14 серпня 2014 року м. Київ К/800/2164/14
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 2а-3187/10/2770 за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради, треті особи: Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, ОСОБА_3, ОСОБА_1, за участю Прокуратури м. Севастополя, про визнання незаконним рішення, -
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Севастопольської міської ради, третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_1, Головне управління Держкомзему у м. Севастополі, за участю прокурора м. Севастополя, про визнання незаконним та скасування рішення №5528 від 15.10.2008 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 13.08.2013 у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року рішення місцевого суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення 12-ої сесії 5-го скликання Севастопольської міської ради від 15.10.208 № 5528 «Про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка).
Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, залишивши в силі постанову суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням 12-ої сесії 5-го скликання Севастопольської міської ради від 15.10.2008 № 5528 ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою по відводу і встановленню меж та площі земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка) та передано у власність земельну ділянку площею 0,0340 га по АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка) (а.с.27).
19.11.2004 позивач в установленому законом порядку за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_4 домоволодіння АДРЕСА_2, та зареєструвала право власності на це домоволодіння в БТІ (а.с.7,19).
З договору купівлі-продажу вбачається, що придбане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 179 кв.м, що також підтверджується технічним паспортом з планом присадибної ділянки, експлікацією до плану будинку (т.1 а.с.8,9,10).
Після придбання житлового будинку позивач звернулась до Нахімовської районної державної адміністрації із заявою про надання у власність зазначеної земельної ділянки.
Отримавши 11.07.2005 згоду Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя (т.1 а.с. 20), позивач замовила технічну документацію по землеустрою і встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передала її на реєстрацію (т.1 а.с.12-22).
Але 27.01.2010 Севастопольською міською філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів цю технічну документацію повернуто позивачу у зв'язку з повним накладенням земельної ділянки на земельну ділянку по АДРЕСА_1, яка передана спірним рішенням у власність ОСОБА_3 (т.1 а.с.24).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.
Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що передача відповідачем у власність третій особі ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок позивача, є неправомірним.
Колегія суддів погоджується з думкою апеляційного суду.
Стаття 120 Земельного кодексу України (у редакції на час прийняття спірного рішення) встановлює: до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Враховуючи наведені вимоги, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про неправомірність дії відповідача щодо передачі у власність третій особі ОСОБА_3 земельної ділянки, на якій розміщений житловий будинок позивача.
Колегія суддів дійшла думки, що судом апеляційної інстанції в повному обсязі встановлено обставини справи, що мають значення для її вирішення, відповідно визначено правове регулювання спірних правовідносин, постановлено правосудне судове рішення.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі № 2а-3187/10/2770 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.
Судді: