ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 серпня 2014 року 11:03 № 826/8422/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Катющенко В.П. та Маруліної Л.О.,
при секретарі судового засідання Тимчук М.Д.,
за участю:
представників позивача: Булгаков С.В., Григорчук В.І.
представника відповідача: Іванюк Д.С.
третьої особи: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом:Національного банку України
до:Державної виконавчої служби України
третя особи:ОСОБА_4
про:визнання незаконними дій, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Національний банк України з позовом до Державної виконавчої служби України, в якому просить:
1) визнати незаконними дії по винесенню постанов ВП № 43482723 від 27.05.2014 та ВП № 43482723 від 03.06.2014;
2) визнати незаконними та скасувати постанови ВП № 43482723 від 27.05.2014 та ВП № 43482723 від 03.06.2014;
3) зобов'язати ДВС України відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що до НБУ на виконання надійшла постанова державного виконавця від 27.05.2014 р. про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання НБУ вчинити певні дії, а саме: щодо звільнення ОСОБА_4 та поновлення його на посаді.
Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий лист, виданий Київським апеляційним адміністративним судом.
Позивач також зазначає, що 03.06.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з НБУ виконавчого збору у розмірі 1360 грн.
Позивач вважає вказані постанови незаконними. В контексті наведеного зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена з порушенням строку, встановленого ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме лише 30.05.14 р.
Крім того, позивач зазначає, що зміст зобов'язальної частини постанови державного виконавця від 27.05.2014 р. про відкриття виконавчого провадження, не відповідає резолютивній частині постанови КААС від 28.01.2014 р. Відносно наведеного позивач зазначає, що згідно із ст. 26 вищезгаданого Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, невідповідності виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону, якою у свою чергу передбачено, що у виконавчому документі зазначається, крім іншого, резолютивна частина рішення. Отже, за висновком позивача, державний виконавець порушив вимоги ст. 11, 18, 25 та 26 Закону, у зв'язку з чим постанова від 27.05.2014 р. є незаконною та підлягає скасуванню.
При цьому, відносно другої постанови про стягнення виконавчого збору, позивач зазначає, що внаслідок несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, він був позбавлений можливості практично виконати вимогу державного виконавця у 7-денний строк для самостійного виконання. Крім того, позивач зазначає про неможливість виконання постанови про відкриття виконавчого провадження внаслідок невідповідності її змісту резолютивній частині рішення суду.
З огляду на наведене, позивач також вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною та просить її скасувати.
Відповідач вважає, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог законодавства та, прийнявши оскаржувані рішення, не допустив порушення відповідних норм, з огляду на що відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Третя особа підтримала позицію ДВС України та просила у задоволенні позову відмовити.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.08.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2013 р. у справі № 826/1981/13-а за позовом ОСОБА_4 до Національного банку України, третя особа Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки "Захист справедливості" Центрального сховища Національного банку України, про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, адміністративний позов задоволено частково:
- (1) скасовано наказ Національного банку України від 23 серпня 2007 року №1073-к в частині звільнення ОСОБА_4, інкасатора відділу перевезення цінностей управління перевезення цінностей Центрального сховища Національного банку України з 23 серпня 2007 року в зв'язку зі скороченням штату працівників та відмовою від працевлаштування на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України;
- (2) зобов'язано Національний Банк України звільнити ОСОБА_4 з 17 листопада 2011 року.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовлено.
Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. у даній справі, апеляційні скарги ОСОБА_4 та первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості Центрального сховища Національного Банку України задоволено частково:
- скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2013 року в частині зобов'язання НБУ звільнити ОСОБА_4 з 17.11.2011 року, постановивши в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_4 на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей Управління перевезення цінностей Центрального сховища Національного Банку України з 23.08.2007 року.
В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
В задоволенні апеляційної скарги Національного Банку України - відмовлено.
Київським апеляційним адміністративним судом 13.02.2013 р. видано виконавчий лист.
Зокрема, у виконавчому листі зазначено: «Зобов'язати Національний Банк України звільнити ОСОБА_4 з 17 листопада 2011 року. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року скасована в частині зобов'язання НБУ звільнити ОСОБА_4, та в цій частині постановлено нове рішення, яким зобов'язано Національний Банк України поновити ОСОБА_4 на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей Управління перевезення цінностей Центрального сховища Національного Банку України з 28.03.2007 року.»
У виконавчому листі зазначено, що судове рішення набрало законної сили 28 січня 2014 р., строк пред'явлення виконавчого документа до виконання до 28 січня 2014 р.
Надалі, за заявою НБУ від 26.02.2014 р. про виправлення описки у виконавчому листі та за завою ОСОБА_4 від 03.03.2014 р., Київським апеляційним адміністративним судом в порядку письмового провадження 25.03.2014 р. постановлено ухвалу про внесення виправлень до виконавчого листа, виданого за результатами перегляду Київським апеляційним адміністративним судом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року.
Згідно із зазначеною ухвалою КААС, замінено в резолютивній частині виконавчого листа дату поновлення ОСОБА_4 на роботі з «28.03.2007 року» на «23.08.2007 року» та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання з «до 28 січня 2014 року» на «до 28 січня 2015 року».
Зазначена ухвала направлена сторонам відповідно до супровідного листа КААС від 08.04.2014 р. № 826/1981/13-а. Доказів оскарження зазначеної ухвали сторонами не надано.
За заявою ОСОБА_4 від 27.05.2014 р., старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюком Д.В., 27.05.2014 р. винесено постанову ВП № 43482723 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 826/1981/13-А від 13.02.2014 р., виданого Київським апеляційним адміністративним судом.
У постанові державного виконавця зазначено, що він виданий про зобов'язання НБУ вчинити певні дії, а саме:
- (1) Зобов'язати Національний Банк України звільнити ОСОБА_4 з 17 листопада 2011 року,
- (2) Зобов'язати Національний Банк України поновити ОСОБА_4 на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей Управління перевезення цінностей Центрального сховища Національного Банку України з 23.08.2007 року.
Зазначено у постанові, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 28.01.2014 р.
Боржнику (НБУ) запропоновано самостійно виконати рішення в 7-денний термін з моменту відкриття виконавчого провадження, тобто включно по 03.06.2014 р. Зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, - виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Як вбачається з відомостей УДППЗ «Укрпошта» постанова про відкриття виконавчого провадження від 27.05.2014 р. направлена НБУ 30.05.2014 р. та вручена НБУ 02.06.2014 р.
З наведеного вбачається порушення державним виконавцем встановленого ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» строку направлення постанови.
Надалі, 03.06.2014 р. державним виконавцем прийнято постанову ВП № 43482723 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360 грн., яка мотивована тим, що боржник у наданий строк виконавчий лист не виконано.
Разом з цим, згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 р. заяву ОСОБА_4 про виправлення помилок, допущених при оформленні виконавчого листа та заяву Національного банку України про роз'яснення виконавчого листа - задоволено.
Судом постановлено роз'яснити та внести виправлення до виконавчого листа, виданого за результатами перегляду Київським апеляційним адміністративним судом постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року, виклавши резолютивну частину виконавчого листа наступним чином:
"Скасувати наказ Національного банку України від 23 серпня 2007 року № 1073-к в частині звільнення ОСОБА_4, інкасатора відділу перевезення цінностей Центрального сховища Національного банку України з 23 серпня 2007 року в зв'язку зі скороченням штату працівників та відмовою від працевлаштування на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Поновити ОСОБА_4 на посаді інкасатора відділу перевезення цінностей Управління перевезення цінностей Центрального сховища Національного Банку України з 23.08.2007 року".
Особи, які беруть участь у справі зазначили, що зазначена ухвала суду ними не оскаржувалась.
Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, щодо оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19).
Згідно з положенням ст. 25 зазначеного Закону («Прийняття виконавчого документа до виконання») державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо (1) не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, (2) він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і (3) пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25).
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 2 ст. 25).
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ч. 5 ст. 25).
В даному випадку, як вже зазначалося, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику 30.05.2014 р., тобто з порушенням встановленого порядку.
Водночас, відповідно до положень ст. 26 Закону («Відмова у відкритті виконавчого провадження») на застосуванні якої наполягає НБУ у позові, заявляючи вимогу про зобов'язання відповідача відмовити у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 18 Закону («Вимоги до виконавчого документа»), у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В даному випадку, як зазначалося, заявник зазначає про невідповідність зобов'язальної частини постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження резолютивній частині рішення КААС, посилаючись при цьому на норми, які регламентують підстави відмови у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документу вимогам ст. 18 Закону, а саме: щодо необхідності зазначення у виконавчому документі резолютивної частини рішення суду.
У той же час, відповідно до положень ст. 19 Закону, рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ, відсутнє у переліку документів, які подаються державному виконавцю разом із заявою при відкриття виконавчого провадження та, відповідно, цей документ відсутній у державного виконавця при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження.
Відтак, ухвалюючи постанову про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець керується змістом виконавчого документу і в даному випадку зміст постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по суті відповідав змісту зобов'язальної частини виконавчого документу (змісту дій, які має виконати НБУ) з урахуванням ухвали КААС від 25.03.14 р.
Таким чином, станом на час відкриття виконавчого провадження, виконавчий документ містив всі передбачені Законом реквізити та відомості, які надавали йому статус виконавчого документу, а відтак, враховуючи визначений Законом обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження при дотримання вищезгаданих вимог Закону, а також відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, суд не вбачає підстав для висновку, що державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження на чому наполягає позивач.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій державного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, а також в частині позовних вимог про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, судом враховується, що само по собі направлення постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження із порушенням встановленого строку для її направлення сторонам, не є відповідно до наведених вище норм підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження або підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ДВС України відмовити у відкритті виконавчого провадження, слід зазначити, що в даному випадку ця вимога є похідною від вирішення судом питання про правомірність вчинення державним виконавцем дій щодо відкриття виконавчого провадження, а відтак, оскільки суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження та до висновку про правомірність відкриття виконавчого провадження, суд не вбачає підстав для зобов'язання ДВС України відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Відносно оскаржуваної постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, суд, вирішуючи спір у цій частині, виходить з наступного.
Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27).
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч. 3 ст. 27).
Частиною 5 статті 12 Закону передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником.
У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.
У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи та зазначалося вище, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прийнята 27.05.2014 р., направлена боржнику 30.05.2014 р. з порушенням встановленого ч. 5 ст. 25 Закону строку та отримана боржником 02.06.2014 р. (шостий день після дня прийняття постанови).
Тобто, постанова державного виконавця була отримана в передостанній день семиденного строку, встановленого для його виконання та державний виконавець не застосував у зв'язку з цим приписи ч. 1 ст. 35 Закону, відповідно до яких у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідач фактично був позбавлений можливості виконати вимоги державного виконавця у встановлений Законом семиденний строк, висновок щодо чого також ґрунтується на положеннях ухвали КААС від 22.07.2014 р.
При цьому, судом враховується, що за обставин, які склалися, з метою з'ясування порядку виконання судового рішення, НБУ звернувся до ДВС із повідомленням від 16.06.2014 р., в якому проінформував ДВС України про його звернення 12.06.2014 р. до Київського апеляційного адміністративного суду щодо роз'яснення виконавчого листа та з проханням до ДВС України про відкладення виконавчих дій. Наведене вказує на активну позицію НБУ щодо з'ясування питань порядку виконання судового рішення та відсутність підстав для висновку щодо умисного ухилення від виконання судового рішення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про передчасність прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, яка за висновком суду не відповідає вищевказаним вимогам законодавства щодо підстав, за наявності яких може бути ухвалена постанова про стягнення виконавчого збору. З огляду на наведене, дії та постанова державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору не можуть вважатися правомірними та, відповідно, постанова державного виконавця є протиправною та підлягає скасуванню, чим охоплюються і позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття зазначеної постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене у сукупності та з наведених вище підстав суд в даному випадку приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження та, відповідно, про відсутність підстав для визнання зазначеної постанови протиправною та її скасування, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині. З огляду на наведене та як зазначено вище, суд також приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача відмовити у відкритті виконавчого провадження.
Крім того, як зазначено вище, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, чим охоплюються і вимоги позивача про визнання протиправними дій державного виконавця щодо її прийняття.
У позові та під час розгляду справи позивач не наполягав на розподілі судових витрат.
Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Національного банку України задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 03.06.2014 р. ВП № 43482723, прийняту старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюком Д.В. про стягнення з Національного банку України виконавчого збору у розмірі 1360,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Кармазін
Судді: В.П. Катющенко
Л.О. Маруліна