"11" серпня 2014 р. м. Київ К/800/57628/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
при секретарі Горголь І.С.
за участю представників позивача - Гіліна Є.О., Сначова Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013
та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2013
у справі № 821/2353/13-а
за позовом Малого приватного підприємства «Ритм»
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Мале приватне підприємство «Ритм» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, від 05.06.2013 № 0004002200 та № 0004012200.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки МПП «Ритм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт № 2614/22.1/24756872 від 18.05.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 677 940,06 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 595 834,66 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки, 05.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0004002200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 690 767,11 грн., в т.ч.: 584 548,77 грн. основного платежу та 106 218,34 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0004012200 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в у розмірі 738 256 грн., в т.ч.: 655 284 грн. основного платежу та 82 972 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Дані порушення, на думку податкового органу, виникли за результатами господарських операцій, вчинених МПП «Ритм» з придбання м'ясної продукції у ПП «М'ясо Херсонщини» за період січень 2010 року - березень 2012 року на підставі договорів купівлі - продажу від 11.02.2008 № 12/85, від 05.01.2012 № 8/84 та від 02.04.2012 № 3/105, а також з придбання м'ясної продукції у ФОП ОСОБА_4 у червні 2012 року.
Податковий орган в акті перевірки позивача посилався на акт перевірки № 684/22-4/35469147 від 14.12.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «М'ясо Херсонщини» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за листопад 2007 року - грудень 2012 року», яким зазначено про наявність у ПП «М'ясо Херсонщини» ознак фіктивної діяльності, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності; за податковою адресою даного постачальника: вул. Покришева, 49, к. 1, кв. 20 в м. Херсоні, підприємство не знаходиться, первинними документами не підтверджено податковий кредит та податкові зобов'язання за період листопад 2007 року - грудень 2012 року, відсутні основні фонди, складські приміщення, автотранспортні засоби; встановлено формування ПП «М'ясо Херсонщини» податкового кредиту за рахунок підприємств, які задіяні в схемах ухилення від сплати податків та створені лише для штучного формування податкового кредиту, у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність вчинених господарських операцій з підприємствами - контрагентами ПП «М'ясо Херсонщини». Дані обставини призвели до твердження ДПІ у м. Херсоні про документування МПП «Ритм» операцій з поставки товару від ПП «М'ясо Херсонщини», які не мали реального товарного характеру, поставка вважається відсутньою, що свідчить про укладання угод без мети реального настання правових наслідків. Податкові накладні, сформовані даним контрагентом заповнені з порушенням вимог діючого законодавства, не містять в собі достовірності інформації щодо розташування підприємства, як обов'язкового реквізиту при заповненні податкової накладної. На перевірку не були надані докази поставки товару, з чого слідує відсутність факту отримання товару.
На підставі чого відповідачем зроблено висновок про наявність лише документування господарських операцій МПП «Ритм» з ПП «М'ясо Херсонщини», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 557 304, 96 грн. та неправомірного віднесення до валових витрат, сум вартості товару придбаного у даного контрагента у сумі 2 786 524,80 грн.
При перевірці господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 податковий орган використав акт від 26.09.2012 № 82/17-2/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки поданої податкової звітності з податку на додану вартість фізичної особи ОСОБА_4 за лютий, червень 2012 року», з якого взято інформацію щодо неправомірного формування ФОП ОСОБА_4 податкового кредиту по операціям з ТОВ «Антарес і КО ЛТД» за червень 2012 року на суду ПДВ 50 078,69 грн., посилаючись на відсутність у ФОП ОСОБА_4 об'єктів, які підпадають під визначення ст. 185 та п. 188.1 ст. 188 ПК України, дані в декларації з ПДВ за червень 2012 року визнано недійсними, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_4 фактично не реалізовував у червні 2012 року товар контрагентам-покупцям, зокрема, МПП «Ритм», відповідно, відсутні докази фактичного отримання та відвантаження товару, що призвело до завищення МПП «Ритм» податкового кредиту в червні 2012 року на суму 19 615,45 грн. та неправомірно віднесено до валових витрат суму вартості придбаного товару у розмірі 98 077,16 грн. у ІІ кварталі 2012 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 зазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Аналогічні положення наведені і в Податковому кодексі України, який набрав чинності з 01.01.2011.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).
Норми вказаних Закону та Кодексу передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до валових витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.
Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та контрагентами на купівлю-продаж товарів не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.
Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно з абз. 1, 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Вказані норми кореспондуються з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу).
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.
Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ПП «М'ясо Херсонщини», ФОП ОСОБА_4, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами.
Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний