23 квітня 2014 р. Справа № 804/2457/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКуделько Н.Є.
при секретаріСвітка Н.В.
за участю:
представника позивача представника відповідача Базилевича Ю.О. В'юнченка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
11.02.2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі-позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (далі - відповідач 2) про визнання протиправною та скасування вимоги Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.10.2103р. №369.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу, який обрав спрощену систему оподаткування, була призначена пенсія за віком із зменшенням пенсійного віку по списку №1 згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тобто наявний факт отримання ним відповідно до закону пенсії, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільняє його від сплати за себе єдиного внеску, а тому вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Крім того, пояснив суду, що у спірній вимозі сума до сплати зазначена з урахуванням заборгованості за 2011 рік - 4010,30грн., проте вказана сума була виставлена Управлінням Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області у вимозі №Ф-119 від 09.01.2013р., яка була оскаржена позивачем в судовому порядку, та на даний час рішення за результатами розгляду зазначеної справи не набрало чинності.
Представник відповідача -1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку по списку №1 згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а отже не має статусу пенсіонера за віком, що унеможливлює звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Крім того, на органи податкової служби у зв'язку із змінами в законодавстві було покладено обов'язок по адмініструванню внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та органами Пенсійного фонду було передано суму недоїмки по позивачу у розмірі 9776,75 грн., що і стало підставою для винесення оскаржуваної вимоги. Вважає, що при винесенні спірної вимог відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник відповідача -2 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.26-27), та надав письмові заперечення на позов, у яких посилається на безпідставність вимог, з огляду на те, що позивач отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку по списку №1 згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому не можу бути звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки не відносить до осіб, що є пенсіонерами за віком.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач з 11.04.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області фізичною особою-підприємцем, є платником єдиного податку та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с.4).
Також судом встановлено, що 07.10.2013р. Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-369, відповідно до якої, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 повинен сплатити 9776,75грн. у рахунок погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.6).
Як встановлено в ході судового розгляду, вказана заборгованість виникла за період з 01.01.2011р. по 31.03.2013р., у тому числі: за 2011 рік - 4010,30грн., за 2012 рік - 4572,42грн., за перший квартал 2013 року - 1194,03грн., дані обставини не заперечувались представниками сторін в судовому засіданні та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI)
Відповідно до ст. 1 Закону України № 2464-VI Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
Згідно ст. 63 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV виконавчими органами правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція та територіальні органи, якими, зокрема, є головні управління Пенсійного фонду в областях, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах. Головні управління та управління Пенсійного фонду є юридичними особами.
Статтею 13 Закону України № 2464-VI встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають, зокрема, право: вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.
Відповідно до Закону України від 04.07.2013 року №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", функцію адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи Міністерства доходів і зборів.
З урахуванням зазначених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач -1 наділений повноваженнями щодо вчинення дій, спрямованих на погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом ч. 1 ст. 7Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз вищезазначених норм законодавства, дає можливість зробити висновок, про те, що підставою для звільнення особи від сплати єдиного внеску на загальноообов'язкове соціальне державне страхування є, зокрема, статус пенсіонера за віком, а не призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивачу з 14.10.2007 року було призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку по списку №1 згідно ст. 13 (пенсія за віком на пільгових умовах) пункт "б" Закону України "Про пенсійне забезпечення", таким чином він не має статусу пенсіонера за віком.
За таких обставин, доводи позивача, що він є звільненим від сплати єдиного внеску є безпідставними.
Проте, в ході судового розгляду, судом було встановлено, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 4010,30грн., що була включена до спірної вимоги, також була зазначена до сплати позивачу Пенсійним фондом у вимозі від 09.01.2013р. №ф-119, яка була ним оскаржена до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, за результатами вказаного звернення, судом постановою від 18.07.2013р. у адміністративній справі №804/9164/13-а було визнано протиправною та скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області (а.с.45-48), рішення суду законної сили не набрало, справа знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку, що сума заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску за 2011 рік в розмірі 4010,30грн. була неправомірно включена до спірної вимоги №Ф369 від 07.10.2013р., оскільки вказана заборгованість відпрацьована Пенсійним фондом шляхом винесення вимоги №ф-119 від 19.04.2013р., правомірність якої встановлюється судом у визначеному законом порядку.
Оцінуючи, усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправною та скасування вимоги від 07.10.2013р. №ф-369 в частині сплати недоїмки у розмірі 4010,30 грн., підстави для задоволення решти позовних вимог - відсутні.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України в розмірі 66 гривень.
Керуючись ст.ст. 8,10,12,18,69,94,128,160-163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 07.10.2013р. № Ф-369 в частині сплати недоїмки на суму 4010,30 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в рахунок повернення судового збору 66,00 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили згідно вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 25 квітня 2014 року.
Суддя Н.Є. Куделько