"11" серпня 2014 р. м. Київ К/800/37681/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Горголь І.С.
за участю представників сторін:
позивача - Колосовського Ю.О.
відповідача - Маісурадзе З.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013
у справі № 0870/10929/12
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення
Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби № 0000720026 від 08.11.2012.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Представником відповідача в судовому засіданні заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за квітень 2012 року, складено акт № 440/26-2/00186542 від 23.10.2012, в якому зафіксовані порушення п. 198.3 ст. 198, п. п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2012 року на загальну суму 6 997 952 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки, 08.11.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000720026 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 496 928 грн., в т.ч.: 6 997 952 грн. основного платежу та 3 498 976 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З посиланнями на дані, що містить попередній акт перевірки від 24.07.2012 № 248/26-0/00186542 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Запорізький завод феросплавів» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за березень 2012 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у березні 2012 року», в акті від 23.10.2012 № 440/26-2/00186542 податковим органом зазначено, що ПАТ «Запорізький завод феросплавів» в квітні 2012 року реалізувало феросплавну продукцію на загальну суму 151 508 202,30 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 191 044 654,98 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації вищепереліченої готової (основної) продукції у сумі 39 536 452,68 грн. Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість, у квітні 2012 року становить 6 997 952,12 грн. Під час перевірки визначено суму податку на додану вартість по вартості сировини та матеріалів, які відповідно до вимог ПК України в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва; проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу; за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності, тобто не призводить до отримання прибутку; такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел, але ніяк не за рахунок бюджетного відшкодування; позивач за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з абз. 1, 2, 4 п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. п. 201.4, 201.6, 201.10 зазначеного Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Матеріалами справи встановлено , що податковий кредит законно сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними.
Актом перевірки зазначено, що в квітні 2012 року ПАТ «Запорізький завод феросплавів» здійснило реалізацію частини продукції за ціною нижчою за собівартість продукції, при цьому не вказано, яку частину, вид продукції та за яким договором було реалізовано за ціною, яка нижче за собівартість, що є порушенням приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого від 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.2011 за № 34/18772, згідно п. 6 розділу І якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до положень п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що при визначенні грошових зобов'язань з податку на додану вартість за операціями з поставки товарів ПАТ «Запорізький завод феросплавів» виходило не з договірних цін, які встановлені сторонами договорів поставки, та те, що ці ціни не відповідають рівню звичайних цін.
При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного адміністративного суду про безпідставність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000720026 від 08.11.2012 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10 496 928 грн., в т.ч.: 6 997 952 грн. основного платежу та 3 498 976 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи наведене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Допустити заміну по даній справі відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний