ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 серпня 2014 року № 826/8170/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Деснянського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача:
- ОСОБА_2;
- Житлово-будівельний кооператив «Промбудівельник-10»;
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Деснянського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просила: - визнати дії Деснянського РВ ГУ ДМС України у м. Києві по реєстрації місця постійного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 протиправними; - зобов'язати Деснянський РВ ГУ ДМС України у м. Києві скасувати реєстрацію місця постійного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору купівлі-продажу від 18 листопада 2013 року, посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстраційним номером 4393, позивачка набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 і являється єдиним власником цієї квартири. Однак, на початку травня 2014 року їй стало відомо, що в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 відповідачем було зареєстровано місце постійного проживання ОСОБА_2, одного із попередніх співвласників квартири, що був позбавлений права власності на належну йому 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 на користь своєї доньки ОСОБА_4, та права користування житловим приміщенням у цій квартирі на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 квітня 2013 року. Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Окрім того, відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. ОСОБА_2 не має такого права, оскільки договір купівлі-продажу від 18 листопада 2013 року є дійсним, і позивачка своє право на придбану квартиру зареєструвала у встановленому законом порядку. Відповідно до п. 2.2 Наказу Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22 листопада 2012 року «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. ОСОБА_2 не міг подати відповідачу такі документи, оскільки не є власником квартири та відомості про це не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому дії відповідача по реєстрації місця постійного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 вчинені без достатньої правової підстави, а відтак є протиправними та мають бути виправлені шляхом скасування реєстрації ОСОБА_2
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач до суду не прибув, просив розглядати справу без участі представника Деснянського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві.
Третя особа, ОСОБА_2, до суду не прибув. Попереджався про дату, час та місце судового засідання відповідно до вимог статей 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник третьої особи, Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-10», у судовому засіданні надав пояснення, в яких зауважив, що ЖБК здійснює лише облік осіб, яким у встановленому порядку зареєстровано місце проживання. Даний облік ведеться за допомогою реєстраційних карток, що вносяться до картотек персональних даних. Дії щодо перевірки поданих особою документів та реєстраційні дії вчиняються працівниками територіального підрозділу ДМС України.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи Житлово-будівельного кооперативу «Промбудівельник-10», подальший розгляд справи здійснив у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, на підставі укладеного 18 листопада 2013 року договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Двадцять першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за №4393, позивачка ОСОБА_1 придбала квартиру під АДРЕСА_1
Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Згідно положень статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Матеріали адміністративної справи містять Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕАК №239298, індексний номер 12980368 від 18 листопада 2013 року, з якого вбачається, що на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 8048225 від 18.11.2013 до Державного реєстру прав внесено запис про право власності: 3422979, де єдиним власником зазначена ОСОБА_1; форма власності приватна; розмір частки 1.
В якості підстави виникнення права власності зазначено: «договір купівлі-продажу, серія та номер 4393, виданий 18.11.2013, видавник: 21 Київська державна нотаріальна контора.
В розділі «Відомості про об'єкт нерухомого майна» зазначено: квартира, об'єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_1.
З Довідки, виданої Житлово-будівельним кооперативом «Промбудівельник-10» 28 травня 2014 року за №353 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: 03 грудня 2013 року ОСОБА_1, як власник квартири; ОСОБА_5, дочка, та 20 травня 2014 року зареєстрований ОСОБА_2, як попередній співвласник.
На виконання вимог суду відповідач надав документи, на підставі яких ним було вчинено реєстраційну дію 20 травня 2014 року щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, а саме: - копію заяви ОСОБА_2 про реєстрацію місця проживання від 20 травня 2014 року (1 сторінку без звороту); - копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року у цивільній справі 2/754/382/13 та копію ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у цивільній справі 2/754/1029/14.
Відносини, пов'язані із свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні та порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і «Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 №1077, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 р. за №2109/22421.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
За нормами статті 3 згаданого Закону, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Норми статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначають перелік документів, що подаються заявником для вчинення дії щодо реєстрації місця проживання особи. При цьому, визначений перелік документів є вичерпним.
Згідно вказаного переліку особа має подати письмову заяву та, окрім іншого, документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.
Аналогічні норми визначені в Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 №1077 (далі -Порядок).
Так, як інших документів, на підставі яких було вчинено реєстраційну дію щодо реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 відповідач не надав, суд дійшов висновку, що реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 було здійснено саме на підставі ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року у цивільній справі 2/754/382/13 та ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у цивільній справі 2/754/1029/14.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 03 грудня 2013 року у цивільній справі 2/754/382/13 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, скасовано заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 квітня 2013 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та призначено справу до розгляду в загальному порядку.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року у цивільній справі 2/754/1029/14 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду.
Проте, зазначені рішення не є тими документами, вимоги щодо надання яких визначені вищенаведеними нормативними актами для вчинення реєстраційних дій.
В той же час, позивачка як єдиний власник придбаної за цивільно-правовою угодою квартири, своє право зареєструвала у встановленому законом порядку. Тому, в будь-якому випадку, вчиняти реєстраційні дії щодо місця проживання сторонньої особи в квартирі, яка була відчужена за цивільно-правою угодою (яка, в свою чергу є дійсною) без згоди власника квартири, - на думку суду є протиправним.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому задовольняє їх у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Дії Деснянського РВ ГУ ДМС України у м. Києві щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 визнати протиправними.
Зобов'язати Деснянський РВ ГУ ДМС України у м. Києві вчинити дії щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України через відповідний підрозділ Державної казначейської служби України сплачений судовий збір у розмірі 73,08 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185 - 187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Шейко Т.І.