ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 серпня 2014 року № 826/8179/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів
провизнання протиправним та скасування розпорядження, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМ України, відповідач) від 16 травня 2014 року № 467-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів».
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки в порушення Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 p. № 950, рішення про проведення службового розслідування щодо нього не приймалось, акт службового розслідування не складався, службове розслідування не проводилось.
А тому, на думку позивача, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 467-року, в порушення положень ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», прийнято без проведення ретельної перевірки щодо нього, без жодного належного обґрунтування в чому саме полягає порушення присяги державного службовця.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач - Кабінет Міністрів України проти задоволення адміністративного позову заперечував. В обґрунтування свого заперечення посилався на те, що оскаржуване розпорядження видано в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством. При цьому, також зазначає, що підставою для прийняття вказаного розпорядження стали порушення виявлені під час проведення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України позапланової перевірки щодо дотримання Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів вимог законодавства у своїй діяльності. Зокрема, вказаною перевіркою встановлено не дотримання позивачем своїх посадових обов'язків, що стало підставою для його звільнення з посади.
Третя особа - Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, подала до суду належним чином засвідчену копію особової справи ОСОБА_1
Відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою у судове представника третьої особи, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Указом Президента України № 539/2013 року від 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 призначено першим заступником Голови Державної інспекція України з питань захисту прав споживачів.
16 травня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 467-р, «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Голови Державної інспекція України з питань захисту прав споживачів».
На підставі вказаного розпорядження, Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів прийнято наказ від 24 червня 2014 року № 169-к «Про звільнення ОСОБА_1».
Незгода позивача з розпорядженням відповідача обумовило звернення позивача до суду з адміністративним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року № 3166-VI (далі - Закон № 3166-VI) систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 (далі - Положення) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України.
Частиною другою ст. 19 Закону № 3166-VI передбачено, що пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.
Керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.
Як вбачається з матеріалів вказаної адміністративної справи, наказом в.о. Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів № 169-к від 24.06.2014 року ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника Голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»).
Підставою для винесення вказаного наказу стало Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 467-р.
За наслідками дослідження копії особової справи позивача встановлено, що оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень передувало звернення Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 05.05.2014 року за вих. № 2202-01/14134-01, адресоване Прем'єр-міністру України, яким порушено клопотання щодо звільнення позивача з посади за порушення Присяги державного службовця, у зв'язку з несумлінним виконанням службових обов'язків на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Разом з вказаним зверненням було надано копію Звіту від 09.04.2014 року за результатами проведеної на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21.03.2014 року № 339 позапланової перевірки щодо дотримання третьою особою вимог законодавства у своїй діяльності.
Відповідно до вказаного Звіту, серед інших порушень встановлено, що першим заступником Голови Держспоживінспекції України ОСОБА_1 було перевищено свої повноваження в частині надання територіальним органам згод на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю на проведення позапланових перевірок ТОВ «CAB - Дістибьюшн» стосовно дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів та направлення листа від 05.11.2013 М 5090-2-7/6 щодо здійснення позапланових заходів з перевірки продукції, яка реалізується у торгівельній мережі магазинів побутової техніки «Фокстрот» на дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду за депутатським зверненням Народного депутата України Бойка В. Б., яке надійшло з Генеральної прокуратури України.
За результатами перевірки Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надало вказівку усунути виявлені порушення, за наслідком чого, 16 квітня 2014 року Держспоживінспекцією України на вказаний вище Звіт Міністерству економічного розвитку і торгівлі України надіслано лист (вих. № 2233-24/8) з зауваженнями та поясненнями щодо встановлених під час проведеної перевірки порушень.
З зазначеного листа встановлено, що його підписано позивачем, як особою, яка виконувала обов'язки Голови Держспоживінспекції України, а вимоги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України виконані не були з урахуванням зазначених в ньому пояснень та безпосередньо ОСОБА_1, як першому заступнику Голови Держспоживінспекції України не адресовувалися.
При вирішення вказаної адміністративної справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (далі-Закон № 3723-XII) крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Згідно п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 р. № 950 (далі - Порядок № 950) стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема:
- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
- у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;
- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
- метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
Пунктом 2 Порядку № 950 передбачено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.
Згідно із п. 3 вказаного Порядку рішенням щодо проведення службового розслідування визначається голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, мета і дата початку та закінчення службового розслідування. Термін службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Пунктом 8 Порядку № 950 передбачено, що за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:
- факти і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби у органі державної влади і перебування на займаній посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, результати щорічної оцінки виконання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, покладених на неї завдань та обов'язків, види заохочення та дисциплінарного стягнення, а також ступінь участі у виконанні окремих доручень (завдань);
- заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, обґрунтована інформація про їх відхилення чи задоволення;
- висновки службового розслідування, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, безпідставні звинувачення або підозру;
- обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі необхідності винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.
У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
У разі виявлення корупційного правопорушення комісія вносить пропозицію щодо надіслання акта службового розслідування до спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Члени комісії мають право викласти свою окрему думку, про що до акта додається відповідний документ.
Відповідно до п. 9 Порядку № 950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.
Перед поданням на розгляд з актом службового розслідування ознайомлюються особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, та керівник органу, в якому вона працює.
Про дату і місце ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи повідомляються за день до його проведення.
Під час ознайомлення з актом службового розслідування зазначені особи можуть висловити свої зауваження, які додаються до акта.
У разі коли під час ознайомлення з актом службового розслідування до нього не висловлені зауваження або зазначені особи не прибули у визначений для ознайомлення час без поважних причин та не повідомили комісії про причини своєї відсутності у день ознайомлення, акт службового розслідування вважається таким, що не має зауважень, про що складається відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.
Особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проведено службове розслідування, повинна підписати акт службового розслідування, а у разі відмови її підписати члени комісії складають відповідний акт, який додається до акта службового розслідування.
У разі відсутності під час підписання акта службового розслідування члена комісії причина його відсутності зазначається в акті.
Знімати копії з акта службового розслідування до подання його на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, забороняється.
Відповідно до п. 10 вказаного Порядку за матеріалами службового розслідування особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством.
Таким чином, враховуючи викладені вище норми чинного законодавства, у разі виявлення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень та у разі недодержання ними законодавства про державну службу проводиться службове розслідування.
Як встановлено з пояснень осіб, які приймали участь у розгляді вказаної адміністративної справи та наявних в матеріалах справи письмових доказів, таке службове розслідування щодо першого заступника Голови Держспоживінспекції України ОСОБА_1 не призначалося та не проводилося, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені лише на підставі Звіту за наслідками перевірки третьої особи та факту неусунення вимог, які в ньому викладені.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 3166-VI посадові особи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.
Частиною другою ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Отже, факт порушення ОСОБА_1 Присяги державного службовця має бути встановлено лише висновком службового розслідування призначеним і проведеним щодо нього.
При цьому суд також звертає увагу, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги. Припинення державної служби за порушення Присяги може застосовуватися тільки у крайніх випадках, коли дисциплінарний проступок містить ознаки саме такого порушення і заходи дисциплінарного стягнення, на переконання уповноваженої вирішувати питання про відповідальність посадової особи, є недостатніми чи попереднє їх вжиття не дало бажаного результату. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановами Верховного Суду України № 21-479а13 від 21.01.2014 року, № 21-90а14 від 22.04.2014 року, № 21-379а13 від 03.12.2013 року, № 21-375а12 від 22.10.2013 року, №21-231а13 від 17.09.2013 року, № 21-167а13 від 04.06.2013 року, № 21-403а12 від 21.05.2013 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 467-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів» з підстав порушення позивачем Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу») не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 травня 2014 року № 467-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів».
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя І.М. Погрібніченко
Судді: І.О. Іщук
В.П. Шулежко