ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 серпня 2014 року № 826/8450/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
суддів Катющенка В.П.
Маруліної Л.О.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_2
до Кабінету Міністрів України
пропро зобов'язання вчинити дії
встановив:
Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив зобов'язати Кабінет Міністрів України розглянути скаргу позивача на наказ Міністерства соціальної політики України №549 від 29.12.2001 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 28 травня 2014 року звернувся до Кабінету Міністрів України із скаргою на наказ Міністерства соціальної політики України №549 від 29.12.2001 року. Однак, з отриманого від Секретаріату Кабінету Міністрів України повідомлення, дізнався, що скаргу надіслано Міністерству соціальної політики України відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» для розгляду і надання відповіді. Вважає, що Міністерство соціальної політики України не вправі розглядати скарги на себе, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про звернення громадян», а тому Кабінет Міністрів України порушив вимоги частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, зауважив, що скарги громадян розглядаються вищим за підпорядкуванням органом, в разі подання скарги на підпорядкований йому орган. Тому, на думку позивача, його скаргу від 28 травня 2014 року мав розглядати саме Кабінет Міністрів України, так як Міністерство соціальної політики України є підпорядкованим йому органом.
Позивач до суду не прибув; просив розглядати справу без його участі.
Відповідач повноважного представника для участі у судовому засіданні не забезпечив; будь-яких пояснень чи заперечень з приводу заявленого позову не надав.
З метою всебічного та повного з'ясування всіх обставин справи, судом 04 серпня 2014 року здійснено запит до Міністерства соціальної політики України з приводу надання копії скарги ОСОБА_3 від 28 травня 2014 року, на що також звернуто увагу відповідача, однак відповіді на час вирішення справи по суті не отримано.
Суд розглянув справу у порядку письмового провадження, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у матеріалах справи доказами.
Вирішуючи спір суд виходив з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів.
Відповідно до статті 3 Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.
У відповідності із частиною другою статті 41 цього Закону, Кабінет Міністрів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.
Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України (стаття 47 Закону).
Секретаріат Кабінету Міністрів України відповідно до Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року №850, є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України; є юридичною особою.
Відповідно до пп.33 п. 17 Положення організовують та здійснюють розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, першому віце-прем'єр-міністру України, структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням.
Зокрема, зазначені підрозділи здійснюють контроль за вирішенням порушених у зверненнях громадян питань, дотриманням законодавства про звернення громадян (пп. 34 п. 17 Положення).
Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Як зазначив позивач у позовній заяві, він звернувся до Кабінету Міністрів України саме зі скаргою на наказ Міністерства соціальної політики України №549 від 29.12.2001 року.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про звернення громадян», до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: - порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи людей); - створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; - незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Позивач у своєму позові наголошував на порушенні відповідачем статті 7 Закону України «Про звернення громадян», згідно якої, зокрема, забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, та положень статті 16 цього Закону щодо обов'язковості розгляду скарги вищим за підлеглістю органом.
Однак, суд звертає увагу на те, що у розумінні норм пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України під рішеннями суб'єкта владних повноважень розуміють як правові акти індивідуальної дії, так і нормативно-правові акти.
Зокрема, нормативно-правові акти - це рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.
Прийняття актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів, і, відповідно, оскарження таких актів, має свої особливості.
Так, нормативно-правові акти офіційно оприлюднюються та набирають чинності у відповідності з Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ним чинності» від 10 червня 1997 року №503/97 (із змінами).
Особливості оскарження нормативно-правових актів врегульовано статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №549 від 29 грудня 2001 року (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2002 року за №66/6354) затверджено Типове положення про будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №549 від 29 грудня 2001 року (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 січня 2002 року за №68/6356) затверджено Типове положення про психоневрологічний інтернат.
Тобто, наказ Міністерства праці та соціальної політики України №549 від 29 грудня 2001 року, скаргу на який подав до відповідача позивач, - є нормативно-правовим актом.
З викладеного слідує, що відносини, які склались між позивачем та Кабінетом Міністрів України, відповідачем по справі, регулюються поза межами Закону України «Про звернення громадян».
Тому, цілком обґрунтовано, отримавши скаргу позивача на наказ Міністерства праці та соціальної політики України №549 від 29 грудня 2001 року, Секретаріат Кабінету Міністрів України надіслав скаргу Міністерству праці та соціальної політики України для розгляду та надання відповіді, про що повідомив позивача листом.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи дії Кабінету Міністрів України на їх відповідність викладеним вище критеріям, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушеного права позивача відповідачем, яке б підлягало судовому захисту, а тому відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судові витрати, що підлягають розподілу відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.
Керуючись ст. ст. 24, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Шейко Т.І.
Судді Катющенко В.П.
Маруліна Л.О.