Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
20 серпня 2014 р. Справа № 927/957/14
Прокурор Чернігівської області
вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000
в інтересах держави в особі
позивача: Державного підприємства „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України",
вул. Ботанічна, 13, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська область, 08631
Відповідач: Публічне акціонерне товариство науково - виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля",
вул. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівській район, Чернігівська область, 15522,
предмет спору: про стягнення 35360,00 грн.
Суддя А.М.Селівон
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні взяв участь старший прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Кравченко А.А., посвідчення № 014935 від 29.01.2013 р.
В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державного підприємства „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України" подано позов до Публічного акціонерного товариства науково - виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" про стягнення 45360,00 грн. боргу за поставлений згідно Договору № 122 купівлі - продажу від 16.10.12 р. товар.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 05/2/1-47-14 від 20.06.14 р. прокурор посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 122 купівлі - продажу від 16.10.12 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 45360,00 грн..
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.07.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/957/14, розгляд справи призначено на 15.07.14 р..
Ухвалою суду від 15.07.14 р. розгляд справи відкладався на 05.08.14 р..
Ухвалою суду від 11.08.14 р. у зв'язку з перебування судді Селівона А.М. у позаплановій відпустці судове засідання було призначене на 20.08.14 р.
В судові засідання 15.07.14 р., 05.08.14 р. та 20.08.14 р. з'явився прокурор.
Уповноважені представники позивача та відповідача в судові засідання 15.07.14 р., 05.08.14 р. та 20.08.14 р. не з'явились.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 15.07.14 р. позивача та відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1400603186550, 1400603186569 відповідно.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 05.08.14 р. позивача та відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 1400603270071, 1400603270063 відповідно.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 20.08.14 р. відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603272112.
Копія ухвали суду від 11.08.14 р., яка направлялась позивачу на вказану в позовній заяві адресу, а саме: вул. Ботанічна, 13, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська область, 08631, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду від 12.08.14 р. на час проведення судового засідання до суду не повернулась.
Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 1400603136715, в якому зазначається, що дане відправлення вручене за довіреністю об'єктом поштового зв'язку Глеваха 1.
До початку судового засідання 20.08.14 р. через канцелярію суду прокурором подана заява № 05/2/1-14 від 12.08.14 р. про зменшення розміру позовних вимог, яка разом з доданими доказами надсилання її копій на адресу позивача та відповідача, а саме оригіналами фіскальних чеків та описів вкладення в цінні листи від 12.08.14 р., долучена судом до матеріалів справи.
В заяві прокурор повідомляє про часткове погашення боргу відповідачем у сумі 10000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем відповідною випискою банку за 13.02.14 р., в зв'язку з чим зменшує розмір заявлених позовних вимог на 10000,00 грн. та просить стягнути з відповідача 35360,00 грн. заборгованості.
До початку судового засідання 20.08.14 р. через канцелярію суду від позивача факсимільним зв'язком надійшло:
- клопотання № 114 від 20.08.14 р. про розгляд справи без участі представника позивача, яке долучено судом до матеріалів справи.
- клопотання № 117 від 20.08.14 р., в якому позивач просить здійснити розгляд справи без участі уповноваженого представника Державного підприємства „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України", а також підтримує заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.
Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.
Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 01.07.14 р., 15.07.14 р. та 11.08.14 р., відповідачем суду не надані.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання прокурором та позивачем суду не надано.
Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників позивача та відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належними їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а також те, що прокурор проти розгляду справи без участі представника позивача та відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників позивача та відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.
Подане прокурором 15.07.14 р. письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволене. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.
Перед початком розгляду справи прокурора було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді прокурором не заявлено.
Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
У відповідності до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом прокурора, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог підтримане позивачем в письмовому клопотанні № 117 від 20.08.14 р., не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву прокурора про зменшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.
В судовому засіданні 20.08.14 р. прокурор підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
16 жовтня 2012 року між Державним підприємством „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України" (Продавець за договором, позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством науково - виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" (згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача станом на 11.06.14 р. організаційною формою відповідача зазначене Публічне акціонерне товариство) (Покупець за договором, відповідач у справі) укладений договір поставки № 122 купівлі - продажу (далі - Договір).
