27 серпня 2014 року Справа № 922/204/14
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р.
у справі № 922/204/14 господарського суду Харківської області
за позовомКомунального підприємства "Харківський метрополітен"
до третя особа проДочірнього підприємства № 502 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" Державна фінансова інспекція в Харківській області стягнення 86 413,40 грн.
за участю представників:
КП "Харківський метрополітен" - не з'явилися;
ДП № 502 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" - не з'явилися;
Державної фінансової інспекції в Харківській області - не з'явилися;
Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Дочірнього підприємства № 502 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" 86 413,40 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що:
- між сторонами у справі укладений договір № 222-03/ЕМ від 02.03.2011 р., згідно умов якого позивач перерахував відповідачу 1 294 638,00 грн. за виконані роботи;
- Державною фінансовою інспекцією в Харківській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановлено завищення вартості виконаних робіт згідно договору № 222-03/ЕМ від 02.03.2011 р. на суму 86 413,40 грн.;
- на підставі зазначеного, позивач просить відшкодувати завдані йому збитки у сумі 86 413,40 грн. (т.1 а.с.4-7).
Відповідач у справі - ДП № 502 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що кошти, які позивач просить стягнути, перераховані позивачем на підставі умов дійсного договору (т.1 а.с.162-163).
Третя особа у справі - Державна фінансова інспекція в Харківській області у поясненнях по справі просила заявлені вимоги задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві (т.1 а.с.104-106).
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2014 р. позов задоволено (т.2 а.с.109-114).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем наявності у діях відповідача всіх необхідних елементів для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2014 р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю (т.2 а.с.162-168).
Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем до матеріалів справи додані докази виконання робіт за договором на загальну суму 1 294 638,00 грн. Отже, підстави для повернення коштів відсутні.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна фінансова інспекція в Харківській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.158-162).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача відшкодувати збитки у розмірі 86 413,40 грн., які завдані ним в результаті завищення вартості робіт, виконаних згідно умов договору № 222-03/ЕМ від 02.03.2011 р.
Відповідна вимога позивача мотивована тим, що ним оплачено завищену вартість виконаних відповідачем робіт на суму 86 413,40 грн., що встановлено в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 02.04.2013 р. № 06-12/35, складеному Державною фінансовою інспекцією в Харківській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем наявності у діях відповідача всіх необхідних елементів для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, обгрунтовано виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок повертати перераховані позивачем кошти.
Так, судами встановлено, що 02.03.2011 р. між сторонами у справі укладено договір № 222-03/ЕМ, предметом якого є оплатне надання відповідачем послуг щодо заміни ділянок тунельного водогону на ПВХ між станціями (3000 м).
При цьому, судами встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за таким договором робіт, а отже, за наявності правової підстави.
Крім того, виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт на суму 1 294 638,00 грн. підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, які підписано сторонами без зауважень.
При цьому, сума, перерахована відповідачем, не перевищує ціну договору, визначену сторонами у п. 3.1.
Судом апеляційної інстанції обгрунтовано відхилено твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державною фінансовою інспекцією в Харківській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за 2011 - 2012 роки встановлено завищення вартості виконаних робіт згідно договору № 222-03/ЕМ від 02.03.2011 р.
Так, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
У такому випадку, посилання на акт Державної фінансової інспекції в Харківській області, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.
При цьому, згідно ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Крім того, в силу ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка
заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Враховуючи встановлення судом апеляційної інстанції факту відсутності у діях відповідача всіх елементів, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, ним зроблено правильний висновок про відмову у задоволенні вимог позивача.
Отже, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення суду першої інстанції та дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Між тим, доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 р. у справі № 922/204/14 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області - без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Студенець В.І.