Справа № 199/2611/14-ц
(2/199/1868/14)
Іменем України
31 липня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
за участю секретаря Голубніченко В.О.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
У квітні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що йому на підставі договору дарування від 23 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 належить 52/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. В даному домоволодінні зареєстрований він та відповідачка по справі ОСОБА_3, яка є його сестрою.
03.08.2012 відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована в будинку, однак не вселилася, в домоволодінні не мешкає без поважних причин, її речі в будинку відсутні. Оскільки реєстрація відповідача перешкоджає позивачу в користуванні та розпорядженні його власністю, він вимушений сплачувати за останню комунальні послуги, просив суд визнати відповідача ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши представника позивача, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування частини домоволодіння від 23 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі під номером №2680 позивачу ОСОБА_2 належить 52/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована в будинку у серпні 2012 року, однак у будинок не в'їзжала, свої речі не завозила і жодного дня не проживала.
Дані обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5, які показали, що відповідач не проживає в будинку і не проживала.
Факт не проживання відповідача ОСОБА_3 та відсутність її особистих речей в спірному домоволодінні також підтверджуються наданим актом голови квартального комітету від 18 березня 2014 року (а.с.8).
Реєстрація відповідача в спірному будинку перешкоджає позивачу розпоряджатися своєю власністю, у зв'язку з чим він звернувся до суду.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 не проживає у спірному будинку більше року без поважних причин, а тому є такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку судові витрати з відповідача не стягувати, оскільки вимога про розподіл судових витрат позивачем не заявлялася.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 224-226, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН невідомий, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі АДРЕСА_1.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.
Суддя О.Б.Подорець