Згідно п.1.1. Договору Продавець зобов'язується реалізувати у власність Покупця товар, а Покупець - прийняти товар та оплатити на умовах даного Договору.
За умовами п.п.2.1, 2.2 Договору Продавець продає озиму пшеницю загальною кількістю 6,0 т та допоміжний матеріал (мішки) в кількості 120 шт., що разом із завантаженням складає 48360,00 грн. (вартість Договору).
Поставка товару здійснюється само вивозом з складів Продавця (п.3.2 Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 р..
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до п.2.1 Договору предметом поставки є озима пшениця Подолянка РР-2 в кількості 2,0 т, озима пшениця Славна РР-2 в кількості 2,0 т, озима пшениця Фаворитка РР-2 в кількості 2,0 т по ціні 8000,00 грн. з ПДВ за тону кожна.
На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено поставку Покупцю товару на суму 48360,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000200 від 16.10.12 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
У відповідності до вимог п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), на суму поставки товару в розмірі 48360,00 грн. позивачем була складена відповідна податкова накладна № 8/2 від 16.10.12 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно матеріалів справи судом встановлено, що отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» Васильченко О.В. на вищевказаній видатковій накладній, яка діяла на підставі довіреності № 387 від 15.10.12 р. зі строком дії до 25.10.12 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Заперечень щодо факту поставки товару за вказаною видатковою накладною відповідачем суду не надано.
Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, кількості, термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво ІФРГ НАН України» умов Договору з боку відповідача відсутні, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля», а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Підпунктом 3.1 Договору визначений обов'язок Покупця здійснити оплату згідно рахунку Продавця по мірі реалізації, який є дійсним на протязі трьох банківських днів з дати виставлення Продавцем. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
З наданих прокурором матеріалів встановлено, що згідно виставленого позивачем відповідно до п.3.1 Договору рахунку - фактури № СФ-0000183 від 12.10.12 р. на суму 48360,00 грн. відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за поставлений товар не здійснив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 48360,00 грн..
Згідно гарантійного листа ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» № 309 від 12.10.12 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідач зобов'язувався здійснити оплату поставленого товару в строк до 15 листопада 2012 р.
При цьому, докази погодження або заперечення позивачем вказаного гарантійного листа ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» в матеріалах справи відсутні.
В свою чергу, Державним підприємством «Дослідне сільськогосподарське виробництво ІФРГ НАН України» було направлено на адресу відповідача претензії № 149 від 20.12.12 р., № 42 від 06.03.13 р., № 87 від 22.05.13 р. та № 224 від 21.11.13 р. з вимогами перерахувати суму заборгованості на розрахунковий рахунок позивача, отримання яких відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи копіями відповідних рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.
З наданих позивачем письмових доказів, а саме копій виписок банку за 28.05.13 р. та 13.02.14 р. вбачається, що відповідачем сплачена тільки частина боргу за поставлений товар в сумі 3000,00 грн. та 10000,00 грн. відповідно, всього 13000,00 грн., із зазначенням призначення платежу «за насіння пшениці згідно рахунку № СФ-0000183 від 12.10.12 р.».
Тобто, з урахуванням часткових сплат залишок вартості неоплаченого відповідачем товару становить 35360,00 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати Державному підприємству «Дослідне сільськогосподарське виробництво ІФРГ НАН України» грошових коштів в сумі 35360,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у ПАТ НВО «Чернігівеліткартопля» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку прокурор просив стягнути в позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог.
У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 122 купівлі - продажу від 16.10.12 р. суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений прокурором, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога прокурора про стягнення з відповідача залишку боргу в сумі 35360,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.
Згідно частини третьої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства науково - виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" (вул. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівській район, Чернігівська область, 15522, р/р 26002000037089 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код 00497377) на користь Державного підприємства „Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України" (вул. Ботанічна, 13, смт. Глеваха, Васильківський район, Київська область, 08631, р/р 26002705854826 в АТ «Райффайзен банк Аваль» в м. Київ, МФО 380805, код 03534334) 35360,00 грн. боргу.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства науково - виробниче об'єднання „Чернігівеліткартопля" (вул. Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівській район, Чернігівська область, 15522, р/р 26002000037089 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, код 00497377) в доход державного бюджету України (р/р 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/22030001, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір в сумі 1827,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 26 серпня 2014 року.
Суддя А.М.Селівон
.