24 червня 2014 року м. Київ К/9991/5385/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-9708/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Дитя і серце" до Київської обласної митниці про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" та акту про проведення камеральної перевірки, -
Товариство звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці про скасування податкового повідомлення форми "Р" від 01.06.2010 № 9, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) з товарів, що увезені на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, у розмірі 237 233,85 грн. Також позивач просить визнати протиправним акт про проведення камеральної перевірки від 21.04.2010. Позовні вимоги мотивовані правильністю визначення позивачем коду ввезеного товару та фактичним пропуском митницею товару на митну територію України, після якого митниця не має правових підстав для донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2010 у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що Законом не передбачено моменту визначення податкового зобов'язання, тому датою визначення податкового зобов'язання є момент його фактичного обчислення, в даному випадку - коли відділом митних платежів у ході проведення камеральної перевірки здійснено розрахунок митних платежів позивачу на запит відділу контрольної - перевірочної роботи.
Постановою апеляційного адміністративного суду судове рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення скасовано та в цій частині позовні вимоги задоволено, в іншій частині судове рішення першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, де, з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому проти скарги заперечив, повністю підтримавши судові рішення та обґрунтувавши висновки судів.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.
Судами встановлено, що позивачем було проведено митне оформлення товару - електроди біполярні постійні для електрокардіостимуляторів, що імплантуються, за кодом УКТ ЗЕД 9021909000 як інші пристосування ортопедичні із звільненням від оподаткування ПДВ відповідно Переліку постанови КМУ від 17.12.2003 № 1949.
Митницею було проведено камеральну перевірку митного оформлення товарів Товариством за кодом за УКТ ЗЕД 9021909000 за період з 01.04.2007 по 01.04.2010, за результатами якої складено акт від 21.04.2010.
У ході вказаної перевірки митний орган дійшов висновку про те, що декларантом допущено методологічну помилку, а саме - невідповідність текстового опису товару в графі 31 вантажних митних декларацій коду класифікаційного групування УКТ ЗЕД, який зазначено в графах 33 вантажних митних декларацій - "електроди до кардіостимуляторів", що, зокрема, призвело до заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 225 937,00 грн. З позиції митного органу на протязі періоду, який перевірявся, імпортований позивачем товар (електроди до кардіостимуляторів) не відноситься до пристосувань ортопедичних, а згідно висновку експерта Центрального митного управління лабораторних досліджень та експортної роботи від 05.09.2008 № 12.3-362 являється медичним імплантом, відповідно на ці товари не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2003 № 1949.
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування оспорюваного позивачем податкового повідомлення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД поданих позивачем були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, що підтверджується завершеним митним оформленням та пропуском товару через митний кордон України.
Так, ст. 40 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Пунктом 35 ст. 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з п. 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Згідно ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до наказу Держмитслужби України від 20.04.2005 № 314 "Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації" працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.
Згідно обставин справи при здійсненні митного оформлення ВМД позивачем були виконані вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314. В свою чергу, працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття спірних ВМД до оформлення. Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауважень до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених ВМД, в тому числі і правильність коду товару та наявністю пільг звільнення від ПДВ, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача здійснила перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначив у кожній ВМД відповідним штампом "сплачено" та особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася.
Відповідно до п. 2.4 ст. 2, пп. "б" п. 10.1 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пп. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Колегія суддів зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення, прийняті митницею з посиланням на результати перевірки та п. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, згідно якого контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Відповідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 наведеного Закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. За змістом пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 2181-III органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Згідно ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що приймаючи ВМД та пропускаючи відповідний товар на митну територію України, митний орган погодився з усіма відомостями про товар, а тому відповідно до ст. 17 Закону України від 05.02.1992 № 2097-XII "Про Єдиний митний тариф", пунктів 10.1 та 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митний орган не мав правових підстав та повноважень для прийняття податкового повідомлення про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.
З урахуванням наведеного у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення.
Щодо визнання протиправним акт перевірки від 21.04.2010, то в цій частині судові рішення першої та апеляційної інстанцій, не оскаржені сторонами, відповідають закону і залишаються без змін з мотивів, наведених у постанові суду першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Київської обласної митниці відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2011 у справі № 2а-9708/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко