22-ц/775/1250/2014(м)
263/2450/14-ц
Категорія 59 Головуючий у 1 інстанції Степанова С.В.
Доповідач Ткаченко Т.Б.
Іменем України
27 серпня 2014 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого - Ткаченко Т.Б.
Суддів - Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.
При секретарі - Брежнєві Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 липня 2014 року,
В березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» (далі МКП «МБТІ» або БТІ), в подальшому уточнивши позовні вимоги, просив визнати бездіяльність МКП «МБТІ» щодо не складання технічного паспорта на домоволодіння АДРЕСА_1 неправомірною, зобов'язати відповідача виготовити технічний паспорт на дане домоволодіння відповідно до його фактичного стану, а саме: виключити з технічного паспорта на жилий будинок літ.А-1 відомості про наявність водопроводу та каналізації; зобов'язати провести перерахунок вартості вбиральні літ.М-1, душу літ.Г-1, нежитлової прибудови літньої кухні літ.а1-1, комори літ.1-8, сараю літ.Д-1; зобов'язати провести перерахунок відсотків зносу жилого будинку літ.А-1, літньої кухні літ.а1-1; зобов'язати зазначити в технічному паспорті два входи у двір жилого будинку; зобов'язати вказати площу приміщень літ.Е-1, літ.Б-1, належні ОСОБА_3, як загальну площу.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 липня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Зокрема зазначає в апеляційній скарзі, що суд не в повній мірі з'ясував характер спірних правовідносин та виходив з договірних відносин, незважаючи на те, що позов заявлено про зобов'язання БТІ виготовити технічних паспорт та внести виправлення, допущені спеціалістами відповідача за період з 1990 року по 2011 рік у наявному технічному паспорті.
Суд не взяв до уваги, що приводом для звернення його до суду з позовом стало не призначення комісії та не проведення перевірки з боку БТІ, яка проводиться у разі незгоди особи з відомостями, внесеними техніком у технічний паспорт та за результатами якої, якщо доводи скаржника будуть підтверджені, у технічний паспорт безоплатно вносяться зміни.
Судом не проведено перевірку відомостей технічного паспорта, що літня кухня літ.а1-1 відображена як повноцінне приміщення; кухня літ.1-4 відображена як жиле приміщення; частина сіней літ.1-8, яка є коморою з входом у підвал, зазначена як корисна площа; завищена вартість літньої кухні, яку побудовано в одному році та з тих самих матеріалів, що кухня ОСОБА_3; а також, що у ОСОБА_3 літня кухня літ.Б-1, комора та тамбур літ.Е-1 відображені як сараї без визначення площі.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності третьої особи: ОСОБА_2, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулась.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, заперечення представника відповідача - Кушниренко Т.О., пояснення третьої особи - ОСОБА_3, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Для проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна замовниками укладається договір, в якому встановлюється термін виконання робіт з технічної інвентаризації, розмір та порядок оплати робіт відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року № 582/5773 (далі - Інструкція).
Відповідно до вказаної Інструкції визначено порядок та методику проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, здійснення якої покладено на БТІ.
Як передбачено п.1.4 Інструкції технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури».
На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.
Термін виконання робіт з технічної інвентаризації встановлюється договором.
Розмір та порядок оплати робіт із технічної інвентаризації визначаються у договорі за домовленістю сторін.
Відповідно до п.1.7 для проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна замовниками укладаються договори.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовів суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем не укладався з МКП «МБТІ» договір на проведення технічної інвентаризації його частки домоволодіння по АДРЕСА_1 та не проводилась оплата робіт із технічної інвентаризації, то відповідач не зобов'язаний виготовляти технічний паспорт на домоволодіння. Права позивача діями відповідача не порушені.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням апеляційного суду Донецької області від 06 березня 2012 року розділено в натурі на дві частини домоволодіння АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.11-13).
Позивачем 27 грудня 2010 року подано до відповідача замовлення № 15103 про виготовлення технічного паспорту, згідно з яким він зобов'язався сплатити вартість робіт згідно з пред'явленим рахунком (а.с.57).
На підставі даного замовлення 18 січня 2011 року БТІ виготовлено технічний паспорт на частку позивача та ОСОБА_2 на домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.7-10).
Згідно замовлення позивача від 04 березня 2013 року йому видано копію виготовленого раніше технічного паспорта (а.с.58).
15 березня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до БТІ із заявою про виготовлення технічного паспорта жилого будинку АДРЕСА_1 (а.с.59), на яку відповідачем надано відповідь згідно з Законом України «Про звернення громадян» (а.с.60).
Судом також встановлено, що дану заяву позивачем направлено відповідачу поштою, оплату робіт із технічної інвентаризації не проводив, договір на виготовлення технічного паспорту не укладав.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з позовної заяви, при зверненні з позовом і в заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 посилався на порушення, допущені відповідачем в технічному паспорті, виготовленому в 2006 році, а саме, що належна йому літня кухня (приміщення літ а-1-1) відображена як повноцінне приміщення; кухня 1-4, яка являється нежитловим приміщенням, відображена як житлове приміщення: частина сіней (приміщення 1-8), яка являлась коморою з входом в підвал, визначена як корисна площа, незважаючи на те, що такою не являється. Разом з тим, у ОСОБА_3 літня кухня (приміщення літ. Б-1), комора і тамбур (приміщення Е- 1), в технічному паспорті зазначені як сараї, без визначення площі. Вартість його літньої кухні, яка збудована в одному році з кухнею ОСОБА_3, з однотипного матеріалу, завищена ( а.с.2-5, 26 - 30).
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( частина четверта статті 60 ЦПК).
На підтвердження своїх доводів, як суду першої інстанції так і під час розгляду справи апеляційним судом, позивач не надав будь-яких належних і допустимих доказів.
Інвентарна справа № 5643 житлового будинку АДРЕСА_1, досліджена апеляційним судом, не містить даних щодо складання відповідачем на замовлення позивача або іншої особи в 2006 році технічного паспорта на вказаний житловий будинок. Не надав його і позивач.
В апеляційному суді позивач пояснив, що наведені ним в позовних заявах порушення стосуються технічного паспорту, виготовленому відповідачем в 1990 році.
Разом з тим, вищезазначена інвентарна справа також не містить даних про виготовлення технічного паспорту на вказаний житловий будинок, а лише містить відомості про внесення 06 квітня 1990 року змін, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 13 вересня 1989 року, протокол № 9 до складу домоволодіння були включені нежитлова прибудова літ А-1-1 (в подальшому визначені як літ. а-1-1), сараї літ.Е, Д,Б, гараж літ.Г (а.с.10, 99).
Як пояснив в апеляційному суді позивач, прибудова літ. А-1-1, в сей час значаться як сіні літ а-1-1, переобладнані ним з частини сараю літ. Б, а інша частина вказаного сараю відійшла в користування третьої особи ОСОБА_3, а в подальшому нею була знесена.
Оскільки створена позивачем прибудова була включена до складу домоволодіння у встановленому порядку, підстав вважати неправомірними дії відповідача, не вбачається.
Неспроможні і доводи позивача щодо відображення станом на 1990 рік або на 2006 рік кімнати 1-4 як жилої.
Як вбачається з журналу внутрішніх обмірів і підрахунку площі, приміщень, будівлі літ.А-1 по АДРЕСА_1, складеного 09 березня 1964 року, кімната 1-4, площею 7,89 кв.м. визначена як житлова (матеріали інвентарної справи а.с.21, а.с.100). Доказів того, що дана кімната була переведена в нежитлову матеріали справи не містять, і позивач їх не надав.
Приміщення 1-8 переобладнано з частини веранди лат. а-1, яка мала внутрішнє з'єднання з житловим будинком літ А-1, і його площа включена до площі літніх приміщень (а.с.9).
Не можна погодитись і з доводами апелянта щодо зазначення в технічному паспорті у ОСОБА_3 літньої кухні (приміщення літ. Б), комори і тамбуру (приміщення Е- 1) сараями, без визначення площі, оскільки даних про те, що частина сараю літ.Б, яка залишилась в користуванні у ОСОБА_3, використовувалась нею як літня кухня, що в ній мався пічний очаг. Крім того, як вбачається з матеріалів справи ( а.с. 10) вказана частина сараю станом на 06 квітня 1990 року була знесена ОСОБА_3
Доводи позивача в частині завищення вартості його літньої кухні, спростовується матеріалами справи, оскільки як вбачається з вищенаведеного, вказане приміщення (сіні літ а-1-1) були перебудовані з частини сараю літ. Б, з добудовую тамбура лат а-2, а тому не має підстав вважати, що вказані сіні збудовані в одному році з кухнею ОСОБА_3, з однотипного матеріалу, і що ціна цього приміщення завищена.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії технічного паспорту, виготовленого на замовлення позивача 18 січня 2011 року, в ньому відображена інвентаризаційна оцінка житлового будинку з належними до нього будівлями з урахуванням проценту зносу, який, згідно пояснень представника відповідача в апеляційному суді, визначений з урахуванням року їх забудови.
Підтримуючи доводи апеляційної скарги позивач не навів доводів неправильності визначення вартості вказаних будівель, та який на його думку необхідно застосувати процент зносу.
В апеляційному суді позивач не заперечував, що в технічному паспорті відображений його вхід на земельну ділянку, на якій розташовано вказане домоволодіння.
Відповідно до пояснень представника відповідача в апеляційному суді, зміни до технічної документації ОСОБА_3, а саме відображення другого входу, який організувала остання, були внесені на замовлення ОСОБА_3 02 квітня 2014 року. Пояснення представника відповідача в цій частині підтверджуються матеріалами інвентарної справи (арк. матеріалів інвентарної справи 125, а.с.101).
Колегія суддів не вбачає підстав вважати бездіяльність відповідача під час складання технічної документації на домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить на праві спільної часткової власності позивачу, неправомірними, а від так і щодо зобов'язання КП «Маріупольське БТІ» вчинити певні дії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем не надано.
Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 липня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді В.М.Барков
Є.Є.Мальцева