Справа №668/6492/14-а
Пров. №2-а/668/174/14
28.08.2014 року Суворовський районний суд м. Херсона в складі:
головуючого судді Гонтар Д.О.
при секретарі Остапенко О.І.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Херсона справу за адміністративним позовом ЗАТ «Херсонбджолопром» до Херсонської міської ради про визнання рішення частково недійсним, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати недійсним п.2 пп2.17 та п.6 пп. 6.2 рішення ХХІХ сесії Херсоснької міської ради VІ скликання від 22.11.2013 року № 1228 з моменту прийняття.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження в зв'язку з тим, що дана категорія справ підсудна господарському суду.
Представник позивача в судовому засіданні щодо задоволення даного клопотання заперечував.
Суд, дослідивши матеріали адміністративного позову, приходить до висновку, шо дана справа підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею З КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, суд приходить до висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Господарським кодексом України визначено основні засади господарювання в Україні і врегульовані господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник саме в процесі здійснення позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності своїх прав, щодо можливості отримання права оренди земельної ділянки для зайняття підприємницькою діяльністю.
Таким чином, вирішення даного спору належить до компетенції Господарського суду. Дана позиція також викладена у Рекомендації №04-06/15 від 02.022010 р. Президії Вищого Господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства». В абз.6 п.1.1. зазначено, що спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам. В абз.2 п.1.5. вказано, що спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставах яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовим і розглядається за правилами ГПК України.
Дана позиція також викладена у Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України №6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справи у спорах, що виникають із земельних відносин», де в п. 1.2.2. вказано, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Крім того відповідно до п.7 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" вбачається, що земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI"Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.
Відповідно до п.1 ч.І ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 165 КАС України, суд,-
ухвалив:
Провадження в адміністративній справі за позовом ЗАТ «Херсонбджолопром» до Херсонської міської ради про визнання рішення частково недійсним - закрити.
Роз'яснити сторонам, що даний спір підсудний господарському суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Суворовський районний суд м. Херсона шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії та з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1