25 червня 2014 р. Справа № 804/7500/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел»
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інбел» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 06.03.2014 року № 0001231501 та № 0001241501.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що посадовими особами Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інбел» щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період - листопад 2013 року, складено акт перевірки № 49/151/31970823 від 17.02.2014 року, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначені податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняти всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, 25.06.2014 року надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю представника податкової у розгляді іншої справи, при цьому, жодних доказів на підтвердження того, що у складі юридичного відділу податкового органу відсутні інші представники, суду не надано. У зв'язку з чим суд визнав неприбуття представника без поважної причини.
Враховуючи те, що для участі у судовому засіданні прибули не всі особи, які беруть участь у справі, при цьому, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст. 128 КАС України не встановлено, відповідно до ч. 6 зазначеної статті справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ТОВ «Інбел» зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради 26.05.2004 року та перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Судом встановлено, що у період з 16.01.2014 року по 14.02.2014 року посадовими особами податкового органу на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно наказу № 18 від 15.012014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Інбел» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період - листопад 2013 року, про що складено акт перевірки № 49/151/31970823 від 17.02.2014 року.
У даному акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог: п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14, п. 200.1., 200.4. ст. 200 ПК України при відображенні в податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 455536 грн. встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 191257 грн., а також порушено п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 200.1. ст. 200 ПК України по декларації за листопад 2013 року ТОВ «Інбел» занижено податок на додану вартість в сумі 264279 грн.
На підстав акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення від 06.03.2014 року: № 0001231501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 191257 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 95652 - штрафні (фінансові) санкції; № 0001241501 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 369419 грн., в тому числі, 264279 грн. - за основним платежем та 132140 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Суд вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними, з огляду на наступне.
У акті перевірки зазначено, що згідно з поданою ТОВ «Інбел» до Новомосковської ОДПІ податковою декларацією за листопад 2013 року № 9082581849 від 20.12.2013 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового відображене у рядку 18/19 податкової декларації, складає 259806 грн., на суму якого зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, відображеного в 22 декларації за листопад 2013 року.
Згідно уточнюючого розрахунку №9000304304151, наданого 13.01.2014 року до податкової декларації за листопад 2013 року платником збільшено суму податкових зобов'язань на 7362 грн., в результаті чого на відповідну суму збільшено позитивне/від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 18/19 податкової декларації до 267168 грн. та на відповідну суму зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду в рядках 22, що склало 2837554 грн. та 24 - в сумі 2382018 грн.
Сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлена у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів та відображена в рядку 23.2 декларації за листопад 2013 року, за даними платника складає 455536 грн.
Згідно додатку №2 до вищевказаної декларації довідки про залишок сум від'ємного значення попередніх податкових періодів його сформовано за рахунок від'ємного значення за жовтень 2013 року в сумі 455536 грн.
Крім того, по декларації за листопад 2013 року залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, визначено платником в сумі 2649186 грн.(ряд.21.2), яку сформовано за рахунок залишку від'ємного значення нарахованого за попередній звітний (податковий) період (рядок 24 декларації за жовтень 2013 року)
Згідно з поданою ТОВ «Інбел» до Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2013 року встановлено, що перевірками правомірності визначення від'ємного значення ПДВ охоплені декларації з рештку на додану вартість починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів, в яких воно виникло:
- залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до паду податкового кредиту наступного податкового періоду, відображений у рядку 24 складає 2389380 грн. (відповідно додатку 2 до декларації за жовтень 2013 року, звітний (податковий) період, у якому виникла сума залишку від'ємного значення - травень 2013 року).
При цьому, податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2013 року не визнана як податкова.
Судом встановлено, що засобами телекомунікаційного зв'язку ТОВ «Інбел» була подана податкова звітність за травень 2013 року, а саме, податкова декларація з податку на додану вартість (звітна), за період: травень 2013 року, від 20.09.2013 року № 9061109343, яка була отримана відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2 з додатками: додаток № 1 - Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (звітний новий), за період: травень 2013 року, від 20.09.2013 року № 9061109335, який було отримано відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2; додаток № 2 - Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (звітний новий), за період: травень 2013 року, від 18.09.2013 року № 9061109336, який було отримано відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2; додаток № 5 - Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (звітний новий), за період: травень 2013 року, від 30.09.2013 року № 9061109338, який було отримано відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2; додаток № 8 - Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), за період: травень 2013, від 15.07.2013 року № 9061109334,який було отримано відповідачем, що підтверджується квитанцією № 2.
Відповідно до п. 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233 від 10.04.2008 року Державної податкової адміністрації України, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді. Квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.
Виходячи з вищевикладених норм Інструкції № 233, єдиним документом, що свідчить про приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС є друга квитанція (квитанція № 2).
