ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 серпня 2014 року 09:06 год. № 826/8573/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
за участю секретаря судового засідання Галак А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомУправління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях
до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Чернівецького РВ ПАТ «Брокбізнесбанк»
прозобов'язання вчинити певні дії
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області;
встановив:
Позивач, Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівцях, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в особі Чернівецького РВ ПАТ «Брокбізнесбанк», третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, в якому просив зобов'язати ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Чернівецького РВ ПАТ «Брокбізнесбанк» перерахувати кошти в розмірі 550,00 грн. на рахунок №31118154700002 МФО 856135, відкритий в ГУ ДКУСУ в Чернівецькій області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 передбачено, що сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, а саме - операцій з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння здійснюється відповідно до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Положеннями статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 року №2346-III визначені обов'язки банку щодо виконання платіжних доручень клієнта, зокрема, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, а в разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Проте, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернівцях встановлено, що під час подачі звітів про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння по ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3) кошти в розмірі 550,00 грн., перераховані 20.02.2014 року через ЧФ ПАТ «Брокбізнесбанк» на рахунок №31118154700002 МФО 856135, відкритий в ГУ ДКУСУ в Чернівецькій області, не надійшли. А саме: - ОСОБА_1 - кошти в сумі 200,00 грн. - сплата збору з торгівлі ювелірними виробами згідно платіжної квитанції №1/7 від 20.02.2014 р.; - ОСОБА_2 - кошти в сумі 200,00 грн. - сплата збору з торгівлі ювелірними виробами згідно платіжної квитанції №4/7 від 20.02.2014 р.; - ОСОБА_3 - кошти в сумі 150,00 грн. - сплата збору з торгівлі ювелірними виробами згідно платіжної квитанції №21/41 від 20.02.2014 р.
Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях зверталося до Чернівецького РВ ПАТ «Брокбізнесбанк» та ПАТ «Брокбізнесбанк» з листами (претензіями) щодо вирішення питання перерахування зазначених коштів. Однак відповідачем було відмовлено у задоволенні претензій, з посиланням на частину п'яту статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
В той же час, відповідно до частини шостої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті, тому позивач звернувся до суду із заявленим позовом.
В судовому засіданні, здійсненому у порядку статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову, представник відповідача зауважив, що на підставі Постанови Національного банку України №107 від 28.02.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних» 28.02.2014 року було прийняте рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №9 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду. Згідно з частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: - задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; - примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; - нарахування неустойки (штрафів, пені) інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів; - зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів. Також, відповідно до Положення «Про порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 року, а саме п. 4.12, Уповноважена особа Фонду, яка призначена на тимчасову адміністрацію має право припинити або обмежити будь-які операції банку. Відповідно до наказу Уповноваженої особи ФГВФО на тимчасову адміністрацію в АТ «Брокбізнесбанк» №248 від 03.03.2014 року в АТ «Брокбізнесбанк» з 03.03.2014 року заборонено здійснювати будь-які видаткові банківські операції, зокрема: - видачу готівкових коштів на будь-які цілі за рахунками юридичних та фізичних осіб; - перерахування безготівкових коштів на будь-які цілі за рахунками юридичних та фізичних осіб, крім платежів на користь АТ «Брокбізнесбанк» тощо.
Крім того, відповідач не погоджується з позивачем, що кошти у розмірі 550,00 грн. відносяться до витрат на операційну діяльність банку, адже відповідно до п. 2.10 «Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затверджених Постановою Національного банку України №255 від 18.06.2003 року, до даних витрат відносять: - витрати на утримання персоналу; - амортизацію необоротних активів; - витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів; - інші експлуатаційні витрати: - гонорари за професійні послуги; - витрати на зв'язок; - сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банку.
Також, відповідачем звернуто увагу суду на те, що відповідно до Постанови Національного банку України №339 від 10.06.2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» та рішення ФГВФО №45 від 11.06.2014 року «Про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» з 11.06.2014 року розпочато процедуру ліквідації банку. Відповідно до частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
За таких обставин, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Третя особа, Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, з урахуванням того, що кошти від відповідача не надійшли на рахунок, зазначений в позові, погодилася з позовними вимогами позивача.
Суд, заслухавши доводи та заперечення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.
Об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 6 статті 1 цього Закону є вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння (пункт 5 частини першої статті 2 Закону).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України в порядку, визначеному законодавством України.
Платники збору, визначені у пунктах 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок).
Відповіднодо пункту 2 Порядку, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Пунктом 8 Порядку встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота, платини і дорогоцінного каміння сплачується в такому порядку: - якщо протягом робочого дня сума збору, яка обліковується, дорівнює або перевищує 50 гривень, - протягом наступного робочого дня; - якщо протягом робочого дня сума збору, яка обліковується, менша ніж 50 гривень, - не пізніше того робочого дня, коли сума збору досягне 50 гривень.
