23 квітня 2014 р. Справа № 804/3894/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представника позивача - Продайко О.В., представника відповідача -Задорожної А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний
комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»
до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України
про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України із позовними вимогами про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2013/20024 від 16.12.2013 року; визнання недійсним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600538/1 від 16.12.2013 року; зобов'язання відповідача повернути позивачу зарезервовані Дніпропетровською митницею кошти в сумі 771980 грн. 84 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при митному оформленні товару ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» подано усі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом - ціною контракту. При цьому позивачем вказано, що згідно рахунку № 01-10-01009 від 25.11.2013 року вартість 1 тони феросиліцію 65 склала 1024,83 EUR, вартість поставленого товару в кількості 557 335 т склала загальну суму 571173,63 EUR або 6266911 грн. 93 коп. Проте, Дніпропетровською митницею через застосування другорядного методу визначення митної вартості було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600538/1 від 16.12.2013 року, та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів № 110010000/2013/20024 від 16.12.2013 року. Внаслідок таких дій митну вартість товару скориговано до 1,6098 EUR/кг, що призвело до збільшення митної вартості товару, і, як наслідок, донарахування ПДВ в сумі 717980 грн. 84 коп. Позивач не згоден із вищезазначеними рішеннями, вважає дії Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України по визначенню митної вартості товару у вищевказаному розмірі протиправними, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та винесене рішення про визначення митної вартості товарів такими, що підлягають скасуванню,але у зв'язку із нагальною потребою підприємства у поставленій продукції, був змушений заповнити нову ВМД з коригованою ціною товарів. Товар був випущений митним органом у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, надав суду заперечення, в яких зазначив, що посадовою особою Дніпропетровської митниці на першому аркуші ДМВ здійснено запис, про те, що у зв'язку з неможливістю застосування заявленого методу визначення митної вартості товару, посадовою особою Дніпропетровської митниці було послідовно перейдено до резервного методу визначення митної вартості. Саме резервний метод застосовано через відсутність правових підстав для застосування методів 2а) та 2б), що обумовлене наявністю в базі даних ЄАІС ДМСУ лише інформації щодо митного оформлення, здійсненого за резервним методом. З урахуванням позиції підприємства, відсутності належних додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митниці прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості товару, відповідно до якого митну вартість скориговано. У зв'язку з прийняттям митницею рішень про коригування митної вартості товару, за вантажними митними деклараціями було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови. На підставі заяв позивача про надання дозволу на митне оформлення вантажу під фінансову гарантію декларанта зі сплатою податків зборів до Держбюджету України, митницею прийнято рішення щодо можливості випуску ввезеного товару у вільний обіг під обрані гарантійні зобов'язання.
Заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
19.02.2013 року між ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (покупець) та фірмою «JUGOHROM FERROALLYS DООЕL Jegunovse» Республіка Макадонія (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 13-0473-12, згідно із умовами якого продавець зобов'язаний поставити покупцю товар зі змістом феросиліцію FeSi 65% на умовах DAP - ст. правда Придніпровської залізниці, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у додатках до договору.
Пунктом 2.2 зовнішньоекономічного контракту за № 13-0473-12 сторони погодили, що ціна на товар буде розраховуватись відповідно до офіційної публікації CRUMonitorbulkferroallos на сайті www.cruonline.com за наступною формулою: EUCRUSPOTPRJSE (EUR) для місяця, що передує (М-1) місяцю відвантаження (М) (розрахований на базовий відсоток феросиліцію 65%) +7,5%. Ціна товару за кожен місяць буде з'ясовуватись шляхом оформлення Специфікації до контракту.
На виконання умов контракту за № 13-0473-12 фірма «JUGOHROM FERROALLYS DООЕL Jegunovse» здійснила поставку товару зі змістом феросиліцію FeSi 65% на умовах DAP - ст. Правда Придніпровської залізниці.
16.12.2013 року для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем була подана митна декларація №110010000/2013/02309, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено товар - Феросіліцій FeSi 65% з вмістом Si 65,80%.
При цьому митна вартість товару була заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України у розмірі 1 024,83 евро/т.
Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності до розділу XI Митного кодексу України.
Частинами 1, 2 та 4 статті 86 Митного кодексу України (МК України) визначено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися поданням митному органу супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається КМ України або уповноваженим ним органом.
