ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
20 серпня 2014 року справа №826/11381/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Добрівської Н.А., Саніна Б.В., за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:
позивача: ОСОБА_1;
ОСОБА_2;
відповідача: Костюченка О.В.
розглянувши у судовому засіданні за власною ініціативою питання про закриття провадження в адміністративній справі
за позовомОСОБА_2
доМіністерства освіти і науки України
провизнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, встановлення відсутності компетенції
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) визнати незаконним відсторонення позивача від посади; 2) визнати нечинним рішення відповідача та скасувати наказ від 16 липня 2014 року №837; 3) встановити відсутність компетенції відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11381/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 20 серпня 2014 року суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з неможливістю розглядати даний спір в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту та матеріалів адміністративного позову, позивач оскаржує наказ Міністерства освіти і науки України від 16 липня 2014 року №837 "Про створення комісії з перевірки фактів, викладених у зверненнях працівників Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії", яким, серед іншого, ОСОБА_2 відсторонено від виконання обов'язків директора Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії на час проведення перевірки.
Матеріали справи підтверджують, що спірні правовідносини між ОСОБА_2 та Міністерства освіти і науки України виникли у межах виконання укладеного ними контракту від 15 липня 2013 року, відповідно до якого позивача призначено на посаду директора Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії.
У свою чергу контракт, відповідно до частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, є особливою формою трудового договору.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Частина друга статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", "…для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань".
Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що в межах спірних правовідносин Міністерство освіти і науки України не виконує владних управлінських функцій по відношенню до позивача, а тому не є суб'єктом владних повноважень, а діє як орган управління майном по відношенню до Національного науково-дослідного інституту українознавства та всесвітньої історії та роботодавцем у відношенні до позивача, тобто реалізує функції власника на підставі норм Кодексу законів про працю України; при цьому позивач не обіймає посаду публічної служби.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач звернувся до адміністративного суду з метою захисту трудових прав, тобто, фактично, у даній справі існує спір з трудових відносин, що в свою чергу виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що він оскаржує рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень, оскільки спір відсторонення від виконання обов'язків за трудовим контрактом безпосередньо випливає з трудових відносин та виник з приводу захисту прав ОСОБА_2у сфері трудових відносин, тобто є трудовим спором.
При цьому Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи із визначення публічної служби, наведеного у пункті 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, звертає увагу, що в межах спірних правовідносин ОСОБА_2 не здійснює діяльності, яка підпадає під визначення публічної служби.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства та має розглядатися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Суд також зауважує, що у відповідності до статті 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема за принципом спеціалізації, а тому порушення правил підсудності та розгляд справи некомпетентним судом є неприпустимим та таким, що порушує право особи на незалежний та неупереджений суд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного та з метою захисту прав позивача Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що провадження у адміністративній справі №826/11381/14 підлягає закриттю.
Відповідно до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Згідно статті 221 Кодексу законів про працю України трудові спори розглядаються, у тому числі районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Статтею 107 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва роз'яснює позивачу, що пред'явлені вимоги мають розглядатись відповідним районним у місті Києві судом.
На підставі вищенаведеного, пункту 1 частини першої статті 157, статті 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження у адміністративній справі №826/11381/14 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, встановлення відсутності компетенції.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді Н.А. Добрівська
Б.В. Санін