Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"14" серпня 2014 р. Справа № 911/2741/14
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна",
08322, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Броварська, 2
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське",
09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Переселення, вул. Комунарська, буд. 1
про стягнення 225 575,50 грн.
за участю представників:
позивача - Зауткін С.С. (довіреність від 25.06.2014 № 65);
відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі - позивач) до Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське" (далі - відповідач) про стягнення 225 575,50 грн., з яких: 196 299,40 грн. основного боргу, 9 418,45 грн. пені, 1 601,80 грн. 3 % річних, та 18 255,85 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції від 30.01.2014 № 8731/016299.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.08.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15585/14 від 01.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2014.
У судове засідання 05.08.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, розгляд справи відкладено до 14.08.2014.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16491/14 від 14.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2014.
У судовому засіданні 14.08.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву і нез'явлення у судове засідання його представника не перешкоджає розгляду справи.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (далі - постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Переселенське" (далі - покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції від 30.01.2014 № 8731/016299 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (далі - товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, кількість товару складає 151,000 тонн +/- 5% в заліковій вазі в опціоні покупця.
Відповідно до пункту 2.2. Договору, ціна товару, з урахуванням ПДВ, складає 1300,00 грн. за 1 метричну тонну в заліковій вазі на елеваторі поставки.
Відповідно до пункту 2.3. Договору, загальна вартість товару складає 196 300,00 грн. +/- 5 %, з урахуванням ПДВ 20 %.
Відповідно до пункту 3.2., Договору, строк поставки товару - до 10 лютого 2014 року, за умови належного виконання покупцем умов оплати товару.
Згідно з пунктом 4.1. Договору, покупець здійснює оплату загальної вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, до 28 лютого 2014 року включно.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання сторонами (пункт 11.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується наданою разом з позовною заявою в матеріали справи видатковою накладною від 01.02.2014 № К-000792/016299 на суму 196 299,40 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, на підставі довіреності від 01.02.2014 № 6, вказаний товар отримав.
Підписи уповноважених представників сторін на видатковій накладній скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, факту вчинення господарської операції з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначеної накладної та довіреності.
Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копію податкової накладної на поставку товару, що складена на господарську операцію з поставки товару за спірною видатковою накладною.
Податкову накладну, що надано позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкова накладна, що складена позивачем, як доказ того, що позивачем відображена господарська операція за спірною видатковою накладною, що не оплачена відповідачем, у своїх податкових зобов'язаннях.
На підтвердження наявності заборгованості до матеріалів справи надано довідки з банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, від 18.07.2014 № 08.7.0.0.0/140618165787, від 21.07.2014 № 1415220401-1, від 21.07.2014 № 20-2-14/1989, що засвідчені підписами уповноважених осіб банків та скріплені відбитками їх печаток, за період з 01.01.2012 до 18.07.2014, відповідно до яких, судом встановлено відсутність надходжень грошових коштів від відповідача за видатковою накладною, заборгованість за якою є предметом позову. Копії довідок наявні у матеріалах справи.
Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за спірною видатковою накладною складає 196 299,40 грн.
Докази оплати товару за вищезазначеною видатковою накладною у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.
Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткову накладну та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські довідки - у якості письмових доказів для встановлення відсутності перерахувань відповідачем позивачу коштів за спірною видатковою накладною і, відповідно, наявності заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Товар відповідачем прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача та відбитком його печатки на вищевказаній видатковій накладній.
Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за Договором.
Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.
На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 196 299,40 грн. основного боргу, є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі пункту 8.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови Договору та обставини справи, судом перевірено правильність розрахунку пені, що наданий позивачем у розмірі 9 418,45 грн. та встановлено, що вказана позовна вимога нарахована надмірно, вірний розмір пені складає 9 072,80 грн., а вимога про стягнення пені у розмірі 345,65 грн. задоволенню не підлягає.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 601,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18 255,85 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат і з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 601,80 грн. 3% річних та 18 255,85 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 196 299,40 грн., пені у розмірі 9 072,80 грн., інфляційних втрат у розмірі 18 255,85 грн. та 3 % річних у розмірі 1 601,80 грн. підлягають задоволенню.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 4 511,52 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Переселенське" (09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Переселення, вул. Комунарська, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37306925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМАКО Україна" (09246, Київська обл., Кагарлицький р-н, с. Переселення, вул. Комунарська, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21665011) 196 299 (сто дев'яносто шість тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. основної заборгованості, 9 072 (дев'ять тисяч сімдесят дві) грн. 80 коп. пені, 1 601 (одна тисяча шістсот одна) грн. 80 коп. 3 % річних, 18 255 (вісімнадцять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат та 4 504 (чотири тисячи п'ятсот чотири) грн. 60 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 19.08.2014.
Суддя С.О. Саванчук