Частиною 2 ст. 53 МК України, визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товару. Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Для підтвердження відомостей про митну вартість товару, заявлену у вищевказаній вантажній митній декларації, були надані наступні документи: картка обліку особи,яка здійснює операції з товарами від 28.03.2013 року №110/2012/0001471; залізнична накладна для внутрішнього сполучення від 11.12.2013 року №51736668; міжнародні автомобільні накладні; коносамент (Bill of Lading) від 30.11.2013 року №2; вантажна відомість (CargoManifest) від 30.11.2013 р. б/н; довідка від 16.12.2013 року 062Д/1591; інвойс від 25.11.2013 року №626-220-0001-13; інвойс від 25.11.2013 року № 01-10-01009; розрахунок ціни (калькуляція) від 25.11.2013 року б/н; пакувальний лист від 25.11.2013 року б/н; страховий поліс від 10.12.2013 року № 02959-113/06; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 19.02.2013 року № 13-0473-12 із доповненням від 28.10.2013 року №9; договір (контракт) про перевезення від 20.02.2013 року № М2/2002/13; сертифікат з перевезення (переміщення) товару форми EUR.1 Ant 0103026 від 28.11.2013 року; сертифікат з перевезення (переміщення) товару BG001007 від 06.12.2013 року; відвантажувальні специфікації від 10.12.2013 року; сертифікати якості від 25.11.2013 року; біржова інформація від 16.04.2013 року; копія митної декларації країни відправлення від 16.12.2013 року.
Відповідно до ст. 337 МК України, перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення:
- формато - логічного контролю;
- контролю співставлення;
- контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Судом встановлено, що за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками по ЕМД №110010000/2013/023091 від 16.12.2013 року було виявлено ризик можливого заниження вартості товару, що спричинило необхідність здійснити перевірку правильності її визначення, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів.
Частиною 2 статті 52 МК України, визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Ст. 54 МК України передбачено порядок проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів. Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
На виконання приписів ст. 54 МК України, відповідачем здійснено контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих позивачем документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В результаті такого контролю встановлено: п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту за № 13-0473-12 встановлено, що ціна на товар буде розраховуватись відповідно до офіційної публікації CRUMonitorbulkferroallos на сайті www.cruonline.com за наступною формулою: EUCRUSPOTPRJSE (EUR) для місяця, що передує (М-1) місяцю відвантаження (М) (розрахований на базовий відсоток феросиліцію 65%)+7,5%. Надана позивачем відповідно до листа «CRU»б/н від 16.04.2013 року біржова інформація CRUMonitorbulkferroallos стосується цін на феросиліцій із вмістом кремнію 75%, тому не може бути використана дляпідтврдження митної вартості імпортованого товару «Феросіліцій FeSi 65% з вмістом Si 65,80%»; розрахунок собівартості ФС65% містить відомості щодо вартості перевезення на умовах DAP ст.Правда Придніпровської залізниці, але транспортна складова щодо перміщення територією України не виділена, чим унеможливлене проведення обислення фактичних сум транспортних складових заявленої митної вартості до кордону України; п. 2.5 зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2013 року №13-0473-12 визначено, що вартість пакування та маркування включено до вартості товару, але розрахунок собівартості ФС 65% від 25.11.2013 року не містить відомостей щодо зазначеної складової;надане страхове свідоцтво від 10.12.2013 року № 02959-113/06 на морське перевезення містить вагові показники, що не відповідають наявному вантажу та видане після фактичного здійснення морського перевезення вантажу, період страхування, зазначений в свідоцтві, не відповідає часу морсього перевезення, про що свідчить дата коносамента № 2 - 30.11.2013 року, маніфесту від 30.11.2013 року, та відомості залізничної накладної від 11.12.2013 року № 51736668. Зазначене не дозволяє використати надане страхове свідоцтво для розрахунку заявленої митної вартості, що унеможливлює проведення обчислення фактичних сум страхових внесків, які є складовою заявленої митної вартості; для підтвердження транспортної накладної позивачем надано контракт щодо надання транспортних послуг від 20.02.2013 року № М2/2002/13, що містить лише узагальнені відомості та інвойси на сплату транспортно-експедиційних послуг та фрахту (за винятком витрат на страхування). За наданим інвойсом від 25.11.2013 року № 626-220-0001-13 вартість перевезення складає 27,5 євро/1т. Зазначений у наданому рахунку на фрахт від 02.12.2013 року № 35/2013 ваговий показник 1260т не відповідає ні відомостям щодо вагових показників коносаменту від 30.11.2013 року №2 та маніфесту від 30.11.2013 року, ні відомостям щодо вагових показників товаросупровідних документів імпортованої партії товару, як то залізнична накладна від 11.12.2013 року №51736668, мд тр 81 аа від 11.12.2013 року № 700120003/2013/000446, рахунок від 25.11.2013 року № 01-10-01009, сертифікат походження від 28.11.2013 року № Ant 0103026, тому рахунок від 02.12.2013 року № 35/2013 не може бути використаний для розрахунку заявленої митної вартості, що унеможливлює проведення обчислення фактичних сум транспортної складової, яка є складовою заявленої митної вартості; коносамент від 01.11.2013 року № 2 містить відомості щодо сторони, яку необхідно повідомити - ООО «FFCUMEX-Ukraine», але жодних визначень з приводу зазначеного підприємства та його відносин з позивачем або «JUGOHROMFERROALLYSDООЕLJegunovse» стосовно імпортованого вантажу декларантом не надано; декларація країни відправлення надана без перекладу та не містить ознак, що дають змогу ідентифікувати її з імпортованою партією товару.
Відповідно до ст.337 МК України, контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, та інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Зазначена форма контролю полягає в співставленні даних про вартість товарів, які заявляє декларант, з даними про вартість таких товарів, які містяться в інших електронних документах, наявних у митного органу на момент здійснення митного оформлення оцінюваних товарів.
Так, судом визначено, що відповідачем було проведено контроль співставлення -автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться у відповідних електронних копіях МД № 702020001/2013/01164 (ІМ 40) від 11.10.2013 року, № 702020001/2013/11627(ІМ 40) від 15.11.2013 року, в ході проведення якого виявлено розбіжності: рівень заявленої декларантом митної вартості товару 1,02483 EUR/кг нижчий, ніж в електронних документах, пов'язаних з перевіркою даних за МД - 1,6023EUR/кг та 1,6101EUR/кг відповідно.
Крім того, наявні митні оформлення такого ж товару за тим самим контрактом за рішення про коригування митної вартості, виданим позивачу на рівні 1,6098 EUR/кг.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
При цьому, ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Частиною 6 цієї статті передбачено, що на вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Так, між позивачем та відповідачем проводилась процедура консультацій.
Позивача повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подавати додаткові наявні в них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Листом від 10.01.2014 року № 062Д/29 (вх. Дніпропетровської митниці № 164/5-15 від 10.01.2014 року) для підтвердження зазначеної митної вартості товарів позивачем було надано додаткові документи, а саме рахунок на перевезення № 0139-015 від 25.11.2013 року та висновок «Укрпромзовнішекспертиза» № 23 від 09.01.2014 р. Проте подані позивачем додаткові документи не усувають виявлені в процесі здійснення митного контролю розбіжності, а тому до уваги не прийняті.
Відповідно до ч. 7 - 9 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особо сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього кодексу. Строк гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Позивач з урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600538/1 від 16.12.2013 року, оформив товар за ВМД №110010000/2013/023095 від 17.12.2013 року під гарантійні зобов'язання.
Судом встановлено, що п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту № 13-0473-12 від 19.02.2013 року визначено, що платежі по зазначеному контракту здійснюються шляхом прямого банківського переводу на розрахунковий рахунок продавця за фактично поставлений товар, з урахуванням документально підтверджених недостач протягом 30 банківських днів з дати поставки. Датою поставки партії товару, що оцінюється, з урахуванням положень п. 3.8 контракту, є відмітка станції на залізничних накладних.
Враховуючи зазначене, на виконання приписів ч. 2 ст. 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості декларант має надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Проте, позивачем не виконано дану вимогу, відповідні платіжні документи Дніпропетровській митниці не надано.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем було заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та використані відомості про митну вартість товарів не підтверджені документально,подані документи не містять всіх даних та містять розбіжності до обраного методу визначення митної вартості.
Крім того, позивачем не виконано свого обов'язку по наданню до Дніпропетровської митниці документів, визначених ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 60 Митного кодексу України, у разі, якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
На підставі вищевказаних норм Митного кодексу України та беручи до уваги той факт, що використані позивачем відомості про митну вартість товару не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товару, суд дійшов переконання, що у Дніпропетровської митниці не було достатніх правових підстав для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У зв'язку із неможливістю застосування основного методу визначення митної вартості товарів відповідачем було послідовно перейдено до наступного методу визначення митної вартості.
Зважаючи на викладене, відповідачем було прийнято рішення про визначення митної вартості товару другорядним методом визначення митної вартості 2г- резервний метод відповідно до наявних даних - МД № 702020001/2013/10164(ІМ-40) від 11.10.2013 року, № 702020001/2013/11627(ІМ40) від 15.11.2013 року.
Отже, застосування митним органом резервного методу, обумовлене неможливістю з об'єктивних підстав використати попередні методи оцінки, є правомірним. Відповідач,приймаючи рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки, діяв у спосіб, визначений законом.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем на законних підставах винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2013/20024 від 16.12.2013 року, рішення Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600538/1 від 16.12.2013 року є обґрунтованим та правомірним.
Стосовно позовної вимоги про повернення позивачу зарезервованих Дніпропетровською митницею коштів в сумі 771980 грн. 84 коп., суд зазначає, що дана вимога необґрунтована та задоволенню не підлягає зважаючи на те, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження щодо підстав скасування рішення Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів про коригування митної вартості товарів № 110010000/2013/600538/1 від 16.12.2013 року, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та винесених рішень.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 71, 72,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складений 28.04.2014 року.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 28.04.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель