"27" серпня 2014 р. м. Київ К/9991/50194/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Смоковича М.І., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградської митниці Міндоходів на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» до Кіровоградської митниці, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України, приватне підприємство «АФ «Олександріяконссервіс», за участю прокуратури Кіровського району м. Кіровограда, про скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Агросвіт» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської митниці, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України, приватне підприємство «АФ «Олександріяконссервіс», за участю прокуратури Кіровського району м. Кіровограда, про скасування рішення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів від 01 липня 2010 року №901030000/2010/000271/2.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кіровоградська митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що між позивачем та компанією «Камінова А/С» 19 січня 2010 року укладено договір купівлі-продажу №СН-2010/0119, відповідно до умов якого позивачем придбано фунгіцид «Імпакт 25 CS, к.с» в кількості 45600 л за ціною 19, 50 доларів США за 1 л, загальною вартістю 889200, 00 доларів США.
Компанією «Камінова А/С» в межах договору за інвойсом №01106 від 09 червня 2010 року здійснено поставку товару в кількості 800 л загальною вартістю 15600 доларів США.
Для митного оформлення зазначеного товару декларантом (приватним підприємством «АФ «Олександріяконссервіс») подано декларацію митної вартості від 01 липня 2010 року №901030000/2010/000840 та вантажну митну декларацію від 01 липня 2010 року №901030000/2010/000840, в якій вартість товару визначена за першим методом в сумі 15600 доларів США (123322, 68 гривень).
Для підтвердження задекларованої позивачем митної вартості Кіровоградська митниця витребувала додаткові документи: договір з третіми особами, що повязаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, повязаних з виконанням умов договору (контракту); відповідну бухгалтерську документацію; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; будь-які інші документи, які можуть стосуватися підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Позивач листом від 01 липня 2010 року повідомив Кіровоградську митницю про неможливість надання додаткових документів.
Відповідачем 01 липня 2007 року складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №901030000/0/00042 та прийнято рішення про визначення митної вартості товару
від 01 липня 2010 року №901030000/2010/000271/2, яким визначено вартість одиниці товару у розмірі 19, 27 доларів США, та загальну вартість ввезеного позивачем товару у розмірі
16957, 60 доларів США за шостим (резервним) методом.
Не погоджуючись із такими діями відповідача щодо визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії відповідача при винесенні оскаржуваного рішення про визначення митної вартості є неправомірними, оскільки позивачем надано достатньо доказів на підтвердженні заявленої ним митної вартості, розрахованої за першим методом (ціною угоди).
З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 259 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом..
Статтею 265 Митного кодексу України передбачено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Відповідно до положень статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені положеннями Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 7 вищезазначеного Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Відповідно до пункту 13 вищенаведеного Порядку декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставляння свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості та в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару мають повноваження витребовувати додаткові документи, які дають змогу об'єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом з тим, як встановлено судами, позивачем при здійсненні митного оформлення ввезеного товару були надані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість.
При цьому, витребовуючи додаткові документи, відповідачем не зазначено, які саме відомості ці документи мають підтвердити або які розбіжності у поданих для митного оформлення товару документах усунути, та не проведено із декларантом процедуру консультації для обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій дали правильну правову оцінку обставинам у справі.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях першої та апеляційної інстанцій.
Постановлені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кіровоградської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми «Агросвіт» до Кіровоградської митниці, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України, приватне підприємство «АФ «Олександріяконссервіс», за участю прокуратури Кіровського району м. Кіровограда, про скасування рішення - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: