26 серпня 2014 року Справа № 876/11051/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Яворського І.О., Сеника Р.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату коштів на компенсацію вартості продуктів харчування за медичними нормами,-
18.06.2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині недонарахування та недоплати коштів на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період січень-березень 2013 року та не підкріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання відповідно до п.14 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоотриману суму коштів на компенсацію 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України згідно п.14 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період січень-березень 2013 року.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано дії Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради з виплати ОСОБА_1 компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України на підставі Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 31.01.2013 р. №35 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2013 р.» у розмірі 302 грн., а не на підставі п. 14 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 р. №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період січень-березень 2013 р. неправомірними. Зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити необхідні дії відповідно до вимог п. 14 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 р. №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» направлені на забезпечення ОСОБА_1 продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсації 50% вартості продуктів харчування за нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з 1 січня 2013 року по 1 квітня 2013 року, за виключенням раніше виплачених з цього питання коштів. В задоволенні решта позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що при призначенні та виплаті компенсації вартості продуктів харчування позивачу як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідач керувався Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постановою Кабінету Міністрів України «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 21.05.1992 р. № 258, Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. №936, наказами Міністерства праці та соціальної політики «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Апелянт вважає, що приймаючи оскаржувану постанову у даній справі суд першої інстанції не проаналізував в повній мірі зазначені нормативні акти.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстації прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як слідує з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивач є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, захворювання пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серія А №072551 у, виданим Львівською облдержадміністрацією, та копію довідки МСЕК №119560.
З урахуванням наведеного, позивачу в січні-березні 2010 році виплачена компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування у розмірі 302 грн. щомісяця.
Також виплата спірної допомоги покладена на відповідача згідно вимог п.4 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005 р. «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно п.14 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Наявність у позивача права на призначення йому вказаної компенсації є визначальним для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
При визначенні розміру вказаної компенсації застосуванню підлягають ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з яких вбачається, що під час визначення розміру передбачених цією статтею виплат за основу їх нарахування береться вартість продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, при цьому останні затверджені постановою КМ України № 258 від 21.05.1992 р. «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Наведеною постановою КМ України надано Міністерству праці та соціальної політики України право визначати виходячи із розроблених Міністерством охорони здоров'я фізіологічних (медичних) норм харчування і середніх цін на продукти харчування, що склалися у регіоні, розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування, встановлені вказаним Законом для громадян, віднесених до 1 і 2 категорії.
Також відповідно до п.9 постанови КМ України № 936 від 20.09.2005 р. «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Мінпраці в десятиденний строк після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з розроблених МОЗ фізіологічних (медичних) норм харчування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992р. № 258 (ЗП України, 1992р., № 10, ст.236), і даних Держкомстату щодо середніх цін на продукти харчування, що склалися в регіонах за попередні три місяці, визначає в розрізі Автономної Республіки Крим, областей, мм.Києва та Севастополя розміри грошової компенсації вартості продуктів харчування відповідно до Закону для громадян, віднесених до категорій 1 і 2.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 35 від 31.01.2013 р. «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2013 рік» встановлено розмір компенсації вартості продуктів харчування з січня 2013 року, яка для першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Львівській області, складає 302 грн.
Разом з тим, наведений розмір компенсації розрахований без врахування даних органів статистики про середні споживчі ціни на продовольчі товари у торгівельній мережі Львівської області за відповідний період, а тому останні підлягають відповідному перерахунку.
Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо визначення розміру та виплати спірних виплат.
З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Сихівського районного суду м. Львова від 22 липня 2013 року у справі №464/5715/13-а за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату коштів на компенсацію вартості продуктів харчування за медичними нормами - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді І.О. Яворський
ОСОБА_2