26 серпня 2014 року Справа № 76975/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Яворського І.О., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Буського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення грошової допомоги по догляду за дітьми, -
23.04.2009 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області, в якому просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по виплаті допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку: за період з січня 2007 року по вересень 2008 року - на дочку ОСОБА_2 - 2880,98 грн., за період з серпня 2008 року по березень 2009 року - на сина ОСОБА_3 - 3461,68 грн.
Постановою Буського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 28.09.2007 року. Зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації у Львівській області провести нарахування та виплату з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог ст.15 Закону України « Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В решті позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач мала право відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які зменшували розмір оспорюваної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, позивач має право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 09.07.2007 року по 28.09.2007 року.
Суд першої інстанції вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо проведення перерахунку та виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного за період 2008-2009 років, оскільки такі виплати проведені в розмірах, передбачених чинним законодавством.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить визнати нечинною постанову Буського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що за 2007 рік допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 призначена та виплачена вірно. Крім того, зазначає, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України, Законам України «Про державний бюджет України на відповідний рік».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції лише частково відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є непрацюючою, отже незастрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, являється матір'ю малолітніх дітей - дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Суд апеляційної істанції відзначає, що згідно з вимогами ст.ст. 13,14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення нею вказаного віку.
Відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно з вимогам ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років становить: з 1 січня 2007 року - 434 грн., з 1 квітня 2007 року - 463 грн., з 1 жовтня 2007 року - 470 грн. Отже, позивач мала право на виплату грошової допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2 з врахуванням вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 9 липня 2007 року по 27 вересня 2007 року (Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися, зокрема, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Розмір допомоги також визначався цим Законом. Зокрема, статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачалося, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом № 107-VI були внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та викладено її текст в наступній редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI передбачалось, що вказані норми діють до 31.12.2008.
Таким чином, з 01.01.2009 відновили свою дію вищезазначені положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2001 № 1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1). Новий акт уряду на виконання таких приписів не приймався.
Новий розмір і порядок виплати допомоги Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.04.2014 № 21-73а14.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи видно, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не ставилося питання про застосування строків звернення до суду, тому такий не застосовується.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку: по догляду за ОСОБА_2 - за період з 9 липня 2007 року по 27 вересня 2007 року включно та по догляду за ОСОБА_3 - за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2009 року включно в розмірі, встановленому відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Крім того, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність покладення обов'язку з нарахування і виплати спірної допомоги саме на управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області в силу вимог ст. 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
З огляду на положення ст.ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, 198, ч. 4 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області задовольнити частково.
Постанову Буського районного суду Львівської області від 15 грудня 2011 року у справі №2-а-758/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області щодо не проведення нарахування і виплати ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»: по догляду за ОСОБА_2 - за період з 9 липня 2007 року по 27 вересня 2007 року включно та по догляду за ОСОБА_3 - за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2009 року включно, із врахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний рік.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Буської районної державної адміністрації Львівської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення трирічного віку відповідно до ст ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»: по догляду за ОСОБА_2 - за період з 9 липня 2007 року по 27 вересня 2007 року включно та по догляду за ОСОБА_3 - за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2009 року включно, із врахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний рік та проведених виплат за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточно та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді І.О. Яворський
Р.П. Сеник