Відповідно до пункту 16 Порядку суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються платниками з торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння зараховуються в установленому порядку до державного бюджету і використовуються згідно із Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 19 Порядку платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння подають до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, органам Пенсійного фонду України за місцезнаходженням юридичної особи або місцезнаходженням фізичної особи - підприємця звіт про нарахування та сплату такого збору згідно з додатком 3.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, згідно квитанцій №1/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн., №4/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн. та 21/41 від 20 лютого 2014 року платниками збору ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через ЧФ АТ «Брокбізнесбанк» на рахунок №31118154700002 Держбюджету м. Чернівці були сплачені вищезазначені кошти як збір з торгівлі ювелірними виробами із золота, платини, дорогоцінного каміння.
Однак, під час подачі звітів про нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння 11 квітня 2014 року виявлено, що кошти на загальну суму 550,00 грн. з зазначених операцій, не надійшли на рахунок №31118154700002 Держбюджету м. Чернівці МФО 856135, а тому позивач звернувся до суду із вимогами зобов'язати відповідача перерахувати вказані кошти на цей рахунок.
Вирішуючи спір суд виходив з такого.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальністю суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системи визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Статтею 8 цього Закону встановлені строки проведення переказу.
Відповідно до п. 8.1 цієї статті банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документів, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банк та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.
Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки (п. 8.2 статті 8).
Відповідно до п. 8.3 цієї статті за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Внутрішньобанківський переказ виконується в строк, встановлений внутрішніми нормативними актами банку, але не може перевищувати двох операційних днів (п.8.4).
Учасники платіжної системи мають забезпечити пересилання паперових документів на переказ у межах України у строк до семи робочих днів, а у межах однієї області - до трьох робочих днів (п.8.6).
Враховуючи викладені положення, відповідач мав здійснити доручення клієнтів згідно квитанцій №1/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн., №4/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн. та 21/41 від 20 лютого 2014 року у межах встановлених статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» строків.
Невиконання доручення клієнтів згідно квитанцій №1/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн., №4/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн. та 21/41 від 20 лютого 2014 року, а саме, неперерахування вказаних коштів на зазначений у квитанціях рахунок Державного бюджету України, відповідач обумовлював обставинами, викладеними у запереченнях проти позову, посилаючись на статтю 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме запровадженням процедури тимчасової адміністрації, а в подальшому процедури ліквідації банку.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №9 від 28 лютого 2014 року «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (код ЄДРПОУ 19357489) з ринку та запроваджено в ньому тимчасову адміністрацію з 03 березня 2014 року по 02 червня 2014 року.
В подальшому, на підставі Постанови Правління Національного банку України від 10 червня 2014 року №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №45 від 11 червня 2014 року «Про початок ліквідації ПАТ «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» розпочато з 11 червня 2014 року процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».
Зважаючи на те, що обмеження, які викликані запровадженням тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а потім процедурою ліквідації банку відповідно до статті 46 цього Закону, виникли поза межами строку, встановленого статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дії відповідача щодо неперерахування коштів клієнтів банку згідно квитанцій №1/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн., №4/7 від 20 лютого 2014 року на суму 200,00 грн. та 21/41 від 20 лютого 2014 року як сплата збору з торгівлі ювелірними виробами на рахунок №31118154700002 Держбюджету м. Чернівці у строк, визначений чинним законодавством, суд вважає неправомірними.
Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
За нормами частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративних справах є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з пунктом 5 частини четвертої цієї статті громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних пововажень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пенсійний фонд України, відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 6 Положення Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема: порушувати у встановленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (п.10); звертатися в установленному законом порядку до відповідних правоохоронних органів у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків.
У сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у відповідності до пункту 10 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до банків фінансові санкції, визначені цим пунктом.
В свою чергу, за порушення строків, встановлених положеннями статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом (п.8.3 ст. 8 цього Закону).
За нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитором - юридична особа або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
При цьому, слід звернути увагу, що розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється банками на договірній основі (п. 22.8 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Кошти, які надходять на особовий рахунок є власністю клієнта банку, а не самого банку (відповідача), який має право здійснювати операції за вказаним рахунком лише на підставі доручення клієнта.
Таким чином, неперерахування банком грошових коштів згідно доручення клієнта є порушенням прав клієнта, як власника грошових коштів, а не позивача, та, відповідно, порушення банком взятих на себе зобов'язань, передбачених умовами договорів та вимог чинного законодавства саме перед цими клієнтами.
Відповідальність банків при здійсненні переказу врегульовано статтею 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Так, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів (п. 32.1 ст. 32 Закону).
Зокрема, платник та отримувач згідно з положеннями цієї статті, мають право на відшкодування банком шкоди, заподіяної внаслідок порушення банком взятих зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що право вимагати у банку здійснення платежів за наданими ними платіжними документами мають клієнти банку відповідно до умов укладених з банком договорів.
Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях, звернувшись із позовними вимогами, а саме: зобов'язати ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Чернівецького РВ ПАТ «Брокбізнесбанк» перерахувати кошти в розмірі 550,00 грн. на рахунок №31118154700002 МФО 856135, відкритий в ГУ ДКУСУ в Чернівецькій області, обрало невірний спосіб захисту порушеного права, тому позов є необґрунтованим, а відтак таким, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
постановив:
Позов Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шейко Т.І.