Отже, податкові декларації за травень 2013 року та додатки до неї були прийняті у базу даних, що підтверджено квитанціями № 2.
Відповідно до п. 7.5 Інструкції № 233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.
У зв'язку з тим, що у всіх квитанціях № 2 зазначено, що податкові документи прийнято Міністерством доходів і зборів, то, відповідно, податкові декларації за травень, червень, липень 2013 року та додатки до них були подані ТОВ «Інбел» в порядку та строки, які передбачені податковим законодавством.
Щодо порушення позивачем п. 198.1., 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198, пп. 14.1.18. п. 14.1. ст. 14, п. 200.1., 200.4. ст. 200 ПК України при відображенні в податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 455536 грн. встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 191257 грн., суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивачем під час проведення перевірки були надані первинні документи, на підтвердження господарської діяльності у перевіряємий період, а саме, договір поставки № 24/01 від 24.01.2014 року, видаткові накладні № 3248 від 03.10.2013 року, № 3591 від 30.10.2013 року, № 3303 від 08.10.2013 року, № 3902 від 22.11.2013 року, № 3865 від 21.11.2013 року, податкові накладні від 03.10.2013 року № 37, від 08.10.2013 року № 95, від 30.10.2013 року № 381, від 21.11.2013 року № 245, від 22.11.2013 року № 275, договір поставки № 15/05/1 від 15.05.2013 року, видаткові накладні № ТА-0000461 від 18.09.2013 року, № ТА-0000447 від 11.09.2013 року, № ТА-0000439 від 06.09.2013 року, № ТА-0000432 від 05.09.2013 року,№ ТА-0000498 від 11.10.2013 року, податкові накладні від 18.09.2013 року № 39, від 05.09.2013 року № 12, від 06.09.2013 року № 17, від 11.09.2013 року № 25, від 11.10.2013 року № 21, договір поставки №09/01/1 від 09.01.2013 року, видаткові накладні № Т-00001892 від 18.09.2013 року, № Т- 00001796 від 06.09.2013 року, № Т-00001834 від 11.09.2013 року, № Т 00001781 від 05.09.2013 року, № Т-000017382 від 05.09.2013 року, № Т-00002238 від 30.10.2013 року, № Т-00002210 від 28.10.2013 року, № Т-00002175 від 23.10.2013 року, № Т-00002089 від 18.10.2013 року, № Т-00002078 від 14.10.2013 року, № Т-00001990 від 02.10.2013 року, № Т-00002360 від 13.11.2013 року, № Т-00002469 від 26.11.2013 року, № Т-00002417 від 20.11.2013 року, акт № Т-00000114 здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні від 02.10.2013 року № 14, від 14.10.2013 року № 103, від 15.10.2013 року № 113, від 23.10.2013 № 198, від 28.10.2013 року № 236, від 30.10.2013 року № 262, від 05.09.2013 року № 29, від 30.09.2013 року № 230, від 18.09.2013 року № 138, від 11.09.2013 року № 81, від 06.09.2013 року № 43, від 05.09.2013 року №30, від 13.11.2013 року №99, розрахунок № 155 від 20.11.2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, податкові накладні від 20.11.2013 року № 154, від 26.11.2013 року № 207, договір № 12-57П від 10.08.2012 року, видаткові накладні № РН-0000015 від 29.10.2013 року, № РН-0000013 від 15.10.2013 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2013 року, податкові накладні від 02.10.2013 року № 1, від 29.10.2013 року № 5, від 29.10.2013 року № 6, від 30.10.2013 року № 7, від 20.11.2013 року № 2, від 29.11.2013 року №5, договір поставки № ТД 257 від 22.01.2013 року, видаткові накладні № 2532 від 02.10.2013 року, № 2613 від 09.10.2013 року, № 2575 від 07.10.2013 року, № 2508 від 01.10.2013 року, податкові накладні від 01.10.2013 року № 7, від 02.10.2013 року № 31, від 07.10.2013 року № 74, від 09.10.2013 року № 110.
Пунктом 135.1 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.
Відповідно п.137.1 ст.137 ПК України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
У п. 135.2 ст.135 ПК України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними. Сторонами господарських відносин були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операції та правомірно сформований податковий кредит та валові витрати про вказаних вище господарських операцій.
Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Згідно п.198.1, п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.
З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку - належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).
Виходячи з положень п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
У відповідності з п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту..
Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Отже, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Як підтверджується матеріалами справи, позивачем сплачено судовий збір в сумі - 487 грн. 20 коп.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 487 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел» - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06.03.2014 року № 0001231501 та № 0001241501, винесені Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Судові витрати в розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інбел» з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 25.06.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель