21 серпня 2014 року Справа № 910/4538/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),
суддівБакуліної С.В.,
Коробенко Г.П.,
розглянувши
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову від 25.06.2014 Київського апеляційного господарського суду
у справі№910/4538/14 господарського суду міста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛАН"
доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
простягнення 200829,40 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача - Лук'яненко Я.В. (дов. від 12.03.14)
Від відповідача - Овдіна Ю.Б. (дов. від 13.01.14)
Відповідно до розпорядження Заступника секретаря другої судової палати від 19.08.2014 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Коробенко Г.П.
ТОВ "АЛЛАН" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укртрансгаз" про стягнення з відповідача 192399,84 грн. основного боргу, 2482,63 грн. інфляційних втрат, 5946,93 грн., 3 % річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №052 від 21.09.2012 в частині проведення повної оплати поставленого товару.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.04.2014 (суддя Смірнова Ю.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "АЛЛАН" заборгованість у розмірі 192399 грн. 84 коп. основного боргу, 2482 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 3% річних у розмірі 5946 грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 4016 грн. 59 коп.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 у складі: Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Чорна Л.В. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
ПАТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.526, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2012 між ТОВ "АЛЛАН", продавець, та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якої є відповідач), покупець, укладено договір №052 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується у 2012-2013 р.р. поставити покупцю товари, зазначені в оголошенні про проведення відкритих торгів, а покупець - прийняти і оплатити такі товари. Найменування товарів - вироби мінеральні неметалеві н.в.і.у., код за ДК 016-97 (26.82.1), плити теплоізоляційні (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 3.1 договору, вартість договору складає 458598,00 грн., в тому числі ПДВ 76433,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 договору, оплата вартості товарів здійснюється структурним підрозділом - управлінням покупця та/або покупцем протягом 30 календарних днів з дня поставки структурному підрозділу - управлінню покупця або покупцю партії товарів шляхом безготівкового перерахуванням коштів на поточний рахунок продавця.
Датою поставки товарів вважається дата підписання сторонами або продавцем і структурним підрозділом покупця видаткової накладної (п. 5.10 Договору).
Судами встановлено, що позивач, на виконання умов договору, поставив Будівельно-монтажній фірмі "Укргазпромбуд" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" товар загальною вартістю 275799,70 грн. Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 31.10.2012 за №РН-0000006 на суму 13200,00 грн., від 31.10.2012 за №РН-0000007 на суму 104360,26 грн., від 22.11.2012 за №РН-0000008 на суму 19839,60 грн., від 30.04.2012 за №РН-0000001 на суму 138399,84 грн. та відповідачем не заперечується. Будь-яких зауважень щодо якості та кількості поставленого товару відповідачем не заявлено.
Відповідач свого зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав. Товар, отриманий за видатковою накладною від 30.04.2012 №РН-0000001, відповідач не оплатив, а товар по видатковій накладній від 31.10.2012 №РН-0000007 оплачено лише в сумі 50360,26 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 192399,84 грн.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, суди обгрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині стягнення 192 399,84 грн.
Твердження відповідача про те, що у зв'язку з відсутністю фінансування у 2012-2013роках та відсутністю відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання відповідачем грошових зобов'язань, зобов'язання щодо строків оплати вартості товару змінилися, не приймається до уваги, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що може змінити строки оплати вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи, що за умовами договору саме відповідач зобов'язався оплатити товар на умовах договору, суди правильно зазначили, що відсутність належного та своєчасного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати товару у встановлені договором строки та звільнення від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності та стягнення з останнього на користь позивача 5946,93 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2482,63 грн. інфляційних втрат.
З огляду на викладене, стягнення з відповідача 2482 грн. 63 коп. інфляційних збитків, 3% річних у розмірі 5946 грн. 93 коп. є правомірним.
Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишено без змін.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
Постанову від 25.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4538/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді С. Бакуліна
Г. Коробенко