ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 липня 2014 року 10:36 № 826/20840/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Амельохіна В.В., Огурцова О.П., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю: позивача - ОСОБА_1, та представників: відповідача 1 - Бохана О.Г., відповідача 2 - Удода Б.В., відповідача 3 - Парикожка О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до 1. Міністерства інфраструктури України 2. Міністерства оборони України 3. Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, -
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
30 грудня 2013 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Міністерства інфраструктури України (далі - Мінінфраструктури України, відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - Міноборони України, відповідач 2) щодо невиплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 214 980,00 грн. протиправною; стягнення з Міністерства оборони України на його користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 214 980,00 грн.
Справа перебувала у провадженні судді Власенкової О.О. Справі був присвоєний № 826/20840/13-а.
Позов мотивований тим, що за наявності відповідних законодавчих підстав, позивачу після звільнення з військової служби не виплачено одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, гарантії щодо виплати якої встановлено статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Як зазначено в позовній заяві, невиплата позивачу одноразової грошової допомоги свідчить про протиправну бездіяльність суб'єктів владних повноважень (відповідачів 1, 2), яким, на думку позивача, належить обов'язок щодо виплати останньої.
18 лютого 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості співвідповідача залучено Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух, відповідач 3).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року провадження у справі до прийняття Верховним Судом України рішення за результатами перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року № К/800/5752/13 зупинено.
В зв'язку з припиненням повноважень судді Власенкової О.О., вказана справа згідно Протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 26 травня 2014 року була автоматично розподілена на суддю Погрібніченка І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року справу № 826/20840/13-а прийнято до провадження суддею Погрібніченком І.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2014 року провадження у справі № 826/20840/13-а поновлено.
Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник Міністерства оборони України проти позову заперечив з тих підстав, що у Міністерства відсутній обов'язок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з його звільненням з військової служби, оскільки вказана допомога, гарантії щодо виплати якої встановлено статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень абзацу п'ятого пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», повинна бути виплачена позивачу Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
В судовому засіданні представник відповідача 2 проти задоволення адміністративного позову заперечував.
Відповідачі 1, 3 своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористалися.
В судовому засіданні представники відповідачів 1, 3 проти задоволення адміністративного позову заперечували.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, -
Наказом Міністра оборони України від 07.07.2005 р. № 411 майора ОСОБА_1 увільнено з посади начальника групи забезпечення навчального процесу «пунктів наведення авіації» 41 навчально-тренувального центру Повітряних Сил Збройних Сил України та відряджено до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.
Між Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України Єжеля Михайла Броніславовича, з одного боку, та підполковником, заступником начальника відділу управління використання повітряного простору Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ОСОБА_1, з іншого боку був укладений Контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, терміном на п'ять років, який набрав чинності з 01.10.2011 р.
Наказом Міністра оборони України від 05.12.2013 р. № 393 підполковника ОСОБА_1, заступника начальника відділу управління використання повітряного простору Украероцентру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звільнено з військової служби у відставку на підставі пункту «б» (за станом здоров'я) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вислуга років у Збройних Силах України на момент звільнення склала 27 років 04 місяці, пільгова - 28 років 03 місяці.
Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України від 13.12.2013 р. № 686/о позивача, звільненого з військової служби у запас відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за пунктом «б» (за станом здоров'я) наказом Міністра оборони України від 05.12.2013 р. № 393, з правом носіння військової форми одягу, звільнено з займаної посади 13.12.2013 р.
Згідно з довідкою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 16.12.2013 р. № 10.1-1184 (Форма № 21), виданою ОСОБА_1, позивач задоволений такими видами грошового забезпечення: оклад за військовим званням - 130,00 грн. по 13.12.2013 р. - 54,52 грн., посадовий оклад - 10 495,00 грн. по 13.12.2013 р. - 4 401,13 грн., надбавка за вислугу років (ПО+в/зв) - 40% 4 250,00 грн. по 13.12.2013 р. - 1 782,26 грн., обчислена на 11.03.2013 р. вислуга років становить 27 років 06 місяць 23 дні, щомісячні додаткові види грошового забезпечення за роботу з документами, які містять державну таємницю - 10% 1 049,50 грн. по 13.12.2013 р. - 440,11 грн., загальна сума грошового забезпечення - 15 924,50 грн. на день звільнення 13.12.2013 р. виплачено 6 678,02 грн., на підставі наказу генерального директора від 14.02.2013 р. № 85/о виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2013 рік у сумі 15 924,50 грн., на підставі наказу генерального директора від 16.04.2013 р. № 188/о виплачена винагорода за підсумками роботи за 2012 рік у сумі 12 434,00 грн.
Не отримавши після звільнення із ЗС України одноразової грошової допомоги, яка передбачена приписами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не погоджуючись з діями Мінінфраструктури України та Міноборони України, вбачаючи в їх поведінці ознаки бездіяльності та необхідністю стягнення з Міноборони України на свою користь заборгованості з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні обумовило позивача звернутись до суду.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів частково погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон № 2011-XII.
Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.
Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Із наведених вище норм випливає, що обов'язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міноборони, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади чи ні.
У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов'язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.
Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною п'ятою статті 9 зазначеного вище Закону визначено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.
Абзацом другим пункту 14 постанови КМ України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 постанови КМ України «Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19.07.1999 р. № 1281 грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ».
При цьому передбачено, що фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 постанови КМ України «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ» від 07.02.2001 р. № 104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Згідно з пунктом другим статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 р. № 333 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.06.2012 р. № 754), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 р. за № 456/20769 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Таким чином, проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Аналогічного висновку в своїй постанові дійшов Верховний Суд України від 03 червня 2014 року (справа № 21-158а14), яка в силу приписів ст. 2442 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що Міністерство оборони України, а також Міністерство інфраструктури України не здійснюють нарахувань та виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та не несуть відповідних зобов'язань зі здійснення таких видатків, а відтак, позовні вимоги, адресовані позивачем до вказаних суб'єктів владних повноважень задоволені бути не можуть.
Разом з тим, колегією суддів враховано той факт, що позивачем вимог безпосередньо до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заявлено не було.
Однак, з підстав встановленого вище та враховуючи те, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України було залучено до участі у справі в якості співвідповідача та жодних заходів, спрямованих на виплату одноразової грошової допомоги ним вчинено не було, колегія суддів вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив, необхідно вийти за межі позовних вимог та задовольнити вимоги ОСОБА_1 в частині, що стосується Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 16.12.2013 р. № 10.1-1184 (Форма № 21), на момент звільнення позивача загальна сума грошового забезпечення склала 15 924,50 грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 3 сума одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 214 980,00 грн. (15 924,50Х50%=7 962,25Х27 років=214 980,75 грн.).
Представник Украероруху в судовому засіданні проти правильності розрахунку позивача, вказаного в позові, не заперечував.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправною бездіяльність Украероруху щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 214 980,00 грн. та стягнути з відповідача 3 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 214 980,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, в зв'язку із чим, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 209,00 грн. з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, с. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 214 980 (двісті чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 копійок.
3. Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 214 980 (двісті чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 копійок. на користь ОСОБА_1.
4. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
5. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 209 (двісті дев'ять) грн. 00 копійок.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: В.В. Амельохін
О.П. Огурцов
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.07.2014 р.