20 серпня 2014 року справа № 823/3733/13-а
м. Черкаси
10 год. 02 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Паламара П.Г.,
при секретарі - Овсієнко О.І.,
за участю представника позивача Кравець О.С. та Зуб О.А. - за довіреністю, представника відповідача Савенко Ю.Н. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський цукровий завод" до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013р. № 3448, від 31.10.2013р. №0002531502 та повернути статус підприємства, яке має право на автоматичне бюджетне відшкодування, повернути бюджетне відшкодування в сумі 329879 грн. та скасувати штраф в розмірі 164940 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними з огляду на те, що висновки викладені в акті перевірки є незаконні, не підтверджуються даними первинних документів та зроблені на підставі припущень, факт господарських відносин та виконання договірних зобов'язань в повному обсязі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, а тому вони підлягають скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
ТОВ «Смілянський цукровий завод» зареєстроване як юридична особа 16.09.2009 року Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією, позивач здійснює такі види діяльності за КВЕД-2010: 10.81 Виробництво цукру, 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Смілянської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 07.10.2013 року № 257, на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ), посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» щодо правомірності декларування бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за липень 2013 року, про що складено акт від 18.10.2013 року № 412/15/36631008.
Відповідачем у акті зроблено висновок про порушення ТОВ «Смілянський цукровий завод»:
1. п. 198.1, п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ, встановлене актом документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 16.09.2013 №221/15/36631008 за червень 2013 року, призвело до завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування ТОВ «СЦЗ» у декларації за липень 2013 року ПДВ в розмірі 329879 грн.
2. порушення «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до порушення порядку ведення податкового обліку за липень 2013 року.
3. вимог п. 198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до завищення податкового кредиту за липень 2013 року в сумі 22688 грн.
4. п. 198.1 та п.198.2 ст. 198, що призвело до заниження податкового кредиту за липень 2013 року в сумі 83003 грн.
5. перевіркою підтверджено податковий кредит липня 2013 року в сумі 1035810 грн.
6. перевіркою підтверджено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 139007,00 грн. за липень 2013 року.
Не погоджуючись із зазначеними висновками позивач 25.10.2013р. подав заперечення до акту перевірки.
Відповідач 30.10.2013 року прийняв рішення №4506/23-04-15-0133 «Про розгляд заперечення до акту», яким висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 31.10.2013 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0002531502, у якому зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі - 329879 грн. та застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 164940 грн.
В акті перевірки від 18.10.2013 року № 412/15/36631008 контролюючим органом зазначено, що за результатами акту документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 16.09.2013 №221/15/36631008 за червень 2013 року зменшено в сумі 329879 грн., що призвело до завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування у декларації за липень 2013 року ПДВ в розмірі 329879 грн.
Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача та, відповідно, винесеного на їх підставі спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин визначав Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що податковим повідомленням-рішенням Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.09.2013 року № 0002181502, прийнятим на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування від'ємного значення та декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2013 року від 16.09.2013 №221/15/36631008 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 329879 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду по справі № 823/1281/14 за позовом ТОВ «Смілянський цукровий завод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.09.2013 року № 0002181502. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р. - апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області задоволено частково. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року змінено. В задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про повернення статусу підприємства, що має право на автоматичне бюджетне відшкодування, повернення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 329 879 грн. відмовлено. В іншій частині постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишено без змін.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, обставини, встановлені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 р. по справі № 823/1281/14, у якій брали участь ті самі особи - не доказуються позивачем по даній адміністративній справі.
Що стосується твердження позивача про не направлення податковим органом на адресу товариства, в терміни передбачені ПКУ, рішення про відмову в бюджетному відшкодуванні, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до п. 200. 20 ст. 200 ПКУ, порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
Згідно з 200.21 ст.200 ПКУ, у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку. Якщо контролюючий орган у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п. 200.11 ст. 200 ПКУ).
На виконання вищевикладених норм, повідомлення про невідповідність платника податку критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначене п.200.19 ст.200 ПКУ надіслано ТОВ «СЦЗ» поштовим відправленням та вручено 01.10.2013 року.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 3 ст.94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст. ст. 9, 69-70, 86, 94, 97, 122, ст.ст.158 - 163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 31.10.2013 року № 0002531502.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський цукровий завод» сплачений судовий збір в сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.Г. Паламар
Повний текст постанови виготовлений 26 серпня 2014 року