Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" серпня 2014 р.Справа № 922/3092/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до НТУ "Харківський Політехнічний інститут", м. Харків
про стягнення 2890,66 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Калініна О.О., довіреність № 01-62юр/9002 від 11.11.2013 р.;
відповідача - Личаний Д.С., довіреність № 66-01-16/3 від 10.01.2014 р.
АК "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Національного технічного інституту "Харківський Політехнічний інститут" про стягнення 1577,55 грн. пені, 364,02 грн. 3% річних, 949,09 грн. індексу інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 0401 від 17.07.2008р., в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, в зв'язку з чим позивачем, за період з лютого 2014 по березень 2014 року прострочення виконання зобов'язання, нараховано відповідачу пеню, на підставі п.4.2.3. договору, інфляційні втрати та три проценти річних, на підставі приписів ст.625 ЦК України.
Ухвалою суду про порушення провадження у справі від 25.07.2014р. порушено провадження у справі № 922/3092/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 06.08.2014 р. о 12:00.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, проти зменшення пені заперечує.
Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому на адресу суду відзиві на позов (вх.27294) зазначає, всі дії відповідача були спрямовані на повне та добровільне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 0401 від 17.06.2008 р.; затримання оплати були незначними; відповідач був позбавлений можливості своєчасно розрахуватись за спожиту електричну енергію, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України, тобто даний випадок є винятковим. Крім того, просить суд зменшити розмір пені на 90%.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Між АК "Харківобленерго" (постачальник) та НТУ "Харківський політехнічний інститут" (споживач) 17.06.2008р. укладено договір про постачання електричної енергії № 0401 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та Додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
На підставі п. 9.4. договір пролонгований на 2014 рік.
Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що позивач електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до додатку № 1 та додатку № 2.
Згідно з п. 1 Додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору відповідачу встановлений розрахунковий період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Відповідно до п. 5 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору, остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого позивачем електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду відповідачем та постачальником електричної енергії (позивачем) визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який відповідач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку відповідач протягом 20 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами СО "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.
Пунктом 2.3.1 договору передбачений обов'язок відповідача виконувати його умови, та пунктом 2.3.3 обов'язок щодо своєчасної оплати позивачу вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків".
Проте, відповідач умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у січні 2014 року у встановлені договором строки не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ЗУ "Про електроенергетику" від 16.10.1997 року № 575/97-ВР та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії в обумовлений сторонами строк не виконав.
Так, рахунок за січень 2014 року на суму 549480,36 грн. відповідач отримав 04.02.2014, Цей рахунок, за умовами договору має бути сплачений до 12.02.2014 р., який був сплачений лише 14.02.2014 п/д № 11511 в сумі 144815,63 грн., 18.02.2014 п/д № 1228 в сумі 288456,92 грн., 28.02.2014 п/д № 1246 в сумі 30240,00 грн., 07.03.2014 п/д № 1413 в сумі 85967,84 грн.
Отже, враховуючи вищевикладене та приписи п. 5 додатку № 2 до спірного договору, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за січень 2014 року.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індексу інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", до дня ліквідації заборгованості включно та зазначається з рахунку окремим рядком (ч.8, 9 п.8.1 ПКЕЕ).
Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені за лютий 2014 р. в сумі 1577,55 грн., обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних за лютий 2014 р. в сумі 364,02 гривень, та інфляційних за березень 2014 року в сумі 949,09 грн., суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду (аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2011р. по справі №5021/785/2011).
Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача про зменшення пені, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, суд не вбачає винятковості випадку, що зумовило б зменшення штрафних санкцій, адже фінансування діяльності відповідача з Державного бюджету, на що посилався відповідач не є винятковим випадком в контексті ст. 83 ГПК України.
За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення нарахованої позивачем пені.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Національного технічного інституту "Харківський Політехнічний інститут" (61002, м. Харків, вул. Фрунзе, 21, п/р 35227007000076 в ГУДК України в Харківській області; код ЄДРПОУ 02071180) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ 00131954; п/р 2600111646 в ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) 1577,55 грн. пені, 364,02 грн. - 3% річних; 949,09 грн. - втрат від інфляції, 1827,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.08.2014 р.
Суддя М.І. Шатерніков