27 серпня 2014 року Справа № 922/5386/13
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Кузьменка М.В.,
суддів:Васищака І.М., Студенця В.І. (доповідач),
за участю представників сторін позивача - Зінченко О.С.; відповідача 1 - не з'явився; відповідача 2 - не з'явився; прокурор - Волошенюк О.Г.;
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Юнісофт"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду
від14.05.2014
у справі № 922/5386/13
за позовомПриватного підприємства "Юнісофт"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Килими України" Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"
за участюХарківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України
провизнання права власності
Приватне підприємство "Юнісофт" (далі - ПП "Юнісофт") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Килими України" (далі - ТОВ "Килими України") про визнання права власності на нежитлову будівлю (склад) літ "АИ-1", загальною площею 2 321, 9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також на залізничну під'їзну колію, довжиною 205, 24 м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2014 порушено провадження у справі № 922/5386/13 за позовом ПП "Юнісофт" до ТОВ "Килими України" про визнання права власності.
Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Бринцев О.В.) від 20.02.2014 позов задоволено повністю. Суд визнав за ПП "Юнісофт" право власності на нежитлову будівлю (склад) літ "АИ-1", загальною площею 2 321, 9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також на залізничну під'їзну колію, довжиною 205, 24 м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2014 апеляційну скаргу ТОВ "Килими України" на рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2014 прийнято до провадження.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2014 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" (далі - ДП "Завод імені В.О. Малишева").
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Харківського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України на рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2014.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Медуниця О.Є., Терещенко О.І.) від 14.05.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2014 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014, ПП "Юнісофт" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2014.
Скаржник обґрунтовує свою касаційну скаргу тим, що вважає рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що винесено внаслідок повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2014 касаційну скаргу ПП "Юнісофт" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.08.2014.
ТОВ "Килими України" подало відзив на касаційну скаргу, в яком просило постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 залишити без змін, як таку, що є обґрунтованою, прийнятою на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ДП "Завод імені В.О. Малишева" також подало заперечення на касаційну скаргу, в яких просило оскаржувану постанову суду залишити без змін.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено господарськими судами ПП "Юнісофт 24.01.2011 придбало у гр.ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 977530 нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-:-5 нежитлової будівлі літ. "АИ-1", загальною площею 308, 2 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Право власності за ПП "Юнісофт" на зазначене майно було зареєстровано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 28.01.2011, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 28814042 від 28.01.2011.
Крім того, право власності ПП "Юнісофт" на зазначені нежитлові приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано 28.08.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8554324 від 28.08.2013.
ПП "Юнісофт" 25.01.2011 також придбало у гр. ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 977546 нежитлове приміщення №1 нежитлової будівлі літ. "АИ-1", площею 2 013, 7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Право власності ПП "Юнісофт" на вищевказане нерухоме майно зареєстровано Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 28.01.2011, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 28813954 від 28.01.2011.
Право власності ПП "Юнісофт" на вказані приміщення також зареєстровано 21.08.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8291658 від 21.08.2013.
У позовній заяві ПП "Юнісофт" також зазначає, що воно за власний рахунок здійснило роботи з відновлення раніше повністю знищеної залізничної під'їзної колії № 3, довжиною 205, 24 м за адресою: АДРЕСА_1 та є її власником, що підтверджується технічним паспортом залізничної під'їзної колії ПП "Юнісофт".
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога ПП "Юнісофт" до ТОВ "Килими України" про визнання права власності на нежитлову будівлю (склад) літ. "АИ-1", загальною площею 2 321, 9 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а також на залізничну під'їзну колію, довжиною 205, 24 м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Свої вимоги ПП "Юнісофт" обґрунтовує тим, що ТОВ "Килими України" не визнає право власності підприємства на зазначену нежитлову будівлю, вважаючи її такою, що належить ТОВ "Килими України" та вчиняючи дії, що перешкоджають ПП "Юнісофт" вільно на власний розсуд використовувати належне йому майно.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що визнання права власності на спірне нерухоме майно жодним чином не порушує ні особистих, ні майнових прав інших осіб, та керувався положеннями ст. 392 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2014 та приймаючи нове рішення, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази втрати позивачем документів, які засвідчують його право власності, а також відсутні докази, які свідчили б про невизнання чи оскарження ТОВ "Килими України" права власності позивача на спірне майно. ТОВ "Килими України" не пред'являє будь-яких прав на це майно, крім того, в апеляційній скарзі зазначило, що не заперечує права власності позивача на спірні нежитлові приміщення. Окрім того, позивачем не було надано суду доказів створення (відновлення) спірної колії.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності ПП "Юнісофт" на спірне нерухоме майно набуто правомірно на підставі договорів купівлі-продажу № 977530 від 24.01.2011 та № 977546 від 25.01.2011 та зареєстровано у встановленому законодавством порядку. ТОВ "Килими України" не пред'являє будь-яких прав на це майно (як заставодержавтедь, оредар, іпотекодавець, тощо), в апеляційній скарзі зазначає про те, що воно не заперечує права власності позивача на спірні нежитлові приміщення.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що право власності позивача на нерухоме майно є визнаним та підтверджене державою, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для повторного визнання права власності на це майно за позивачем.
Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи ПП "Юнісофт", наведені ним в обґрунтування позовних вимог про те, що у 2013 році Харківською міською радою ТОВ "Килими України" продовжено строк дії договору оренди земельної ділянки від 2008 року, на якій знаходиться майно ПП "Юнісофт", оскільки таку обставину не можна вважати доказом невизнання ТОВ "Килими України" права власності позивача на нерухоме майно, а крім того такі доводи не входять до предмета доказування у даній справі.
Щодо позовної вимоги в частині визнання права власності ПП "Юнісофт" на залізничну під'їзну колію № 3, довжиною 205, 24 м. за адресою: АДРЕСА_1, із посиланням на наявність технічного паспорту залізничної під'їзної колії ПП "Юнісофт", то судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено в її задоволенні, оскільки всупереч положенням ст. 331 ЦК України підприємством не доведено, що ним в процесі будівництва колії були використані будівельні матеріали, конструкції, вироби, а сам технічний паспорт, який не є правовстановлюючим документом, не може бути доказом наявності підстав для визнання права власності на спірну під'їзну колію. При цьому, судом апеляційної інстанції також було встановлено, що ПП "Юнісофт" не мало права використовувати земельну ділянку, на якій розташовано під'їзну колію, для її будівництва чи відновлення, а окрім того, між ДП "Завод ім.В.О.Малишева" та ПП "Юнісофт" було укладено договір про обмежене користування майном №587 від 29.07.2009, за умовами якого позивач набув право проїзду залізничного транспорту по залізничній колії, що належить ДП "Завод ім.В.О.Малишева" за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи ПП "Юнісофт", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юнісофт" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 922/5386/13 - без змін.
Головуючий - суддя Кузьменко М.В.
Судді: Васищак І.М.
Студенець В.І.