ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
14 серпня 2014 року 08:50 справа №826/9143/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Дегтярьової О.В., Кобилянського К.М., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Національної гвардії України
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - МВС України), в якому просить зобов'язати відповідача забезпечити позивача житловим приміщенням в межах норм, передбачених чинним законодавством України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9143/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2014 року замінено первинного відповідача - МВС України, на належного відповідача - Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - ГУ ВВ МВС України).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2014 року замінено відповідача - ГУ ВВ МВС України, його правонаступником - Головним управлінням Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач, Головне управління НГУ).
В судовому засіданні 07 серпня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Наказом Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 15 листопада 2012 року №143 о/с “По особовому складу” припинено контракт та звільнено з військової служби у відставку за пунктом 6 - “б” (за станом здоров'я) статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно вказаного наказу вислуга років позивача станом на 01 листопада 2012 року складає: у календарному обчисленні - 38 років 02 місяці 00 днів, у пільговому обчисленні - 39 років 00 місяців 01 день.
ОСОБА_1 разом із родиною перебуває на обліку квартирному обліку військовослужбовців Київського гарнізону з 1999 року по списку першочергового отримання житла, як ветеран Збройних Сил України.
Позивач зазначає, що в силу Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” має право на забезпечення жилим приміщенням для постійного поживання, однак відповідачем протиправно не вживаються заходи щодо забезпечення житлом ОСОБА_1 разом із членами його сім'ї; зокрема, на початку 2014 року для військовослужбовців внутрішніх військ Міністерством внутрішніх справ України закуплено 70 квартир з розподілом їх березні 2014 року, проте позивачу житлове приміщення не надано.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності своїх дій та зазначив, що позивач перебуває перший у черзі у списках осіб на отримання житла і в разі надходження житла до Головне управління НГУ буде забезпечений житловою площею згідно з чергою; ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку по місту Києву, однак жодної з квартир у місті Києві закуплено не було.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлюються Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Абзац четвертий пункту статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлює, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Згідно з абзацом першим пункту 9 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи у зв'язку з тим, що хворіє на цукровий діабет 2 типу середньої важкості. Дане захворювання та інвалідність за його результатами отримані позивачем внаслідок проходження військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 30 жовтня 2012 року №98 та випискою огляду МСЕК серії НОМЕР_1 .
Як встановлено вище, наказом Командувача внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України від 15 листопада 2012 року №143 о/с “По особовому складу” позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я.
З урахуванням наведених норм Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” суд вважає доведеним право ОСОБА_1 та членів його сім'ї на отримання жилого приміщення для постійного проживання.
Право позивача на забезпечення житлом відповідачем не заперечується, а згідно пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_1 на час судового розгляду справи перебуває перший в черзі у списках осіб на першочергове отримання житла.
Стаття 43 Житлового кодексу Української РСР визначає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції з організації забезпечення, надання військовослужбовцям внутрішніх військ МВС України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2007 року №278 (далі по тексту - Інструкція) забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб житла, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, установлених законодавством.
Пункт 4.1 Порядку визначає, що житлові приміщення надаються військовослужбовцям, що перебувають на квартирному обліку, згідно з чергою, яка визначається часом узяття на облік або занесенням до списків на пільгове одержання житлової площі.
Як передбачено пунктом 4.2 Порядку, на бажання військовослужбовців командування внутрішніх військ МВС України має право надавати житлову площу військовослужбовцям не за місцем проходження служби, а за місцем наявної можливості надання цього житла.
За правилами пункту 4.4 Порядку уся житлова площа, яка надходить до внутрішніх військ МВС України для забезпечення військовослужбовців, розподіляється рішенням ГУВВ МВС України між військовими частинами, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку.
Розподіл житлової площі проводиться житлово-побутовою комісією зазначеної частини серед військовослужбовців, які перебувають на квартирному обліку.
Черговість розподілу житлової площі визначається пропорційно до кількості осіб, які перебувають на квартирному обліку, у відсотковому відношенні до видів черги, у межах календарного року поставлення на квартирний облік, з урахуванням попереднього забезпечення. Рішення житлово-побутової комісії військової частини розглядається і затверджується центральною житлово-побутовою комісією ГУВВ МВС України.
Аналіз правових норм, якими регулюються спірні правовідносини, свідчить про те, що військовослужбовці та особи, на яких розповсюджується дія Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов; передумовою для виникнення обов'язку щодо реалізації права військовослужбовців та членів їх сімей на забезпечення житловим приміщенням є наявність житлової площі за місцем проходження служи та наближення черги за списком осіб на отримання такого житла.
Разом з тим, як видно з протоколу №4 засідання центральної житлово-побутової комісії ГУ ВВ МВС України від 10 квітня 2014 року, до ГУ ВВ МВС України надійшло на розподіл 18 квартир, а саме: 3 - однокімнатних, 9 - двокімнатних в селі Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області та 6 - трикімнатних у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.
Протягом 2010-2013 років до ГУ ВВ МВС України надійшли 7 квартир, які були розподілені наступним чином: 4 квартири серед осіб, які перебували у списках на позачергове отримання житла та 2 квартири по списку на першочергове отримання житла, 1 квартира - на загальну чергу.
Центральна житлово-побутова комісія ГУ ВВ МВС України ухвалила розподілити 15 квартир по списку осіб, які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, на загальних підставах, а 1 двокімнатну квартиру розподілити на одну із пільгових черг.
Таким чином, докази наявності нерозподіленої житлової площі за місцем перебування ОСОБА_1 на обліку, тобто у місті Києві, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, незважаючи на право позачергового отримання житла, відсутність отриманої та нерозподіленої житлової площі, передбаченої для забезпечення військовослужбовців, унеможливлює забезпечення позивача житловим приміщенням та, відповідно, задовольнити заявлені позовні вимоги.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, у межах спірних правовідносин не встановлено дій чи рішень відповідача, які б суперечили вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
У той же час, як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та забезпечення гарантій, передбачених абзацом першим пункту 1 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління НГУ розглянути питання забезпечення ОСОБА_1 житловим приміщенням у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Національної гвардії України розглянути питання забезпечення ОСОБА_1 житловим приміщенням у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Кузьменко
Судді О.В. Дегтярьова
К.М. Кобилянський