14 серпня 2014 року Справа № 42/182б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіПоліщука В.Ю. (доповідач),
суддів:Катеринчук Л.Й.,
Короткевича О.Є.,
розглянувшикасаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина Олександра Володимировича,
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року,
у справі № 42/182б Господарського суду Донецької області,
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК" (м. Донецьк),
про визнання банкрутом,-
за участю представників:
від ПАТ "Промінвестбанк": Тукман Ю.В. - представник (довіреність від 28.08.2012 року);
представники інших учасників судового провадження не з'явились;
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2010 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК" (далі за текстом - ТзОВ "ДТК") порушено справу № 42/182б про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.
Постановою Господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року справі № 42/182б визнано банкрутом ТзОВ "ДТК"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТзОВ "ДТК" Голову ліквідаційної комісії Шипіцина Олександра Володимировича, інше.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року у справі № 42/182б (суддя - Гурова А.І.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі обласного відділення Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк" (далі за текстом - ПАТ "Промінвестбанк") на дії ліквідатора частково задоволено; зобов'язано ліквідатора здійснити заходи щодо відкриття основного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі з урахуванням Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземній валюті та звернутися з позовними заявами до кредиторів боржника, вимоги яких погашені за рахунок заставного майна боржника щодо повернення грошових коштів та перерахування їх на основний рахунок боржника; зобов'язано ліквідатора надати місцевому господарському суду: звіт та ліквідаційний баланс з обгрунтовуючими документами у повному обсязі, Реєстр вимог кредиторів, Витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру правочинів станом на час слухання справи, докази відкриття основного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі та звернення до суду з позовом до кредиторів, вимоги яких погашені за рахунок заставного майна боржника, про повернення отриманих коштів для погашення кредиторських вимог ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у справі № 42/182б (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року у справі № 42/182б задоволено; п. 2 ухвали Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року у справі № 42/182б змінено, викладено вказаний пункт в наступній редакції: "2. Скаргу ПАТ "Промінвестбанк" на дії ліквідатора задовольнити"; визнано неналежним виконання Шипіциним О.В. обов'язків ліквідатора у справі № 42/182б про банкрутство ТзОВ "ДТК"; п.п. 3), 4) ухвали Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року у справі № 42/182б залишено без змін. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що доводи апеляційної скарги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є обґрунтованими, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ТзОВ "ДТК" арбітражний керуючий Шипіцин О.В. звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року у справі № 42/182б залишити в силі. При цьому, скаржник вказує, що прийнята місцевим господарським судом ухвала не підлягає оскарженню, а відтак, у апеляційного господарського суду не було підстав для її апеляційного перегляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ліквідатора ТзОВ "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина О.В. прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні за участю уповноважених представників учасників судового провадження.
За Розпорядженням заступника Секретаря судової палати від 14.08.2014 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю., судді: Катеринчук Л.Й., Короткевич О.Є. (за вказаних у Розпорядженні підстав).
В судовому засіданні касаційної інстанції представник ПАТ "Промінвестбанк" проти поданої ліквідатором ТзОВ "ДТК" арбітражним керуючим Шипіциним О.В. касаційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Інші учасники касаційного провадження уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників учасників касаційного провадження, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено наступне.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2010 року за заявою ТзОВ "ДТК" порушено справу № 42/182б про банкрутство, в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, інше.
Постановою Господарського суду Донецької області від 10.01.2011 року справі № 42/182б визнано ТзОВ "ДТК" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ТзОВ "ДТК" Голову ліквідаційної комісії Шипіцина О.В., інше.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.03.2012 року у справі № 42/182б відмовлено у задоволенні Заяви ПАТ "БТА Банк" про зобов'язання ліквідатора внести до Реєстру вимог кредиторів вимоги, забезпечені заставою майна боржника; відмовлено у задоволенні Заяви ПАТ "Промінвестбанк" на дії ліквідатора; затверджено Звіт ліквідатора та Ліквідаційний баланс ТзОВ "ДТК"; юридичну особу - банкрута ТОВ "ДТК" ліквідовано; провадження у справі припинено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року у справі № 42/182б апеляційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.03.2012 року у цій справі - залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012 року у справі № 42/182б касаційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" задоволено; постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.03.2012 року у цій справі скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області. Постанову Вищого господарського суду України від 10.07.2012 року, серед іншого, мотивовано, зокрема, тим, що господарськими судами попередніх інстанцій не було враховано положення Розділу ІІІ "Ліквідаційна процедура" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки не було досліджено факт продажу заставного майна, а також кому саме були перераховані кошти від реалізації майна банкрута, що перебувало у заставі банківських установ, та взагалі не надано правової оцінки зазначеному факту.
Ухвалами Господарського суду Донецької області від 28.11.2012 року, від 10.01.2013 року та від 16.01.2013 року розгляд справи № 42/182б відкладався у зв'язку з неявкою ліквідатора ТзОВ "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина О.В. (що пов'язана з тим, що Шипіцин О.В. як адвокат приймав участь у розгляді інших справ, не пов'язаних з банкрутством ТзОВ "ДТК") та ненаданням ним усіх витребуваних місцевим господарським судом документів у повному обсязі.
Ухвалами Господарського суду Донецької області від 26.02.2013 року та від 28.08.2013 року у справі № 42/182б ліквідатора ТзОВ "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина О.В. було зобов'язано надати місцевому господарському суду докази звернення до суду з позовом до кредиторів, вимоги яких погашені за рахунок заставного майна боржника (реалізованого ліквідатором у ліквідаційній процедурі ТзОВ "ДТК"), про повернення отриманих коштів для погашення кредиторських вимог ПАТ "Промінвестбанк".
01.08.2013 року ПАТ "БТА Банк" на Запит ліквідатора ТОВ "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина О.В. повідомило, що відкриття поточного рахунку можливе лише у разі особистого звернення ліквідатора до банку та надання переліку документів, встановленого Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземній валюті.
При цьому, станом на 13.01.2014 року ліквідатор ТзОВ "ДТК" арбітражний керуючий Шипіцин О.В. до ПАТ "БТА Банк" з питань відкриття рахунку не звертався. Доказів особистого звернення та надання переліку документів, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземній валюті арбітражний керуючий Щипіцин О.В. не надав.
У серпні 2013 року ПАТ "Промінвестбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області зі Скаргою від 27.08.2013 року на дії ліквідатора, у якій просило визнати неналежним виконання обов'язків ліквідатора у справі № 42/182б, зобов'язати ліквідатора відкрити основний рахунок боржника в ліквідаційній процедурі та звернутися з позовними заявами до кредиторів боржника, вимоги яких погашені за рахунок заставного майна боржника щодо повернення грошових коштів та перерахування їх на основний рахунок боржника.
В обґрунтування поданої Скарги ПАТ "Промінвестбанк" послалось на укладені ним з ТзОВ "Донтехком" Кредитні договори № 82-1/2004 від 18.11.2004 року та № 20-1/2006 від 17.05.2006 року, в забезпечення виконання зобов'язань за якими банком з ТзОВ "ДТК" були укладені Договори забезпечення: Договір застави майна № 347-7/2006 від 21.09.2006 року, Договір про іпотеку об'єктів нерухомості № 223-7/2004 від 29.04.2004 року, Договір застави майна № 51-7/2007 від 02.03.2007 року, за умов яких загальна вартість заставного майна за цими Договорами склала 6 264 193 грн. 25 коп. Під час ліквідаційної процедури у справі № 42/182б, в період з 02.11.2010 року по 02.12.2010 року, ліквідатором Шипіциним О.В. була проведена інвентаризація майна та виявлено нерухоме майно та автотранспорт, оціночною вартістю 2 926 379 грн. 35 коп., які в подальшому були реалізовані (що підтверджується протоколами біржових торгів та укладені договори купівлі-продажу). Однак, отримані від реалізації майна ТзОВ "ДТК" (яке було предметом забезпечення за укладеними ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з ТзОВ "Донтехком" Кредитними договорами) кошти були направлені на погашення витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство (у сумі 151 956 грн. 47 коп.) та на задоволення вимог кредиторів згідно Реєстру вимог кредиторів від 15.03.2011 року (погашено вимоги 2, 3 та 4 черг), в той час як, згідно зі ст. ст. 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мали бути спрямовані на задоволення ПАТ "Промінвестбанк". У поданій Скарзі ПАТ "Промінвестбанк" вказує, що саме за цих підстав постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2012 року у справі № 42/182б було скасовано затверджений місцевим господарським судом ухвалою від 28.03.2012 року (залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду від 25.04.2012 року) Звіт ліквідатора та Ліквідаційний баланс банкрута. По переконанню ПАТ "Промінвестбанк", ліквідатором Шипіциним О.В. не виконано вимоги ухвали місцевого господарського суду від 28.11.2012 року в частині погашення вимог банку за рахунок реалізованого заставного майна; крім того, залишились не виконаними ліквідатором Шипіциним О.В. і ухвали місцевого господарського суду від 10.01.2013 року, від 16.01.2013 року, від 26.02.2013 року та від 03.04.2013 року, яким його було зобов'язано надати докази звернення до господарського суду з позовними заявами до кредиторів, вимоги яких погашені за рахунок заставного майна, про повернення отриманих коштів для погашення кредиторських вимог ПАТ "Промінвестбанк". При цьому, ліквідатором Шипіциним О.В. не відкрито рахунку, на який би мали би бути перераховані спірні грошові кошти.
Встановивши наведені вище обставини, а також зважаючи на підтвердженість матеріалами справи обставин, наведених ПАТ "Промінвестбанк" в обґрунтування поданої ним Скарги, місцевий господарський суд ухвалою від 14.01.2014 року дійшов висновку про часткове задоволення її вимог та зобов'язання ліквідатора здійснити заходи щодо відкриття основного рахунку боржника в ліквідаційній процедурі з урахуванням Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземній валюті та звернутися з позовними заявами до кредиторів боржника, вимоги яких погашені за рахунок заставного майна боржника щодо повернення грошових коштів та перерахування їх на основний рахунок боржника.
Під час апеляційного перегляду справи апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення повністю поданої ПАТ "Промінвестбанк" Скарги, у зв'язку з чим змінив п. 2 резолютивної частини прийнятої місцевим господарської ухвали визнавши неналежним виконання Шипіциним О.В. обов'язків ліквідатора у справі № 42/182б про банкрутство ТзОВ "ДТК".
Не погоджуючись з прийнятою господарським судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ТзОВ "ДТК" арбітражний керуючий Шипіцин О.В. звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на ту обставину, що прийнята місцевим господарським судом ухвала не підлягає оскарженню, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року у справі № 42/182б залишити в силі.
Відмовляючи у задоволенні поданої ліквідатором ТзОВ "ДТК" арбітражним керуючим Шипіциним О.В. касаційної скарги, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що підлягає до застосування у спірних правовідносинах) встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі ст. 31 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених ч. 10 ст. 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Крім того, згідно зі ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", арбітражний керуючий зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність конфлікту інтересів; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси (ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про правомірність висновку апеляційного господарського суду про задоволення поданої ПАТ "Промінвестбанк" Скарги та визнання неналежним виконання ліквідатором ТзОВ "ДТК" арбітражним керуючим Шипіциним О.В., оскільки ліквідатором тривалий час (більше року) та навмисно не виконуються вимоги господарського суду, затягується ліквідаційна процедура у справі, заставні кредитори не отримують грошових коштів від реалізованого заставного майна банкрута, чим порушуються їх майнові права щодо першочергового задоволення вимог за рахунок продажу заставного майна, у відповідності до вимог ст. ст. 26, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що Верховний Суд України у Листі "Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України", вказав наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
Визначення ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів має важливе значення в реалізації завдань цивільного судочинства - забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відтак не можна погодитися з практикою судів, які відмовляють у позові у зв'язку з тим, що позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту, не встановлений законом або договором для захисту права чи інтересу, що порушене, невизнане або оспорюється. У таких випадках слід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11. Оскільки цю постанову було прийнято за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, вона відповідно до процесуального законодавства є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, а також зумовлює обов'язок останніх привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що Верховним Судом України у зазначеному вище Листі вказано, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
При цьому, обов'язок арбітражного керуючого при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів встановлено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Одночасно, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено і відповідальність арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на нього згідно з цим Законом, зокрема, усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків (про що господарський суд виносить ухвалу).
Крім того, п. 5) ст. 83 ГПК України господарському суду надано право стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевому господарському суду було б доцільно використати надані йому чинним законодавством важелі впливу з метою сумлінного виконання арбітражним керуючим покладених на нього законом обов'язків та упередження зловживання останнім процесуальними правами.
Що стосується посилань касаційної скарги ліквідатора ТзОВ "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина О.В. на ту обставину, що ухвала місцевого господарського суду від 14.01.2014 року не підлягає апеляційному оскарженню, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що такі ухвали (за результатами розгляду скарг на дії (бездіяльність) ліквідатора) у справі про банкрутство є за своєю правовою природою одним із судових рішень у процедурі банкрутства, а отже, такі рішення можуть оскаржуватись з урахуванням особливостей провадження у справі про банкрутство.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що зазначене питання було предметом розгляду у цій справі з прийняттям Вищим господарським судом України відповідної постанови від 02.04.2014 року, якою (за поданою ПАТ "Промінвестбанк" касаційною скаргою) за вказаних вище підстав було скасовано ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.01.2014 року про відмову ПАТ "Промінвестбанк" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.01.2014 року (мотивовану тим, що така ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню відповідно до ст. 106 ГПК України).
З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарського суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного господарського суду, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТК" арбітражного керуючого Шипіцина Олександра Володимировича залишити без задоволення.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14 травня 2014 року у справі № 42/182б Господарського суду Донецької області залишити без змін.
Головуючий суддяВ.Ю. Поліщук
судді:Л.Й. Катеринчук
О.Є. Короткевич