Справа № 750/6883/14 Провадження № 22-ц/795/1646/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Требух Н. В. Доповідач - Харечко Л. К.
27 серпня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХаречко Л.К.,
суддів:Губар В.С., Позігуна М.І.
при секретарі:Мартиновій А.В.,
за участю:Бобок О.М., Голофаєвої А.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бобок Олени Миколаївни на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 липня 2014 року у справі за поданням головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бобок Олени Миколаївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_7 за межі України до виконання зобов'язань,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 липня 2014 року у задоволенні подання головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бобок Олени Миколаївни про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_7 за межі України до виконання зобов'язань - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою головний державний виконавець Новозаводського відділу ДВС Чернігівського міського управління юстиції Бобок О.М. звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити подання.
В обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції неправильно тлумачив норми процесуального права, оскільки наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні подання про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець не довів, що до дати звернення з поданням у порядку ст. 377-1 ЦПК України боржник умисно ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п.2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про тимчасове обмеження ОСОБА_7 у праві виїзду за кордон, суд повно з'ясував обставини справи, перевірив та переконався у відсутності об'єктивних доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань, оскільки матеріали подання державного виконавця таких відомостей не містять, а обов'язком державного виконавця ДВС було їх надання.
Статтею 11 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон державний виконавець ДВС вправі звертатись лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань. Аналогічні вимоги передбачені і нормами ст. 6 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Тобто, тільки у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, може бути застосовано до нього тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, а не з підстав лише наявності у особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, так як така підстава законом не передбачена.
Оскільки доказів про ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань державний виконавець ДВС не надав, а судом першої інстанції їх здобуто не було, тому законних підстав для тимчасового обмеження ОСОБА_7 у праві виїзду за межі України не вбачається.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Бобок Олени Миколаївни відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: