Разом з тим, відповідач, посилаючись на Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, зазначив, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в підтвердження зазначеного надано копії листа Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 року № 4385-0-26-13/1201 та висновку Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 року, з яких вбачається, що Міністерством юстиції України було проведено правову експертизу рішення Комісії №769, яким затверджено Професійні вимоги на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, та внесено 21.05.2013 року його до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів за №793/23325.
Окрім того, відповідач посилається на те, що ним на виконання вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Порядку оприлюднення проектів регуляторних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та аналізів їх регуляторного впливу, затвердженого наказом Комісії від 17.06.2004 року № 495, розміщено проект регуляторного акта на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта було опубліковано в офіційному друкованому виданні Комісії.
Жодних зауважень та пропозицій від юридичних та фізичних осіб, в тому числі, від позивача, до проекту оскаржуваного нормативно-правового акта до відповідача не надходило, що не спростовано позивачем у судовому засіданні.
Крім того, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що норми ч. 2 п. 2 Професійних вимог прийняті відповідачем з перевищенням компетенції та порушують його права та інтереси, оскільки розповсюджують на нього такі самі вимоги як до головного бухгалтера професійного учасника фондового ринку.
З приводу цього суд зазначає, що як вбачається зі змісту оскаржуваного пункту Професійних вимог, у разі якщо в професійному учаснику фондового ринку відсутня посада головного бухгалтера, зазначені вимоги застосовуються до особи, яка виконує обов'язки з ведення бухгалтерського обліку в професійному учаснику фондового ринку.
Як пояснив відповідач, таке уточнення щодо кола осіб, на які поширюються Професійні вимоги, необхідне у зв'язку із особливостями організації бухгалтерського обліку в професійному учаснику фондового ринку.
Суд зазначає, що організація бухгалтерського обліку на підприємстві визначається статтею 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Зокрема, відповідно до ч. 2, 4 вказаної статті, питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:
введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах.
Водночас, частиною 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер):
забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.
З наведеної норми вбачається, що законодавець розмежовує поняття головного бухгалтера та особу, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (бухгалтер), в той час, ідентифікує завдання та функції, що фактично ототожнює компетенцію та повноваження головного бухгалтера та бухгалтера (особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку) при здійсненні бухгалтерського обліку підприємств, в тому числі, професійного учасника фондового ринку.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не погоджується з твердженням позивача про те, що оскаржувані ч. 2 п. 2 Професійних вимог застосовуються лише до головних бухгалтерів професійних учасників ринку цінних паперів та прийняті відповідачем з перевищенням повноважень.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, зокрема, в оскаржуваному ч. 2 п. 2 Професійних вимог діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем не доведено незаконності оскаржуваного рішення і яким чином порушено його права, та не надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений та підписаний 11.08.2014 року.
Суддя В.П. Шулежко