22-ц/775/1042/2014(м)
266/4021/2013-ц
Головуючий у 1 інстанції Шишилін О.Г.
Категорія 43 Доповідач Ткаченко Т.Б.
Рішення
Іменем України
27 серпня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
Головуючого - Ткаченко Т.Б.
Суддів - Мальцевої Є.Є., Баркова В.М.
При секретарі - Бєльченко Б.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та встановлення порядку користування житлом за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2014 року,
В вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки із домоволодіння та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1.
В подальшому ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги, просив вселити його в спірний будинок, визначити порядок користування ним, виділив йому в користування житлову кімнату площею 7,9 кв.м., залишив службові приміщення в загальному користуванні та гараж. Відповідачу виділити літню кухню, зобов'язати відповідача передати йому ключі від будинку, калитки та не чинити йому перешкоди в користуванні службовими приміщеннями в будинку.
В обґрунтування позову посилався на те, що йому на підставі рішення суду належить на праві власності ? частка будинку АДРЕСА_1. Крім того йому на праві власності належить 2/3 частки земельної ділянки, розташованої за зазначеною адресою. Відповідач являється власником іншої ? частки цього будинку.
На сей час відповідач проживає в будинку, користується ним і земельною ділянкою. За позовом ОСОБА_2 на підставі рішення суду він виселений з літньої кухні, яка являється частиною спадкового майна, яке він після цього успадкував.
Після набуття чинності рішення суду, яким за ним визнано право власності на ? частку спірного будинку, відповідач умисно розібрав частину літньої кухні, з урахуванням чого вважає можливим виділити йому в користування гараж.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2
Вселено ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1.
Визначено порядок користування будинком АДРЕСА_1.
Виділено в користування ОСОБА_1 жилу кімнату № 3 жилого будинку літ. «А-1» площею 7,9 м2, гараж літ.Ж, допоміжні приміщення жилого будинку літ «А-1»: тамбур площею 3,5 м», коридор №1 площею 4,2 м2, санвузол №5 площею 7,1м2, кухню №2 площею 7 м2, огорожу, замощення залишено в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від будинку та калитки і не чинити перешкод в користуванні виділеними приміщеннями.
Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення.
Зокрема зазначає, що визначаючи порядок користування жилим будинком, суд не зазначив, які приміщення у жилому будинку виділено йому в користування.
Відповідно до технічного паспорту домоволодіння складається з: житлового будинку літ.А-1, гаражу літ. Ж, літньої кухні літ.В, сараїв літ.в, літ.Д, уборної літ.Б. басейну літ.У, замощення 1, огорожі. Проте в рішенні суд визначився з порядком користування лише частини будинку та декількох надвірних будівель та споруд, а саме огорожі, замощення.
Виділивши в користування позивачу гараж літ.Ж, суд не врахував те, що він має в користуванні автомобіль та не дав можливості його представнику на підтвердження цих обставин надати технічний паспорт на автомобіль.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_2, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. З заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_4, яка просила скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, заперечення позивача та його представника - ОСОБА_6, які просили апеляційну скарну відхилити, рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визначення порядку користування домоволодінням скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в цій частині з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Згідно ч.1 ст..319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст..150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок, квартиру, користуються ним для власного проживання та проживання членів сім'ї та вправі розпоряджатися цією власністю.
Згідно ч.1, 2 ст..358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За положеннями ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Задовольняючи позов в частині встановлення порядку користування домоволодінням, суд першої інстанції виходив з того, що сторонам належить домоволодіння в рівних частках, ? кожному. Враховуючи, що ідеальна частка кожного загальної площі жилої будівлі А-1 складає по 22,75 м2, жилої - по 11,85м2, та вимоги позову, а також визнання в цій частині стороною відповідача вимоги про передачу позивачу в користування жилої кімнати меншої площі 7,9 м2, суд дійшов висновку про можливість передати в користування позивачу меншої житлової кімнати № 3 площею 7,9 м2, а інші допоміжні приміщення залишити в спільному користуванні. Судом також прийнято до уваги, що стороною відповідача на підтвердження заперечень проти передання в користування позивачу гаражу з посиланням на наявність у відповідача автотранспорту, не надано доказів на підтвердження цих обставин, а зазначена обставина не визнана стороною позивача. Враховуючи, що площа літньої кухні літ.В дорівнює 26,7 м2 і є більшою ніж гараж літ.Ж площею 21 м2, суд дійшов висновку, що в такому випадку передання гаражу в користування позивачу не порушить прав на частку, що належить відповідачу.
Але з таким висновком повністю погодитися не можливо.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 20 червня 2012 року (справа № 2-2095/11), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 липня 2013 року, визнано право власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 на ? частку домоволодіння та 2/3 частки земельної ділянки АДРЕСА_1. Інша частка на домоволодіння та земельної ділянки належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с.6-7,11).
Право власності сторін зареєстровано у встановленому законом порядку (а.с.10,12).
З домової книги, яка розпочата 01 липня 2011 року вбачається, що місце проживання позивача за спірною адресою не зареєстровано (а.с.13 - 16).
З паспорту позивача вбачається, що він був зареєстрований за спірною адресою з 15 березня 2002 року (а.с.25).
Як вбачається з рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 07 грудня 2012 року (справа № 2-1586/11) та рішення Апеляційного суду Донецької області від 23 січня 2013 року, позивача визнано таким, що втратив право проживання, та виселено з літньої кухня літ.В-1, яка розташована на території домоволодіння № АДРЕСА_1 (а.с.21-22, 23- 24).
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 02 грудня 2013 року (справа № 266/3133/13-ц), яке набрало законної сили 13 грудня 2013 року, вищезазначене рішення переглянуто за нововиявленими обставинами та скасоване, в задоволенні позову ОСОБА_2 про виселення ОСОБА_1 з літньої кухні літ. В-1 домоволодіння АДРЕСА_1, відмовлено (а.с.152 - 155).
В судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами, що рішення суду про виселення позивача було фактично виконано і з моменту його ухвалення позивач за спірною адресою не проживав.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач, як власник ? частки спірного домоволодіння має бути вселений в нього та щодо задоволення його вимог про встановлення порядку користування цим домоволодінням.
Але при вирішенні позову в цій частині, суд встановив лише позивачу порядок користування житловим будинком, гаражем літ. Ж, замощенням та огорожею, не зазначив які будівлі та яка кімната виділена в користування відповідача, а також виділив в користування позивача гараж без врахування всіх обставин.
Так з технічного паспорту на домоволодіння від 20 грудня 2012 року вбачається, що домоволодіння складається з жилого будинку літ.А-1, гаражу літ.Ж, двох літніх кухонь літ. В, Г, двох сараїв літ.в, Д, уборної літ.Б,, басейну літ.Е, замощення 1, огорожі №1( а.с. 32 -39).
З Акту складного 26 вересня 2013 року КСН «Селище Моряків» вбачається, що літня кухня розібрана (а.с.45 -46).
З висновку будівельно-технічної експертизи від 24 січня 2014 року вбачається, що жилий будинок складається з коридору 4,2 м2, кухні 7м2, жилої кімнати 7,9 м2, жилої кімнати 15,8 м2, санвузлу 7,1 м2, тамбуру 3,5 м2. Літня кухня літ.В частково зруйнована (а.с.104 -111).
З наданого апелянтом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що за відповідачем ОСОБА_2 21 вересня 2007 року зареєстрований автомобіль «МAZDA», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Як пояснила в апеляційному суді представник відповідача, позивачу було відомо про наявність у відповідача транспортного засобу, тому не надавала цьому підтвердження, оскільки вважала, що позивач визнає ці обставини. Коли позивач став заперечувати вказані обставини, судом було позбавлено її можливості надати доказі на підтвердження наявності у відповідача транспортного засобу, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання про оголошення перерви з метою надання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Оскільки судом неповно були встановлені обставини, що мають значення для справи, висновки суду в частині встановлення порядку користування спірним домоволодінням не відповідає обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про встановлення порядку користування житловим будинком та відповідними до нього будівлями.
А саме в користування ОСОБА_1 підлягає виділенню жила кімната № 3 жилого будинку літ. «А1» площею 7,9 м2, в користування ОСОБА_2- жила кімната № 4 площею 15,8 м2. Допоміжні приміщення жилого будинку літ «А-1»: тамбур площею 3,5 м2, коридор №1 площею 4,2 м2, санвузол №5 площею 7,1 м2, кухня №2 площею 7 м2, та гараж літ.Ж, літні кухні літ. В, Г, сарії літ.в, Д, уборна літ. Б, басейн літ.Е, огорожа №1, замощення 1 підлагає залишенню в спільному користуванні сторін.
Дійшовши висновку про залишення допоміжних приміщень житлового будинку та надвірних будівель в загальному користуванні сторін, колегія суддів враховує ті обставини, що у відповідача мається автотранспортний засіб та що літня кухня літ.В частково зруйнована, що не заперечували сторони в судовому засіданні, а тому при виділенні зазначеної кухні одній із сторін, позбавить її можливості в повній мірі користуватися нею.
При цьому колегія суддів не приймає до уваги пояснення позивача і його представника щодо зруйнування відповідачем літньої кухні та сараю, оскільки належних доказів їх знищення матеріали справи не містять. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи (а.с. 104 - 111), літня кухня зруйнована частково, висновків про те, що вона не підлягає експлуатації, матеріали справи не містять, а наданий позивачем акт комітету самоорганізації від 26 вересня 2013 року містить інформацію про знос будівель, наявність яких спростовується даними технічного паспорту.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і, відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається.
При подачі апеляційної скарги відповідачем понесені витрати по оплаті судового збору 121 грн.80 коп. (а.с.171), які відповідно до положень ст.88 ЦПК України у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 травня 2014 року в частні визначення порядку користування домоволодінням скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком задовольнити частково.
Виділити в користування ОСОБА_1 жилу кімнату № 3 жилого будинку літ. «А1» площею 7,9 м2, в користування ОСОБА_2 виділити жилу кімнату № 4 площею 15,8 м2. Допоміжні приміщення жилого будинку літ «А1»: тамбур площею 3,5 м2, коридор №1 площею 4,2 м2, санвузол №5 площею 7,1 м2, кухню №2 площею 7 м2, та гараж літ.Ж, літні кухні літ. Г, В, сарії літ. Д, в, уборну літ. Б, басейн літ.Е, огорожу №1, замощення 1 залишити в спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат по оплаті судового збору 121 гривню 80 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.Б.Ткаченко
Судді Є.Є.Мальцева
В.М.Барков