26 серпня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1539/14
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С. І.
при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.
за участю представників
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Дячук О.В. (довіреність від 16.02.2014 року № 3-14)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період незаконного звільнення, -
У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 01 вересня 2014 року.
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с.2-5) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ НОМЕР_2 ), якою просить стягнути з в/ НОМЕР_2 невиплачене йому грошове забезпечення за період незаконного звільнення з військової служби з 15.06.2010 року по 16.12.2011 року, з врахуванням індексації та інших видів грошового забезпечення у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-2784/10/0770 скасовано наказ командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України від 22.04.2010 року № 133 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби та поновлено його на займаній на час звільнення посаді, постанова в частині поновлення допущена до негайного виконання, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.11.2011 року за № 680 поновлено на посаді, однак, у виплаті грошового забезпечення за час незаконного звільнення відмовлено. На грошовому забезпеченні перебуває у в/чА1778, в зв'язку з чим та у відповідності до положень Закону України "Про соціальний та правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, в зв'язку з чим звернувся з позовом до в/чА1778 про стягнення з в/чА1778 не виплаченого грошового забезпечення за період незаконного звільнення з військової служби з 15.06.2010 року по 16.12.2011 року, з врахуванням індексації та інших видів грошового забезпечення у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити, стягнувши з в/чА1778 не виплачене йому за час незаконного звільнення з військової служби грошове забезпечення з 15.06.2010 року по 16.12.2011 року, з врахуванням індексації та інших видів грошового забезпечення у повному обсязі.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов (лист в/чА1778 від 12.05.2014 року № 326, а.с.20-21), згідно якого позов не визнав та просить суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що згідно Указу Президента України від 10.12.2008 року за № 1153, у разі поновлення на військову службу орган, що вирішив питання про звільнення, одночасно вирішує питання про виплати військовослужбовцю забезпечення за час незаконного звільнення, в зв'язку з чим командування в/ НОМЕР_2 не може приймати рішення щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки таке рішення приймає командувач Сухопутних військ Збройних Сил України.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у письмових запереченнях проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 3 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень (крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження).
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року (справа № 2а-2784/10/0770, головуючий - суддя Луцович М.М., а.с.6) скасовано наказ командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України від 22.04.2010 року № 133 в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби та поновлено його на займаній на час звільнення посаді, постанова в частині поновлення допущена до негайного виконання.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року (справа № 52707/11/9104, а.с.9-11) постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-2784/10/0770 - залишена без змін, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року (справа № К9991/14599/12, а.с.36-39) залишено без змін постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.11.2011 року за № 680 (а.с.7) скасовано п.6 наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 22.04.2010 року № 133 (про звільнення з військової служби у запас майора ОСОБА_1 ), на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-2784/10/0770.
Наказом в/чА1778 від 16.12.2011 року за № 266 (а.с.8) ОСОБА_1 з 16 грудня 2011 року зарахований до списків особового складу військової частини та на всі вили забезпечення, що підтверджується довідкою в/чА1778 від 06.06.2014 року за № 752 (а.с.41) та видатковою відомістю за грудень 2011 року (а.с.43).
Таким чином, виконання постанови суду від 12 квітня 2011 року про поновлення на роботі, не зважаючи на негайне виконання, фактично відбулось 16 грудня 2011 року.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ч.1 п.3 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Верховний суд України в пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року за № 9 (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
В своєму рішенні № 18966/02 у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини суд дійшов висновку, що виконання в повному обсязі рішення, винесеного на користь заявника, не було здійснене в межах розумного строку. Таким чином, було встановлено порушення статті 6 § 1 Конвенції. Рішенням № 40450/04 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 січня 2012 року Європейський Суд вказав, будь-яка особа, яка домоглася від національного органу остаточного рішення, за виконання якого несуть відповідальність органи влади України, наражається на ризик бути позбавленою можливості скористатися вигодами від такого рішення відповідно до Конвенції.
Відповідно до ч.1 п.12 ст.3 КАС України, постанова - письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою його виконання.
З аналізу ст.267 КАС України випливає, що постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, в частині допущеного негайного виконання, підлягає виконанню незалежно від наявності або відсутності виконавчого провадження, таким чином, період з дня винесення Закарпатським окружним адміністративним судом постанови у справі № 2а-2784/10/0770 (12 квітня 2011 року) по день фактичного поновлення позивача на посаді (16 грудня 2011 року, згідно наказу в/чА1778 від 16.12.2011 року за № 266) є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на військовій службі в ЗС України.
Відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.
Відповідно до норм чинного законодавства, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.
При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 12 квітня 2011 року по 16 грудня 2011 року.
Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі - Порядок) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку - обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Пунктом 3 ч.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до п.8 ч.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Наказом Міноборони України від 11.06.2008 року за № 260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, згідно п.1.7 якої - розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний місяць, а за декілька днів, визначається виходячи з кількості календарних днів у цьому місяці.
У відповідності до довідки в/чА1778 від 06.06.2014 року № 753 (а.с.753), за кожен повний календарний місяць вимушеного прогулу підлягає сплаті середньомісячна заробітна плата у розмірі 2391,60 грн.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік" норма тривалості робочого часу в днях на квітень 2011 року складала 20 днів (за період з 12.04.2011року - 13 днів), а відтак, за квітень 2011 року підлягає виплаті заробітна плата у розмірі 1554,54 грн. (2391,60 грн./20 днів)х13 днів.). Норма тривалості робочого часу в днях на грудень 2011 року складала 22 дні (за період по 16.12.2011року - 12 днів), а відтак, за грудень 2011 року підлягає виплаті заробітна плата у розмірі 1304,51 грн. (2391,60 грн./22 дні)х12 днів). За період з травня 2011 року по листопад 2011 року виплаті підлягає заробітна плата у розмірі 16741,20 грн. (7міс.x2391,60 грн.). Відтак, виходячи з наведеного, загальна сума заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 12 квітня 2011 року по 16 грудня 2011 року становить 19600,25 грн.
Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року за № 13 (з наступними змінами та доповненнями), при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходивпри визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Стосовно стягнення грошового забезпечення за період з 15 червня 2010 року (день звільнення зі служби) по 12 квітня 2011 року (день постановлення рішення суду про поновлення на займаній на час звільнення посаді), суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного:
Згідно ст.. 8 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Аналогічна норма передбачена також Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року за № 260), з чого вбачається, що рішення про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу приймається органом, що прийняв рішення про поновлення на військовій службі, тобто, під час розгляду питання про поновлення на військовій службі.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 поновлений на військовій службі постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-2784/10/0770.
Невиконання або неповне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є підставою для його звернення до примусового виконання, а не для подання нового адміністративного позову до суду.
В пункті 18 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 «Справа "Ліпісвіцька проти України"" зазначено, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) [ВП], N 36813/97, п. 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини", N 2132/02, пп. 24 - 27, від 13 червня 2006 року).
За таких обставин, з урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених (на його думку) прав, свобод та інтересів, оскільки у випадку незгоди з діями суб'єктів владних повноважень при виконанні ним рішення суду, що набрало законної сили, чинне законодавства наділяє особу правом звернення до суду у порядку визначеному ст. 267 КАС України, що узгоджується з висновками, викладеними в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 року по справі № 5830/10/1570.
Судом відхиляються доводи відповідача щодо покладення обов'язку виплати заробітної плати за час затримки виконання судового рішення на командуючого Сухопутних військ ЗС України, наказ якого скасовано рішення суду, та відсутність обов'язку в/чА1778 щодо виплати коштів позивачу, виходячи з наступного:
Наказом в/чА1778 від 16.12.2011 року за № 266 (а.с.8) ОСОБА_1 з 16 грудня 2011 року зарахований до списків особового складу військової частини та на всі вили забезпечення, що підтверджується довідкою в/чА1778 від 06.06.2014 року за № 752 (а.с.41)
Склад та розмір грошового забезпечення військовослужбовців визначається згідно з Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII та у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року за № 1294. Відповідно до пункту 2 цієї постанови виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.
Загальними положеннями Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення встановлено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Відтак, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям проводиться саме військовими частинами, за місцем служби військовослужбовця.
За приписами ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність невиплати заробітної плати (грошового утримання) за час затримки виконання судового рішення, що встановлено в судовому засіданні та підтверджено дослідженими в межах розгляду справи належними доказами, в зв'язку з чим позов підлягає до часткового задоволення.
У відповідності до ст. 94 КАС України та в зв'язку з відсутністю судових витрат відповідача, судові витрати по справі не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення невиплаченого грошового забезпечення за період незаконного звільнення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення у сумі 19600,25 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот гривень двадцять п'ять копійок).
3. В задоволенні інших вимог позову - відмовити.
4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).
Суддя С.І. Рейті